Усе буде в шоколаді!

“Ріконд” - у десятці найбільших українських виробників солодощів”

- Пані Валентино, у чому секрет успіху підприємства, якому пощастило пережити економічний колапс 90-х років, коли вітчизняна харчова галузь була фактично зруйнована?

- Справді, ми зберегли матеріальну базу фабрики і не втратили усіх майстрів кондитерської справи, а завдяки технічному переозброєнню підприємства вдалося значно розширити асортимент його продукції. Нагадаю, що у 2001 році здійснено реконструкцію вафельного відділення цукеркового цеху із встановленням лінії вироб-ництва вафель та цукерок на вафельній основі. У 2002 році на території Дубенського заводу продтоварів відкрито цех по виробництву печива. Крім того, у 2004 році здано в експлуатацію нову технологічну лінію по виготовленню желейних та желатинових цукерок. До речі, желейні вироби (а їх уже випускаємо 20 видів) мають у своєму складі пектин (ця сполука міститься, в основному, в яблуках та шкірочці цитрусових), який виводить із людського організму радіонукліди та солі важких металів. Отже, ці цукерки не тільки смачні, а й дуже корисні для людей, які проживають у районах, що потерпіли від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 2005 році ми ввели в дію лінію м’якої карамелі. Завдяки новим італійським екологічним технологіям маємо можливість виготовляти 12 видів цукерок - “Емір”, “Шейх” та “Мультяшки”, подібних до відомої радянської карамелі “Кіс-кіс”. Фабрика також продовжує випускати традиційну тверду карамель - “Чарівний острів”, “Срібний коктейль”, “Дюшес”, “Барбарис”, “М’ятна”. На цій лінії, як і на інших, 90 відсотків виробничих процесів (крім пакування) - автоматизовані. Уся продукція фабрики виробляється тільки з натуральної сировини, без використання консервантів. За відмінну якість та високі смакові властивості вироби Рівненської кондитерської фабрики неодноразово нагороджувалися на престижних вітчизняних виставках і конкурсах дипломами та відзнаками.

З 2003 року наша продукція виготовляється під торговельною маркою “Ріконд”. За потужністю виробництва підприємство входить у десятку найбільших вироб-ників кондитерських виробів в Україні, а за випуском карамелі - займає п’яте місце. Асортимент продукції фабрики складає більше 240 найменувань. Ще з радянських часів фабрика пишається цукерками “Столичні”, які виробляються лише у нас і більше ніде в Україні. Також широко відомі цукерки “Мальва”, “Пірати”, “Солодка парочка” - теж наші рідні. З шоколадних цукерок дуже смачними є сухофрукти - чорнослив, курага, інжир та фініки - з горіхом, заспиртовані в шоколаді виноград, алича та вишня, помадні й желейні цукерки, мармелад, драже, м’яка карамель, цукерки на вафельній основі, вафлі та печиво. Щорічно виготовляється близько 25 нових видів продукції. Кондитерські вироби ТМ “Ріконд” стали солодкою візитною карткою Рівного в Україні та за її межами - у країнах колишнього СРСР (Росія, Казахстан, Грузія та Узбекистан).

“Держава лише на словах декларує підтримку вітчизняного виробника”

- Чи адекватна державна підтримка вітчизняних виробників тим проблемам, які щодня доводиться їм вирішувати?

- Сьогодні важко зробити продукцію, а ще важче її продати. У кондитерській галузі не може бути неконкурентної продукції. Людина придбає один раз цукерки торговельної марки “Ріконд” - якщо вони їй не сподобалися, вона більше їх ніколи не купить. Ринок солодощів дуже багатий, тож із такими гігантами, як “Рошен”, “АВК”, “Конті”, нам важко конкурувати. Тим більше, що зараз вся торгівля йде, в основному, через мережі супермаркетів, де дуже високі вимоги та драконівські правила на їх користь. Віддаючи кондвироби підприємствам торгівлі на 60 днів під реалізацію, фабрика позбавляє себе обігових коштів, тож уся виробнича діяльність тримається на банківських кредитах із непомірними відсотками. А навколо шалене зростання цін. Удвічі подорожчав цукор - основна сировина кондитерської галузі, значно зросли ціни на газ, електроенергію, воду та упаковку, підвищилася мінімальна зарплата. От і виходить, що держава лише на словах декларує підтримку вітчизняного виробника, насправді ж, його не ніхто не захищає. Таке враження, що українські підприємства нікому не потрібні - принаймні, державі. Звісно, колишні державні підприємства мають приватного господаря, який повинен про них дбати, а з іншого боку - це робочі місця, де людина може заробити якусь копійку на утримання сім’ї. Значить, держава повинна бути також зацікавлена в тому, щоб не створювати у країні соціальну напругу з революційними наслідками.

- Кондитерська фабрика першою у Рівному приватизувалася. Чи задоволені її працівники тим, що державне підприємство стало приватним?

- Господар будь-якого приватного підприємства прагне менше заплатити, більше виробити продукції, щоб збільшити прибуток. Це сумна реалія, з якою людям важко змиритися. Загалом, я вважаю помилкою приватизацію державних підприємств, оскільки вони повинні були й надалі перебувати у власності держави. Особливо це стосується стратегічних галузей. Те, що зроблено в Україні, не допустили, наприклад, у Білорусі. Я розумію: людина заробила якісь кошти, побудувала маленький магазинчик, але прийти на готове, за копійки його купити - це абсурд. Але маємо те, що маємо. Знищили харчову промисловість у Рівному - шикарний м’ясокомбінат, чудовий молокозавод. Винуваті керівники? Я б не сказала: влада спеціально доводила підприємства до банкрутства. А з іншого боку, не в кожного керівника вистачило мужності протистояти цьому.

“Сьогодні у людей старшого покоління ностальгія за минулим”

- На думку експертів, якість смаку цукерок на 50 відсотків визначається властивостями вихідної шоколадної сировини, а друга складова успіху - її вдале поєднання з іншими компонентами, яких в Україні вдосталь.

- Але є ще третій чинник: люди - справжні аси кондитерського ремесла, які вкладають у роботу своє вміння, енергію та любов до професії. Раніше на чому тримались кадри на виробництві? Ми щороку давали по три квартири. До нас із задоволенням йшли молоді фахівці, бо для них була пільгова черга: прийшли і через півроку отримали житло. Престижна робота, змістовне дозвілля, спортивні змагання, матеріальна допомога - цікаво було працювати і весело відпочивати. Сьогодні у старшого покоління ностальгія за минулим, яке у них асоціюється не тільки з їхньою молодістю, а й соціальними надбаннями, які ми безповоротно втратили. Це я вам кажу і як ветеран виробництва, якому віддала більше сорока років, і як депутат, член фракції СПУ у Рівненській міській раді.

Як керівник підприємства і депутат Рівнеради намагаюся надати посильну допомогу усім, хто звертається до мене, особливо в питаннях працевлаштування. Нашій фабриці завжди потрібні робітничі й інженерні кадри - було б тільки бажання працювати. Дещо важче стало влаштовувати діток у дитячі садочки - дуже бракує місць, на що треба буде звернути увагу новообраним депутатам Рівнеради. Як депутат вирішувала питання ремонту дахів та під’їздів будинків, де мешкають рівняни, сприяла асфальтуванню вулиць Межової та Хмільної.

- Пані Валентино, дякую за інтерв’ю. Оскільки ми зустрілися напередодні дня Вашого народження і професійного свята працівників харчової промисловості, дозвольте від імені читачів “Рівне-Ракурсу” сердечно привітати Вас із подвійним святом та щиро побажати Вам і Вашому колективу щастя, здоров’я, сімейного благополуччя і нових трудових здобутків. Хай усе буде в шоколаді!

АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”

вул. Хмільна, 30, м. Рівне, 33001; тел./факс: (0362) 63-61-27.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: