Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №500 від 12.05.2011p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"




  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Грудень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31
Січень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31

Новини Рівне

#Невигадана історія

Гріх

Гріх

У селі всі співчували братам Андрію та Роману Овсійчукам, яких спіткало велике горе. Хіба могли подумати за життя їхні батьки, Лаврін з Олексою, що таке станеться? Бо ж ніщо не віщувало біди. Синів виховали добрими, працьовитими, дружними. Хоч освіти їм дати не змогли, але мали вмілі руки, у колгоспі знаходили собі роботу, тож на життя вистачало.

Коли одружились, почали будуватись, а потім пішли, як кажуть, на свій хліб. Лаврін з Олексою вже й онуків дочекалися. Два сини та донька народилися в старшого Андрія. Не відстав від брата і Роман. Вони з дружиною Лесею теж подарували дідусю й бабусі дві внучки та внука. Тож жили всі щасливо. Час ішов, діти вчилися в школі, радували батьків гарними оцінками, мріяли про майбутнє. А воно було в кожного своє. Андрій зумів дати своїм дітям освіту. У меншого ж Романа тільки син вчився в інституті, а доньки залишилися біля батьків, працювали на фермі доярками. Настав час, коли всі одружились. Доля порозкидала їх різними стежками. Син Андрія Павло працював зоотехніком у колгоспі в сусідньому районі, Даша - медсестрою в поліклініці, менший Василь викладав у ПТУ. Тож Андрій з Надією жили в хаті вдвох, діти тільки онуками радували.

Працював у місті і син Романа Ігор, а доньки вийшли заміж у своєму селі. Лаврін з Олексою були раді за дітей та онуків, помирали зі спокійною душею.

Діти Андрія часто навідувались до батьків. Особливо старший син Павло. Останнього разу пообіцяв привезти зі своєї ферми, де працював, поросят. Та не дочекались... Автомобіль потрапив в аварію, і він загинув. Тож привезли його в батьківську хату мертвого. Найбільше співчував Роман, бо дуже любив племінника. А через рік уже Андрій співчував Роману, бо його син теж загинув трагічно. Минуло два роки після тих страшних для братів днів, як знову прийшла біда. Від серцевого нападу помер менший син Андрія Василь. А через півроку пішла з життя донька Романа Галя. Згодом повмирали і найменші дві Романові донечки.

Залишились вони сиротами. У селі всі були шоковані, бо такого тут ще не траплялось. То, певне, за чиїсь гріхи постраждали діти, судили люди. Але за чиї? Знали Лавріна з Олексою, як добрих, працьовитих людей, які ніколи нікому не зробили зла. Та й за їхніми батьками нічого поганого не велося. Свою версію тому, що сталося, висунула баба Параска. І, можливо, воно й справді так.

Сорок років не була баба Параска в селі. Коли помер чоловік Антон, а згодом і син Іван, її забрала до себе дочка Люба, яка жила на Полтавщині. Удвох з чоловіком Аркадієм вони вчителювали в одній зі шкіл. Тож баба Параска доглядала внуків, поралася на невеликій присадибній ділянці. Так і минали роки. А коли виповнилось дев’яносто п’ять, потягнуло в рідні краї. “Мабуть, то вже моя смерть підкрадається, коли душа так рветься туди”, - казала дочці. Люба з Аркадієм не хотіли відпускати стареньку маму, але вмовити не змогли.

- Завези мене, доню, до моєї хати, хочу там померти, - благала вона. Не могла не виконати волі матері Люба. Написала листа племіннику Пилипу, братовому сину, який жив із сім’єю в їхній хаті, запитуючи, чи згоден він прийняти до себе стареньку бабусю, яку майже й не пам’ятає. Відповідь прийшла швидко. Внук не відмовляється від бабусі й буде дуже радий, якщо вона приїде. Тож невдовзі Параска була у своїй хаті.

- Я наче знову на світ народилася, коли ступила на рідне подвір’я, - казала внуку та людям. - Ніколи мене не ображали ні дочка, ні зять, не була голодна, усього вистачало, а от про те місце, де народилася, забути не могла. Баба Параска, незважаючи на свої літа, була ще жвавою, ходила без палиці, слух і зір теж не підводили, читала без окулярів. Не вміла ні читати, ні писати, аж у п’ятдесят років навчилась. Бо ж мала двох учителів: доньку та зятя. Вони й влаштували їй лікнеп.

Коли приїхала в село, до неї на вечорниці часто навідувалися різні люди. За стільки років вже й не впізнавала всіх. Любила послухати сільські новини, про односельців. Іноді сміялася з чогось, дивувалася, комусь співчувала. Бо ж за стільки років у селі багато чого змінилося. А коли розповіли про Лавріна з Олексою, їхніх дітей та онуків, що так рано пішли з життя, спохмурніла.

- Не з доброго дива сталося в них таке горе, - мовила старенька. - То Божа кара. Певне, ніхто й не знає, а моя мати мені розповідала, що дід старого Лавріна був колись суддею при царі. Жорстокий, несправедливий до людей, багато від нього безневинних постраждало. От і прокляли його. А те прокляття впало не на нього, а на нащадків. Люди кажуть, що Бог несправедливий, бо не карає того, хто робить зло, а страждають інші. А я скажу, - продовжувала баба Параска, - що Бога в цьому винуватити не треба. Він вчить, попереджає, що не можна порушувати його заповіді, грішити, щоб іншим була наука. Але людський розум цього осягнути не може, не думає ніхто про наслідки.

Баба Параска не втратила з роками розум, постійно дивилася в дочки телевізор, знала, що робиться у світі. Тож сільські молодиці любили з нею спілкуватися.

- Відвернулися люди від Бога, пішли на службу до сатани. От і грішать, за це потім він карає.

Навела старенька й декілька прикладів, над якими варто задуматися:

- У містечку, де жили, - розповідала вона, - убили молодого хлопця, який був єдиним у матері-вдови. Хто його вбив, знали всі, бо й свідки були. Але слідчий прокуратури повів справу так, що вбивцю виправдали, навіть до суду не дійшло. Звичайно, за добру винагороду. Плакала, заламувала руки мати покійного сина через таку несправедливість. Благала Бога, щоб покарав того, хто виправдав убивцю її сина. Та вийшло по-іншому. За ті гроші, що отримав за закриття справи, слідчий купив собі легковий автомобіль. Раділи всією сім’єю. Одразу поїхали на відпочинок до моря. На другий день того, здавалося б, щасливого відпочинку на їхніх очах втопилася менша донька. Відразу після похорону, коли пішли на кладовище, жахнулися - могила доньки була розрита. І так повторювалося декілька разів, аж поки не перехоронили дитину в іншій області, на батьківщині батька. А через деякий час зґвалтували й убили старшу доньку. Мати після того втратила розум. II забрали в психлікарню і звідти вона вже не виходила. Ось така небесна кара спіткала родину за скоєний чоловіком гріх.

Люди уважно слухали бабу Параску, яка прожила таке довге життя. А вона продовжувала:

- Був у нашому місті адвокат, який виправдовував багатьох злочинців. Розумів, що чим важчий злочин, тим більше за нього платять. Ішов на це свідомо, хоча й знав, що це несправедливо.

Той адвокат у свій час теж був покараний Богом, бо загинули два його сини й онука. Але хіба покаявся чоловік? Так і продовжує захищати зло. Та чи він один такий? Є люди, які каються у своїх гріхах, але вже пізно.

Жив у місті відомий бізнесмен. Обманював своїх найманих працівників, звільняв з роботи, не виплачуючи зарплатні; наживався на людях, ще й приторговував забороненим товаром. Хіба ж бажав хтось йому добра? І наслідок не забарився. Від рук злочинця загинув єдиний двадцятирічний син, для якого він старався влаштувати безтурботне майбутнє. Коли вбивцю затримали й хотіли притягнути до відповідальності, батько вбитого заявив: “Люди добрі, не судіть його, він не винен. Це моя провина, бо мій син загинув за мої гріхи. Я усвідомлював, що живу несправедливо, але не міг подумати, що все буде так жорстоко, втрачу найдорожче, що в мене є - сина, для якого жив”. Після тієї трагедії чоловік розпрощався зі своїм бізнесом, але рана в душі загоїтись не змогла. І невдовзі сам пішов на той світ.

Багато історій розповіла баба Параска. І всі вони були повчальними, узяті з життя. Але люди не каються, продовжують грішити й не задумуються, що розплата за це буде кожному у свій час. А кара Господня може впасти на сьоме покоління, як-от на дітей Романа й Андрія. Чим же вони звинили?

Старенька, мов досвідчений лектор, закінчила розмову такими словами: “Людина і тварина, пташка і комашка - то творіння природи. Біологічно створені вони всі однаково. Лише в тім відмінність, що людина нагороджена розумом, який і губить її, через який багато у світі зла”.

12.05.2011Володимир ПІНЧУК


Переглядів: 199

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 947 від 17.01.2020p.
¤ 
Юний рівнянин відправився на III зимові Олімпійські ігри

Юний рівнянин відправився на III зимові Олімпійські ігри

Юнацькі змагання розпочалися 9 січня в швейцарській Лозанні....

¤ 
Хвороби мовою тиску та пульсу

Хвороби мовою тиску та пульсу

Щоб бути здоровим, слід не лише вести здоровий спосіб життя, а й контролювати свій стан, щоб за найменших збоїв вчасно запобігти розвитку недуги. Найпростіший метод діагностики, який здоровим людям потрібно робити час від часу, а тим, хто страждає від серцево-судинних проблем та гіпертонії, щодня, – це вимірювання тиску та пульсу тонометром....

¤ 
До посадки розсади готуйсь!

До посадки розсади готуйсь!

Хоч зима ще у розпалі, городній сезон уже стартує. Саме зараз час підготувати все необхідне для садіння розсади, від якості якої залежить майбутній врожай. Успішним досвідом вирощування розсади у своєму онлайн-щоденнику ділиться лучанка Людмила БАСОК. Їй дача не тільки дарує гарні врожаї, а й приносить задоволення....

¤ 
П’яний водій на смерть збив велосипедиста

П’яний водій на смерть збив велосипедиста

Смертельний наїзд стався на автодорозі села Каноничі, що на Володимиреччині, 11 січня близько 17:20....

¤ 
«Доступні ліки» поруч.

«Доступні ліки» поруч.

Як знайти аптеку онлайн?

В Україні запрацював онлайн-інструмент для пошуку аптек, які працюють за урядовою програмою «Доступні ліки». Сервіс показує всі аптеки держпрограми в радіусі 7 кілометрів від медичного закладу. Як працює карта, які переваги дає і які зміни очікують на держпрограму наступного року, дізнавались наші експерти....

¤ 
Микола Шустов просить у Зеленського ініціювати державну програму з лікування дитячого діабету

Микола Шустов просить у Зеленського ініціювати державну програму з лікування дитячого діабету

Голова Олександрійської ОТГ, що у Рівненському районі Микола Шустов став автором ініціативи, щодо розробки та затвердження Державної програми з лікування дитячого цукрового діабету «Солодкі діти»....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Усюди коти й грибки [369] (649)
2. 8-10 червня у Радивилові відбудеться Всеукраїнський фестиваль-конкурс козацької пісні “Встань, козацька славо! Засвіти знамена!” [295] (648)
3. Вертикальна трансмісія [427] (645)
4. Реінкарнація берези

[257] (645)
5. Комп’ютерних талантів у нас багато! Буде ще більше! [427] (645)
6. Як модернізувати «Рівнеоблводоканал»? [774] (643)
7. МФК “КАРДИНАЛ-РІВНЕ” - У ФІНАЛІ [613] (643)
8. »Дякуємо Вам за те, що ви існуєте!» [257] (640)
9. “Ремб” робить усе, як треба, і навіть краще! [337] (640)
10. Велика сила кохання [257] (640)
11. Колоновидні яблуні. [777] (640)
12. Обманливі вихиляси стегнами [384] (635)
13. Італійські канікули разом з чоловіком: як Бейонсе відзначила свій 37-й день народження [878] (631)
14. Огірки з м’ятою і базиліком [881] (629)
15. Відіпрати кухонні рушники допоможе гірчиця [933] (624)

ТОП-15 свіжого номера:

1. На Дубенщині під колесами авто загинув пішохід (88)
2. Черговий «похід» у магазин закінчився кайданками (85)
3. 10 речей, які можуть знищити вашу розсаду (81)
4. Пасажирський потяг збив людину (81)
5. На Березнівщині поліцейські вилучили незаконну деревину (80)
6. Мати – мачуха. Невигадана історія (79)
7. За сприяння центрів зайнятості Рівненщини у 2019 році працевлаштовано 36,6 тис. громадян (78)
8. Посолити і не насолити. Або кожному інгредієнту – свої солоні правила (78)
9. Рівненські аудитори протягом минулого року забезпечили відшкодування втрат ресурсів на суму понад 12 мільйонів гривень (77)
10. 41 кілограм бурштину вилучили на Рівненщині (76)
11. «Доступні ліки» поруч. (76)
12. На які базові показники при оподаткуванні впливатимуть нові мінімальна зарплата та прожитковий мінімум (75)
13. Пільговики Рівненщини можуть переходити на готівкову форму виплат у будь-який час (75)
14. Матеріальна допомога, земельні питання, будівництво шкіл і садочків: (74)
15. Щоб розсада не мала “чорної” ніжки (74)




 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс