Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №540 від 24.02.2012p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Актальні ціни на бензин, дизель.
Олас - якісне пальне.

  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30
Вересень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30


#Ракурс житейський

Такі вони - українські миротворці

Такі вони - українські миротворці

За роки своєї миротворчої діяльності Україна увійшла до першої двадцятки найбільш активних держав-миротворців. Понад півтисячі українських військових виконують миротворчі місії у 8 країнах світу. У рамках співпраці з НАТО та ООН українські миротворці були в Косово, Лівані, Кувейті, Сьєрра-Леоне, Іраку та інших країнах. Під час місій Україна втратила 47 військових, серед яких одна жінка.

На сьогодні 389 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Леште.

У переддень двох важливих свят - Дня пам’яті воїнів-інтернаціоналістів та Дня захисника Вітчизни, ми вирішили дізнатися у старшого прапорщика Миколи Полюховича, який він - український миротворець?

- Сучасна миротворча діяльність дозволяє нашій спільноті набувати значного досвіду у питаннях урегулювання конфліктів з метою підтримання миру та стабільності у різних куточках планети. Цей досвід є неоціненним. Бо набутий українськими миротворцями в процесі безпосереднього виконання завдань у миротворчих операціях.

- Ви побували у двох миротворчих місіях, на який куточок землі доля закинула вперше?

- У 2003-2004 роках я був у Західній Африці, а саме у Сьєрра-Леоне. Служив у четвертому ремонтно-відновлювальному батальйоні. На території місії знаходилося чотирнадцять інших країн і ми займалися тим, що навчали інші контингентів управляти нашою технікою.

- Що спонукало вас залишити сім’ю, рідне місто і поїхати в чужу країну у миротворчу місію?

- Потрапити на службу миротворчої місії не просто, але можливо. Як говорять, головне виявити бажання. От і я, виявив бажання, написав рапорт. Потім розглянули мою характеристику, а вже через деякий час прийшов виклик на збори. Вони тривали два місяці в Миколаєві. Там вже мене і ще п’ять сотень наших добровольців відібрали в місію.

Передусім мені було цікаво, як проходить військова служба в інших країнах. Також немалу роль зіграв патріотизм. Адже ми їхали туди як миротворці, у військових діях участі не брали. Ми допомагали іншим країнам у розвитку, післявоєнній розбудові. А ви ж самі розумієте - Африка є Африка. Там і різні хвороби, і клімат. Та в Україні нас добре підготували, зробили різні щеплення, і організм швидко окліматизувався до спеки.

- Взагалі, як сприйняла таке непросте рішення ваша сім’я?

- Звичайно, родині було важко. Адже вони залишилася в Україні, переживали, бо як не крути, а це далека країна із своїми звичаями та законами. Та й переліт тривав близько восьми годин. А загалом діватися було нікуди, тому змирилися і чекали. Ми щодня мали змогу зателефонувати додому, почути рідні голоси. Це неабияк підтримувало і заспокоювало, адже коли ти знаєш, що із рідними все гаразд, працюється набагато легше.

- Чим особисто ви займалися під час миротворчої місії?

- Я був старшиною роти підготовки спеціалістів на БТР. Тобто наша рота навчала водінню БТР. Завдання старшини полягало в тому, щоб забезпечити роту комфортними побутовими умовами.

- На скільки морально важко адаптуватися до іншої культури, людей, клімату?

- Були проблеми з отриманням інформації. Адже на той період Інтернету ще не було, а з телеканалів у нас був лише один - український. Тобто ми були трішки відірвані від світу. Коли передавали пошту, то листи йшли раз на два-три тижні, а от пресу отримували раз на півроку. Та часу сумувати не було. Що стосується клімату, то він зовсім не схожий на наш. Там по півроку іде дощ, а інші півроку - неймовірна спека. Адаптуватися кліматично було важко. Але мені допомогло те, що до цієї місії я мав змогу служити у різних куточках світу з різними кліматичними умовами. Зокрема, був на Камчатці, Чукотці, Балтійському флоті.

- З якими найбільшими труднощами ви зіштовхнулися під час роботи?

- Ми постійно виконували бойові завдання. Возили конвой і різні вантажі, розвозили продукти по різних батальйонах. Доводилося працювати і вдень, і вночі. Найважче було їздити місцевими розмитими дорогами та мостами. Адже проїхати через міст складало неабияку проблему. У цій країні дуже багато річок і через них потрібно якось переправлятися. Мости місцеві жителі роблять не дуже надійні. Зокрема, звалюють дерево, переважно баобаб і якраз це дерево слугує мостом, яким потрібно переїжджати.

- Чи важко було знайти спільну мову українцям з місцевим населенням?

- Африканці нас поважали. Ми допомагали їм у всьому - давали їжу, одяг, надавали медичну допомогу. Часто бувало так, що машини зносило на розмитих дорогах, вони застрягали, але нам постійно допомагали місцеві жителі. Нам навіть не доводилося брати з собою зброю. Ми могли їхати за 500 кілометрів від бази без будь-якої зброї. Звісно, в нас були пістолети, та ми їх не те що не використовували, але навіть не показували - для того, щоб не збурювати місцеве населення.

- Ви перебували там майже рік і за цей період встигли багато чого побачити, розкажіть, в яких умовах проживають місцеві?

- Життя у країні дуже важке. Світло є лише у столиці, і то через день. Тобто один день в одній частині столиці, а другий - в іншій. А решта населення світло отримує хто як може. У багатьох є мотори, за допомогою яких вони виробляють електроенергію. Що стосується освіти, то її також майже немає. Звісно, діти ходять у школу, але так виходить, що рівень розвитку низький. Медичне забезпечення бажає кращого. Загалом, середній вік населення становить 40 років. Є і старожили, та їх небагато. З нами в місії працював чоловік, якому було 70 років. Та це вважалося дивом, а не нормою.

Грошей місцеве населення не має. Це бідна держава. Роботи там немає, їжі як правило, також. Щоб зловити мавпу в джунглях, потрібно бути неабияким мисливцем. В основному вони займаються сільським господарством і видобувають алмази.

- А вам не хотілося в один момент все покинути і поїхати додому, до рідних людей?

- Все кинути не хотілося. Та коли нам вже повідомили дату повернення додому, то тоді вже рахувалися дні до повернення. А коли врешті повернулися в Україну, то відчуття були просто неймовірними. Ці перші моменти зустрічі із сім’єю закарбувалися у пам’яті на все життя.

- Ви говорили, що побували у двох миротворчих місіях. Куди доля закинула вас вдруге?

- У 2005-2006 роках я поїхав у миротворчу місію до Лівану. Там служив у саперному батальйоні. Ми займалися розмінуванням території. У той період, коли йшла війна між Ізраєлем і Ліваном, Ізраєльтяни покидаючи територію замінували 25-кілометрову зону. Наш батальйон стояв там 5 років, змінюючи раз на рік ротації. Я потрапив вже в останню ротацію.

- Якщо зіставляти Африку з Ліваном, де служилося краще?

- Що стосується бойових завдань, то в Лівані було складніше. Адже ми жили в постійній небезпеці. Карт мінних полів не було. Тому розміновували територію майже всліпу. Наші сапери проробили там дуже велику роботу. Я на розмінуванні був у забезпеченні, а працював у відділі кадрів. А що стосується побутових умов, то Ліван на відміну від Африки набагато розвиненіша країна. Та в обох країнах місцеві жителі ставилися до нас дружелюбно та з повагою.

Після ротації на наше місце прийшли китайці. Тому ми ще місяць проживали і спостерігали за їхньою культурою. Їли їхню кухню, рис, і тільки чекали, коли ж повернемося на Батьківщину, щоб покуштувати наших харчів.

Останніх два тижні нашого перебування в Лівані у країні розпочалася війна. Цей період був напружений - ми постійно чули зриви, вночі лунали сигнали тривоги, ми ховалися у бомбосховищах. Звісно, було важко морально. Адже крім того, що ми перебували у зоні воєнних дій, потрібно було виконувати свої обов’язки. Та вже після початку воєнних дій наш батальйон вивели з країни.

- Що особисто ви почерпнули від миротворчих місій?

- Завдяки місіям ми познаходили друзів на все життя. Адже інколи рік служби об’єднує набагато більше, ніж роки дружби. Я служив із людьми, які проживають у різних куточках України. Хоч уже пройшло багато часу після поїздки до Лівану, ми й досі підтримуємо тісні зв’язки. Можна відверто сказати, що ми стали побратимами на все життя, адже не тільки кашу їли з одного котла, але й разом долали всі труднощі та перепони.

Починаючи з 2000 року участь України у миротворчій діяльності розширюється з року в рік. У 2001 році українські миротворці вперше прибули до Східного Тимору. У 2002 році - до Конго. У 2003 році Україні було запропоновано взяти участь у першій миротворчій місії Європейського Союзу у Боснії та Герцеговині, і вперше українські правоохоронці почали працювати у місії ЄС. У 2004 році до Ліберії та місії ОБСЄ у Македонії. Це визнання великого професіоналізму наших працівників та їх відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків. У 2005 році вперше наші миротворці відбули до місій ООН у Судані.

24.02.2012Юлія ГОЛИК


Переглядів: 591

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 930 від 13.09.2019p.
¤ 
Чи впливають кава і чай на зневоднення організму?

Чи впливають кава і чай на зневоднення організму?

Щодня в світі випивають 1,6 млрд чашок кави і вдвічі більше чаю....

¤ 
Білоруський репер Серьога хоче отримати українське громадянство

Білоруський репер Серьога хоче отримати українське громадянство

Білоруський репер Серьога, який 8 вересня покинув шоу «Танці з зірками 2019», збирається отримати українське громадянство. До того ж, нещодавно він став студентом Харківського авіаційного інституту....

¤ 
«Замість гучних промов та обіцянок – щоденна праця на результат», - Віталій Коваль

«Замість гучних промов та обіцянок – щоденна праця на результат», - Віталій Коваль

Президент України особисто представив нового голову Рівненської ОДА...

¤ 
На зміну фельдшерам.

На зміну фельдшерам.

Хто такі парамедики?

Наприкінці серпня уряд затвердив новий склад бригад екстреної медичної допомоги. Тепер допомагати лікарям будуть не медсестри і фельдшери, а парамедики, про яких українці поки знають лише з чуток. Яку кваліфікацію матимуть парамедики і чим відрізняються від звичайних лікарів, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю....

¤ 
Медик, що створює шедеври: коли кажуть, що військо й творчість несумісні

Медик, що створює шедеври: коли кажуть, що військо й творчість несумісні

Військові. Які вони на перший погляд? Безперечно, дуже мужні, відповідальні і сильні. Вони завжди є прикладом наслідування для багатьох хлопчиків країни. Та що ховається за кам’яним вибором професії «військовий»? Якщо зазирнути за щоденну життєдіяльність військових, можна відкрити безліч інших сторін....

¤ 
Поліцейські встановлюють особу, причетну до вбивства рівнянина

Поліцейські встановлюють особу, причетну до вбивства рівнянина

Близько 03:30 дев’ятого вересня до поліції надійшло повідомлення, що на перехресті вулиць Дубенська-Міклера поблизу кладовища виявлене тіло невідомого чоловіка....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (18929)
2. Як правильно приймати вітаміни? [749] (6604)
3. Моє місто - найкраще [427] (6492)
4. Секс із мусульманином [271] (5562)
5. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (5415)
6. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (4978)
7. Догляньте мене до смерті [278] (4907)
8. Як позбутися шпори на п’яті [850] (4904)
9. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (4896)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (4866)
11. Кращі засоби для потенції чоловіків - ТОП-10 [891] (3887)
12. Якщо у сні приснився вуж [219] (3375)
13. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (3372)
14. Коли розпочинати садити городину [599] (3129)
15. Розклад руху автобусів [253] (3084)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Дубенщина відсвяткувала фестиваль «З народної криниці» (382)
2. Які аналізи та тести можна (368)
3. Велосипедистка потрапила під колеса мікроавтобуса (367)
4. На Рівненщині вшанували пам’ять депортованих українців (367)
5. Держгеокадастр реалізував на електронних торгах майже 1,7 тисяч гектарів землі (366)
6. “ОДЕК” не виграв, але вийшов до фіналу кубку області (365)
7. Стало зле за кермом – водій помер (364)
8. Під Рівним тривають масштабні збори оперативного резерву першої черги (362)
9. Нідерланди впроваджуватимуть відновлювані джерела енергії (361)
10. Першість Рівненщини 2019: результати матчів 15 туру (361)
11. З 17 вересня стартує голосування за проєкти громадського бюджету Рівного (360)
12. Через ревнощі тричі вдарив ножем молодика (359)
13. Як акторка львівського походження винайшла Wі-Fі (359)
14. Будьте обачні: під приводом перевірки газового лічильника зловмисник обікрав літню рівнянку (359)
15. І творчістю хата багата (359)




 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс