На експозиції фотовиставки глядачу була представлена серія фоторепортажів, зроблених у Прип’яті та Чорнобилі, а також матеріали з фондової збірки музею: фото, книги, документи та особисті речі учасників ліквідації аварії, серед яких був і костюм пожежника. Під час виставки було презентовано короткометражний фільм із місць фотозйомок.
- Колись Прип’ять - молоде, сучасне, гарне місто в чистій екологічній зоні мальовничого Полісся, - згадує Олександр ХАРВАТ. - Сьогодні в результаті найбільшої у світі техногенної ядерної катастрофи - це мертве місто. Зараз воно без людей, без життя, без майбутнього. У квітні 1986 року я чотири дні перебував у Прип’яті в складі групи з охорони громадського порядку. Тоді людям не розповідали, що саме сталося. Хоча військові були одягнені в спеціальні захисні костюми, натомість міліції, яка охороняла місто, видали лише плащі та марлеві пов’язки. Пригадую, як виліз на дах 16-поверхівки, щоб подивитись, як горить атомна електростанція, тоді я не усвідомлював, яка це небезпека. Зараз зробив фото з тієї ж багатоповерхівки. 1 травня я вже був у Києві, але доїхати до Рівного було неможливо – на залізничному вокзалі було величезне скупчення людей, панувала паніка, каси були зачинені, квитків не було. У ті дні за квиток на потяг до Москви пропонували квартиру в Києві. Я дістався до Рівного на попутках. По дорозі проходив аж чотири пости санобробки. Уже на першому в мене забрали забруднений одяг, особисті речі, фотоапарат. Зараз в Чорнобилі вже не той рівень забруднення, але щоб потрапити туди, треба мати спеціальний дозвіл від спеціального туроператора.
- Роблячи фоторепортаж, була вражена не тільки наслідками техногенної катастрофи, але й наслідками людського цинізму, – продовжила розповідь колеги фото-художниця Жанна КАШТАН. - Мародери зруйнували там буквально все. Щось зламали, щось винесли, хоча в зоні ще залишилися окремі речі – дитячі іграшки, книжки, ліжка, які нагадують про те, що тут колись мешкали люди.
Усі охочі можуть оглянути виставку, яка діятиме до 20 травня.
Партнери 