Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №691 від 26.01.2015p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
Вересень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30

Новини Рівне

#Душевна проза...

Соло самотнього серця. Найстрашніше покарання для людини, як відомо, – це самотність. А коли цю кару призначає собі сама людина?

Соло самотнього серця. Найстрашніше покарання для людини, як відомо, – це самотність. А коли цю кару призначає собі сама людина?

У цьому невеликому місті Івана Михайловича знало багато людей. Будучи людиною далеко не молодою, він зберіг благородну гарну поставу. Завжди охайно одягнутий, з елегантними манерами, він неквапливо прогулювався вулицями міста в будь-яку пору року незалежно від погоди. Ніхто не бачив, щоб він із кимось спілкувався. Від його постаті віяло самотністю.

Ваня був єдиною дитиною в сім’ї. Батько його, Михайло Йосипович, працював стоматологом. У місті знали його, як висококласного спеціаліста. Заробляв добре. Жили у великому власному будинку. Мати не працювала, присвятивши себе повністю сину і чоловіку. Ваня до дитячого садочка не ходив: і догляд там не такий, як треба, і харчування неякісне, ще й навчитися від інших дітей чогось поганого може – так вважали батьки. В п’ять років мати повела Ваню до музичної школи – вона помітила, що в сина гарний слух: мелодію, як то кажуть, “схоплював” на ходу. Викладач, перевіривши здібності хлопчика, підтвердив: треба вчити його музиці і порадив віддати у підготовчий клас. Негайно було куплено піаніно. Але педагоги порадили вчити Ваню грі на скрипці. На піаніно, сказали, навчиться грати потім.

Вчився він охоче. Не маючи друзів, – батьки не хотіли, аби він товаришував з сусідськими дітьми, – він міг годинами грати музичні вправи. Напевно, скрипка замінювала йому друзів.

Після закінчення музичної школи і дев’ятого класу загальноосвітньої він успішно продовжив навчання в музичному училищі. Коли постало питання про вищу освіту, батьки вирішили: треба Ванюші навчатися в консерваторії. Сам він охоче погодився. Перший раз Ваня покинув рідну домівку. У столиці батьки знайшли йому кімнату – не в “общазі” ж йому жити, домовились з хазяйкою, що буде готувати йому їжу. Майже кожного тижня вони машиною їздили до нього, привозячи продукти і все необхідне.

Студентське кохання

Ваня з головного поринув у навчання, яке давалось йому досить легко. На другому курсі – як грім серед ясного неба – він закохався у сокурсницю. Та ще й як: вирішив негайно одружитися. Напевно, далось взнаки те, що він ніколи ні з ким по-справжньому не товаришував, і перші почуття захопили його зі страшною силою. Батьки, дізнавшись про його плани, були в розпачі – у 19-ть одружитись? На ті часи це було неймовірно, але заперечувати не наважились. Весілля гуляли і в рідному закарпатському місті Іванни, і вдома у Вані. Через рік Іванна народила дівчинку. На сімейній раді обох родин вирішили, що молоді будуть продовжувати навчання, а немовля забере до себе мати Іванни.

Йшов час. Замкнутий, небалакучий, увесь, як кажуть, у собі, Ваня мало уваги приділяв дружині. На її прохання піти кудись з компанією розважитися чи на дискотеку – завжди уперто відповідав: “Мені не цікаво. Якщо хочеш – іди сама”. І вона йшла. Якось ніби само собою сталося, що їхній шлюб через два роки розпався. Невдовзі Іванна вдруге вийшла заміж і після закінчення консерваторії разом з новим чоловіком виїхала до Росії, Ваня не знав, де знаходиться його колишня дружина і донька. Та, схоже, його це не цікавило. Чи жалкував він, що так сталося? Чим сумував за ними? Навряд чи. Йому самому, як він думав, було добре… Та й, врешті-решт, не сам він був, а з музикою, що замінювала йому всіх і все.

Іван після закінчення консерваторії повернувся в рідне місто і почав працювати викладачем у тому ж музучилищі, де сам навчався. Спосіб життя не змінювався роками. Таке життя його цілком влаштовувало: оточений турботою батьків, затишком і комфортом, він цілком віддавався своїй улюбленій справі. Все було б добре, але раптово на своєму робочому місці від серцевого нападу помер батько. Жити стало сутужно. Вони з матір’ю вирішили продати будинок і купити трикімнатну квартиру. Мати часто хворіла, і Іван Михайлович із занепокоєнням думав: що буде, як матері не стане? Він був впевнений, що такої втрати не переживе…

Одного разу – це було років через 15 після розлучення – він отримав листа від Іванни. Вона просила допомогти матеріально, бо їхня дочка серйозно хвора і потрібне лікування за кордоном. Він відповів, що допомогти не може, бо батько помер, мати хворіє, а в нього зарплатня досить невелика.

“Ти так схожа на мою маму...”

Згодом Івану Михайловичу запропонували викладати в інституті культури на кафедрі теорії музики. У новому колективі він тримався відокремлено. І студенти, і викладачі-жінки заглядалися на нього: завжди модно вдягнений, підтягнутий, він виглядав набагато молодше своїх сорока років. Особливу увагу приділяла йому завідуюча кафедрою Алла Володимирівна, жінка бальзаківського віку, яка жила сама. Вона часто-густо запрошувала його під різними приводами до свого кабінету після занять. Одного разу сказала:

- Завтра в мене день народження. Запрошую.

- Відверто кажучи, я не дуже полюбляю такі “міроприємства”.

- Невже відмовите мені?

- Прийду, - пообіцяв. Але по всьому видно було, що великого захвату від цієї пропозиції не мав. Купивши квіти і сувенір, він у призначений час завітав до її домівки. Алла Володимирівна зустріла його привітно. У модній сукні з сучасною короткою зачіскою, вона виглядала дуже ефектно. З подивом Іван Михайлович побачив, що в залі накритий стіл на двох.

- А що, нікого більше не буде? – запитав.

- Звісно ж. Ви сказали, що не полюбляєте гучних компаній.

Цей вечір став початком їхнього зближення. Згодом він перебрався до Алли Володимирівни. Незадовго перед цим померла мати. Це був для нього страшний удар. Але людина сильніша, ніж сама про себе думає: він пережив це горе. І така зміна в його житті була єдиним порятунком.

Алла Володимирівна виявилася турботливою жінкою, ніжною, люблячою. Він часто казав їй: “Ти так схожа на мою матусю…”. Єдине, що затьмарювало сімейне щастя, були несамовиті ревнощі Алли Володимирівни. Вона ревнувала його до всіх. Коли Івана Михайловича не було вдома, вона, “сідала на телефон” і починала пошуки, обдзвонюючи всіх, кого знала. Коли він приходив додому, вона влаштовувала йому справжнісінький допит. Він мусив виправдовуватись і щоразу звітуватися про кожну хвилину своєї відсутності. Це його ображало. Він не звик ні перед ким виправдовуватись, тим більше, що ні в чому не вважав себе винним.

Якось Алла Володимирівна повинна була поїхати у відрядження до Києва. Скориставшись її відсутністю, Іван Михайлович вирішив на вихідні з’їздити в сусідній обласний центр провідати рідного дядька, якого не бачив давно. Через два дні, повернувшись додому, з жахом побачив, що квартиру обікрали, підібравши ключі до вхідних дверей. Все цінне винесли. “Що буде, як повернеться Алла Володимирівна?” Скандал був грандіозний: “Так ти у мою відсутність ходив до своїх коханок, ночував у них! Ти – пройдисвіт! Мене проміняв на цих брудних повій!”. Ніяких пояснень не хотіла слухати.

Зібравши свої нечисленні речі, ображений Іван Михайлович повернувся до себе. І знову потягнулися дні, місяці одноманітного самотнього життя. Довгими вечорами грав собі на скрипці виливаючи в музиці всі свої почуття і тугу за батьками.

Коли Івану Михайоловичу виповнилось 60 років, він не захотів більше пов’язувати своє життя з роботою у вузі: не хотілось жити за розкладом. Він мав учнів, які приходили до нього додому на заняття. Репетиторство давало деякий прибуток. Він чітко розпланував свій час: довгі прогулянки на свіжому повітрі незалежно від пори року, раціональне харчування – все це сприяло тому, що Іван Михайлович почувався добре. Але одного разу, повернувшись із прогулянки, він відчув себе зле і викликав “швидку”.

Оглянувши його, лікар сказав, що в нього запалення апендиксу і треба негайно в лікарню. Після операції Іван Михайлович одужував швидко. Одне засмучувало – до всіх приходили родичі, знайомі, тільки до нього – ніхто.

Усі ми хочемо любові

Повернувшись з лікарні, він все частіше подумки запитував себе: що буде далі. Діло йде до старості, а це, як правило, хвороби. І коли нікого немає поруч, як бути? Читаючи газети, він мимоволі почав звертати увагу на оголошення про знайомства. Одного разу якось інтуїтивно звернув увагу: “Самотня жінка, 57 років, матеріально та житлом забезпечена, познайомиться з порядним чоловіком”. А чому б і ні? Зателефонував. Так Іван Михайлович познайомився з Вірою Андріївною. Вона розповіла, що має дочку, яка вже давно заміжня і живе з чоловіком і дітьми окремо. Віра Андріївна все життя пропрацювала перукарем. Іван Михайлович їй сподобався, а вона – йому. Вирішили, що будуть жити в нього, а свою квартиру вона здасть квартирантам – гроші зайвими не будуть.

Віра Андріївна в усьому намагалася догодити вибагливим смакам Івана Михайловича: готувала те, що йому смакує, була дбайливою хазяйкою. Здавалось, що все буде добре. Але ж немає людей, як кажуть, без “пунктиків”. У неї одним з них було читання любовних романів. Вона їх купувала, брала напрокат і “ковтала” миттєво. Спробувала заохотити до такого читання й Івана Михайловича. Але коли одного разу на її настирливі прохання він взяв у руки книгу, то прочитавши дві перші сторінки, був страшенно обурений: як вона може читати цю любовну нісенітницю про всяких там графів і герцогинь. Це шокувало його витончений смак. Другий “пунктик”, що найбільше дратувало його, були багатогодинні розмови Віри Андріївни по телефону з подругами, яких у неї було безліч. Говорили, як правило, про “мильні опери”, які вони постійно дивилися по телевізору, - обмінювались враженнями. Це базікання доводило Івана Михайловича до того, що він скаженів. Спершу стримувався і мовчав, а потім відверто сказав, що думає про смаки і взагалі інтелект Віри Андріївни. Після однієї особливо бурхливої розмови вона, розлючена, зібрала свої речі і пішла геть, кинувши на прощання: “Ти вважаєш себе дуже розумним – от і живи зі своїм розумом”.

Які довгі дні і вечори… А по ночах не спиться. Якби можна було розпочати життя спочатку. Скількох помилок уникнув би! Але життя помилок не прощає…

26.01.2015Надія БІЛОУС


Переглядів: 144

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 982 від 17.09.2020p.
¤ 
Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Сухе повітря та спека Спекотні дні дуже згубно діють на кімнатні рослини. Сухе повітря й низька вологість у приміщенні, не дають змоги рости та розвиватись повноцінно квітам....

¤ 
45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

Автомобіль поліцейські сектору реагування патрульної поліції зупинили 15 вересня близько 16 години поблизу селища Володимирець під час відпрацювань у протидії незаконному видобутку бурштину-сирцю....

¤ 19 вересня – День фармацевта
ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

Корпоративний девіз фармацевтичної династії Синяків: «КОЖЕН ДЕНЬ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ»

Моїй співрозмовниці із самісінького дитинства здавалося, що найрозумніші люди працюють в аптеці. Для неї вони були оповиті ореолом таємничості та благородства. З тих пір пройшло вже багато років, а продовжувачка фармацевтичної династії Синяків, заступниця генерального директора ТДВ «Рівнефармація», кандидат фармацевтичних наук, професор КЗВО «Рівненська медична академія» Ольга САДОВНИК (на фото) в обраній професії жодного разу не розчарувалася....

¤ 
Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Розпочала роботу XX Всеукраїнська нарада-семінар з актуальних питань децентралізації. Захід традиційно відбувається в Затоці Одеської області за ініціативи Української асоціації районних та обласних рад за участі міжнародних партнерів. Відкрив захід голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук, який очолив делегацію з Рівненщини....

¤ 
Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

МОЗ не реагує на запит депутатської групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» про ймовірну корупцію під час закупівлі обладнання

У Міністерстві охорони здоров’я України обмежились звичайною бюрократичною відпискою на депутатський запит групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» щодо ймовірних зловживань при закупівлі обладнання для понад 200 лікарень по всій країні....

¤ 
Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

В Рівному проживає близько 13 тисяч людей з інвалідністю. Чимало зусиль для привернення уваги до їхніх потреб, вже декілька років підряд докладає депутат Рівнеради, голова Рівненської ОДА (2016-2019 рр.) Олексій Муляренко. Він є ініціатором проєктів, що роблять Рівне доступним для усіх людей, незалежно від їх фізичних можливостей....





Найпопулярніші статті:

• Як позбутися шпори на п’яті [850] (2064)
• Бюджет і ми… [965] (1864)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (1803)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (1786)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (1782)
• Живи до ста! [965] (1777)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (1766)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (1753)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (1748)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (1747)
• Допомога під час карантину [967] (1698)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (1608)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (1543)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (1541)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (1524)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (1522)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (1481)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (1478)

ТОП-15 свіжого номера:

• Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації (32)
• Біля Радіозаводу впорядковують стадіон «Форт» (30)
• Тісто на пельмені, вареники, хінкалі, манти (29)
• 17 цікавих способів використання кавової гущі в побуті (29)
• Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю” (29)
• 45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські (29)
• Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою (28)
• ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта» (27)
• Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів (27)
• 7 засобів, які усувають неприємний запах у шафі (26)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс