Революція гідності? - Ні, не чув

Де був наш мер, коли відбувались найгарячіші події під час Євромайдану? А хто його зна. Офіційно – на лікарняному. Може і занедужав, бо людина він далеко не молода, обтяжена турботами та хворобами. Це простим рівнянам було не до хвороб у страшний мороз та непевний час, коли за зібрання можна було потрапити за грати.

Хто в нашому місті ініціював заборону протестних акцій, не пам’ятаєте? В ніч з 20 на 21 грудня суддя Рівненського окружного адміністративного суду Оксана Дудар заборонила безстрокову мирну акцію протесту із встановленням наметового містечка у Рівному під стінами облдержадміністрації. Позовна заява була підписана міським головою Володимиром Хомком.

Тоді Рівненський міськвиконком попросив суд заборонити Святославу Клічуку проводити мітинг під ОДА, посилаючись на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1988 року “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”. Цим указом передбачалася вимога повідомлення про акцію за 10 днів до її проведення. Міськвиконком пояснював це тим, що він “не має змоги здійснити підготовчі заходи необхідні, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення мирних зборів громадян”. Указ 1988 року, вдумайтесь! Який безпробудний “совок” у нас досі при владі.

До речі, Європейський суд з прав людини констатував, що ця норма законодавства не може бути застосована в українському судочинстві, оскільки в Радянському Союзі вона мала зовсім іншу мету, ніж це прийнято в демократичних країнах. Наразі ж в Україні єдиний законодавчий документ, який регулює терміни попередження про акціє протесту – стаття 39 Конституції України.

Але суд заяву міськвиконкому задовольнив повністю, заборонивши таким чином Святославу Клічуку та іншим активістам проводити мирну акцію під стінами Рівненської ОДА. І це тоді, коли міські голови інших міст чітко висловлювали свою позицію та виходили на майдани. За чи проти, але ж не в кущах!

Тепер, коли трагічні події уже позаду, у всіх містах влада знайшла місце достойне пошанування героїв Небесної Сотні. Одна за одною називались вулиці, з’являлись пам’ятні знаки та меморіали. Вулицю у Рівному під тиском громадськості таки назвали на честь Героїв Небесної Сотні, але обрали її десь подалі від центру, від адміністративних будівель, від місця, де палали шини, де вирішувалась доля країни, горіли серця і виконувався гімн зі сльозами на очах.

Не буде у Рівному вулиці Героїв АТО, а лише вулиця Захисників Вітчизни у новостворенному районі (теж, зауважте, на задвірках). Комусь в міськраді здається що згодом абревіатура АТО може стертись з пам’яті.

Зараз на розгляд громади представлено ескізні пропозиції (ідеї) пам’ятника Героям Небесної Сотні і Героям АТО. Запропоноване місце розташування – центр Рівного, бульвар Незалежності (за кінопалацом “Україна”). І знову – позаду “України” а чому ж не попереду якоїсь важливої споруди? Чому не перед міськрадою? Чому не на Майдані Просвіти біля ОДА? Чого бояться наші можновладці? Неприємних спогадів чи докорів сумління? З очей подалі...

Звісно, ми українці люди законослухняні, але не тоді коли порушують наші права. Звичайно на незаконні постанови суддів ми не дуже зважали, хоч навіть їх лобіював наш мер. І події відомо чим закінчились. Ми, звичайно знайдемо можливості для достойного пошанування наших героїв, але неприємний осад від такий дій міського голови залишиться.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: