Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №732 від 09.11.2015p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
Вересень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30


#Ракурс житейський

Яблука та Єва

У жовтні мій шкільний портфель завше вагітнів яблуками. У перервах між уроками я любила намацати на дні сумки якесь із тугеньких прохолодних тілець і з заплющеними очима витягати, вгадуючи, якого воно буде кольору. Я змалечку жила серед яблук, у яблуках, із яблуками. Тож тривалий час щиро вважала, що із якогось велетенського космічного дерева прибула до мами із татом та дідуся з бабусею в кареті крихітного золотого яблучка. Мама проковтнула мене, тоді ще зернинку, щоб народити та назвати Євою.

Іронія у виборі імені, як на мене, була очевидна. А для рідних – цілком нормальна. Вони не дозволяли мені стригти коси, виховували в строгості, хоч і дуже любили. Мама влаштувала мене в ту ж школу, де сама була завучем, поки якось на сімейній раді мої не вирішили перевести в ту, що була ближче до хати.

...Був жовтень, був повний портфель дарунків нашого щедрого садка. І я, щаслива ще самим життям у всіх його проявах, летіла в інший клас іншої школи. Довге руде волосся розсипалося по плечах і лоскотало обличчя. На перерві шмигонула геть із задушливого класу. Я не одразу збагнула навіть, чому немає довкола звичної галасливої школярської юрби. Й не одразу втямила що коїться, коли хтось, підкравшись іззаду, вправно намотав на руку моє довжелезне волосся так, що не повернути голови. У вухо тихо прошипіли: “Ну ти, дєвка-Євка, Ромку не трож!” Різкий поштовх – і я горілиць на землі. Наді мною – синє осіннє небо і сплюснуті носи учнів нової школи, що поприлипали до віконних шибок, згораючи від цікавості.

Вже за хвилину біля мене, до сліз розгубленої, був Ромка, сусід по вулиці. Друг і товариш по яблуневих деревах і розбитих колінах. Помічник у математиці та всіх точних науках. Він лагідно говорив щось втішне й зло роззирався по боках. Поряд валялося моє замурзане яблуко. Я підвелася, витерла його старанно учнівським фартушком і простягнула Ромці: “На, це твій улюблений сорт...”

Я вперше зіткнулася тоді зі справжнім болем. Він був не в тому, що Марія Браніч із паралельного класу, виявляється, все своє свідоме коротеньке життя кохала нашого домашнього Ромку. І не в тому навіть, що влаштувала мені справжній терор. Все було значно простіше: після того інциденту іншими очима глянула на Ромку. Я більше не могла йому дозволити читати свої щоденники й кочувати зі мною по яблунях. Він якось інтуїтивно відчув це й став рідко заходити в наш дім. Ба, так рідко, що я вмисне, буцім йдучи мимо, вешталася біля дверей його класу й краєчком ока милувалася ним. Так, наче перед тим шістнадцять років і не бачила ніколи.

Так само тихцем я ходила дивитися на Марію. На дивну дівчину з некрасивими грубуватими рисами обличчя. Вона вчилася, на відміну від мене, блискуче. Вміла грати на фортеп’яно й плести светри з хитромудрими візерунками. У старших класах вона вже читала філософів і знала, ким хоче стати. Самодостатня, сильна, некрасива. Потайки од усіх насправді я схилялася перед нею і подумала, що хай доля вирішить, із ким має лишитися Ромка.

...Він обрав мене. У жовтні біля зимових яблунь він несподівано прийшов і сів на перевернутий догори дном кошик. І сказав, що любить. А я швиденько зраділа й повірила в те, що таке щастя мало трапитися саме мені. Усе ніби робила правильно: сніданки, обіди. Ввечері запалювала в каміні вогонь і розпускала коси. У глибині душі навіть почала самовдоволено вважати, що так і має бути, – він вибрав мене та яблука. Я ж бо – Єва.

А він взяв і третьої осені пішов. Тоді я зрозуміла, що зі свого лексикону поняття “певності в почуттях” варто стерти. А четвертої осені я стріла в місті Марію. Така ж незграбна, без тіні фарби на безкровному лиці. Не одразу навіть помітила маленьку дівчинку, що тулилася до її ніг. Марія коротко повідала про останні роки життя – навчання, роботу, щось там іще. “А потім я все кинула і повернулася сюди, – раптом сказала. – І ти, як ніхто, знаєш чому”. Я остовпіла. Прикипіла ногами до асфальту. А потім перевела погляд на маленьку дівчинку. Так ось воно значить, що... “У мене його більше немає”, – відповіла я. “А я знаю, що він не з тобою, – вона дивилася на мене переможно, – навіть знаю, з ким зараз. Знаю її ім’я, де живе і ким працює. Маю тебе порадувати: він дуже з нею щасливий”.

Нехай. Хтось же в цьому світі, врешті-решт, має бути саме таким. Закони жанру на кшталт “я дуже талановита й гарна, а тому маю бути щаслива” в реальному світі чомусь рідко спрацьовують. І поки це не сприймеш як даність, будеш тицятись рильцем в одне й те ж коритце багато разів. Поки не перетворишся на грубу бабу із грубим голосом, яка більше не буде дивитися на яблука, як на витвір божественної сили, і не їстиме їх із заплющеними очима, щоб краще ввібрати запах і смак.

Опам’ятавшись, я бачу, що Марія все ще стоїть поряд і мовчить. “Ну, а на що ж тоді чекаєш ти?” – питаю, аби спитати.

“Ну, щастя має здатність швидко закінчуватися”, – каже вона. У прагматичності їй не відмовиш. І відвертості, якою вона добивала мене ще у школі. “Я перша буду знати, коли це станеться. Адже буваю там, де він. Ходжу, де він. Працюю неподалік, де він. Я дочекаюся його іще раз. Як свого часу дочекалася від нього оцього маленького дарунка. Тоді, до речі, він був із тобою. А я була його тінню”.

Раптом вона владно розвертається, щоб іти геть. Але натомість швидко робить крок до мене й тихо, як багато років тому, шипить мені у вухо: “Але любить він, тебе, с-с-суку”.

09.11.2015Ната ТОРСЬКА


Переглядів: 9

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 879 від 21.09.2018p.
¤ 
Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал»

Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал»

Післяматчева прес-конференція виконувача обов’язків головного тренера рівненського «Вереса» Олега Шандру...

¤ 
Тріумф дзюдоїстів Рівненщини: 5 медалей на Кубку світу

Тріумф дзюдоїстів Рівненщини: 5 медалей на Кубку світу

Блискавичним успіхом дзюдоїстів з Рівненщини завершились міжнародні змагання у Казахстані....

¤ 
ДТП за участю службового автомобіля

ДТП за участю службового автомобіля

О пів на дванадцяту ночі, 13 вересня, на перехресті вулиць Дубенська-Макарова обласного центру, сталася дорожн...

¤ 
Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу

Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу

На підприємстві «Рівнеоблводоканал» відбулася робоча зустріч з представниками Програми розвитку муніципал...

¤ 
Основа: одна державна мова і дві офіційних

Основа: одна державна мова і дві офіційних

Ефективно вирішити мовну проблему в Україні можна лише одним шляхом: надавши для англійської і російської ст...





Найпопулярніші 15 статей:

1. Моє місто - найкраще [427] (596)
2. Секс із мусульманином [271] (584)
3. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (535)
4. Догляньте мене до смерті [278] (450)
5. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (412)
6. Якщо у сні приснився вуж [219] (377)
7. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (370)
8. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (363)
9. Розклад руху автобусів [253] (346)
10. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (333)
11. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (332)
12. Як правильно приймати вітаміни? [749] (314)
13. Медичний коледж у Рівному став медичною академією [872] (310)
14. Як позбутися мушок у квартирі [875] (277)
15. Ігор Мічуда: «Місту потрібні реформи» [875] (236)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як посадити моркву під зиму? (55)
2. Який тур краще купувати - гарячий тур по акції або заздалегідь, з раннього бронювання? (52)
3. У авто нетверезого водія, який вчинив ДТП, виявили гранату (52)
4. У Дубно на залізниці загинув чоловік (50)
5. Якщо часник зійшов восени? (50)
6. У Рівному розслідують обставини загоряння автомобіля (48)
7. Коррекция или новое наращивание? (47)
8. Гастролі «волонтерів-афганців» закінчилися у Березному (46)
9. Крім наркотиків, вилучили ще й боєприпаси (46)
10. На Рівненщині проводитимуть авіавакцинацію від сказу (46)
11. Вадим Рабінович «Підвищення цін на газ просто вб’є 90% пенсіонерів» (45)
12. Як впоратися з алергією без ліків? (41)
13. Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал» (38)
14. Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу (37)
15. ДТП за участю службового автомобіля (37)






 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс