Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №758 від 12.05.2016p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Листопад 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
Грудень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31


#Ракурс життєвий

“Не покидай мене, доцю...”,

або Холодний слід загубленої матері

Я їхала в чуже місто, до незнайомих мені людей, покидаючи все: трепетно-рідне й до дрібниць - своє. Їхала, щоб забутися, загубитися в суєті суєт. А ще - щоб не дивитись у знайомі вічі. Ні, не засудливі - запитливі.

Байдуже споглядала у вагонне вікно на швидкозбігаючі кадри навколишньої пишнотілої природи, та під ритмічне: “Чалах - чалах” у пам’яті пробуджувала монотонне: “Упо-о-кій душу, Господи, ра-би твоє-ї”...

Я знову бачила це...

В ненависній і тісній домовині лежала частина мого життя й серця, найсвятіше світло душі - мама. На її обличчі навіки застигнув болісний смуток, ніби скаржилася комусь вона на свою гірку долю.

Жовте, як віск, чоло було льодяним. Вузлуваті й тверді руки тулили до себе, немов оберіг, ікону Божої матері. Вона ще була тут, хоча її вже й не було. Залишилося лише багатостраждальне тіло з навіки згаслими добрими очима.

“Мамо! Де ти?! Що маю зробити, щоб повернути тебе до сонця, до людей, до життя?!” Я цілувала її, як тоді, в дитинстві, коли просила, втомлену від роботи, вишити сорочечку і сплести віночок, щоб виступити у дитячому садку. І вона, напівсонна, шила й вишивала цілу ніч, щоб її дитя не було гіршим від інших.

Жаліла її тепер, як і жаліла тоді, коли вона босоніж місила холодний глиняний заміс, щоб швидше збудувати власний дім.

Тулилася, як давно колись тулила свої холодні, аж колючі, ноженята.

Тільки тіло матері було не лагідним, а крижаним. Мати...

Вона була сильною і слабкою водночас. Пам’ятаю, як зі смутком споглядала на своє змарніле відображення. Іноді, схлипуючи, наспівувала:

Словом мене не пораниш,

Вірність свою збережу.

Хоч ти мене покидаєш,

Знай, що тебе я люблю...

А ми, немов ті цуценята, горнулися до неї і теж скавуліли... Батько залишив нас відразу після мого народження. І мати взяла на свої плечі ще й його обов’язки. Вона для нас була всім... Годувала... Доглядала... Виховувала...

В мої гіркі спогади зненацька увірвався хтось чужий, і вони, як сполохані пташки, розлетілись в усебіч.

- Жіночко! Ви що, глухі?! Приберіть свою сумку і дайте сісти людям!

Мої очі, які до цього дивились на все, ніби наскрізь, нарешті вперлися у великий живіт галасливої сусідки.

- Вибачте. Я задумалась.

У відповідь прозвучало лише чванливе “Хм”, і жінка із незалежним виразом на обличчі сміливо вмостилася поруч. Розмовляти не хотілося, і я знову втупилася у вікно. Там замережило білосніжними будівлями. У кожній господі вирувало своє життя, свої клопоти, проте, напевно, в жодній не було подібної болі і смутку, які тепер зчавили моє серце. Щеміла пробуджена совість і вкотре гнала незграбну хазяйку спокутувати свій тяжкий невиправданий гріх.

Я намагалася знайти серед людей своє відображення, щоб устигнути, хоч на краплинку, спокутати свою провину.

І знайшла те, що шукала. Тепер ось плетуся сходами новенької сільської школи, не знаючи напевне, з яким настроєм повертатимуся назад.

Чи зрозуміють? Чи замисляться? Чи не махнуть, як я колись, на все рукою, мовляв, що вже вдієш?...

Двері кабінету директора були масивні, немов попереджали про те, що їх господар - людина владна і з сильним характером.

Та, переступивши поріг, я пересвідчилась, що це не зовсім так. В мене з цікавістю вистрілила пара колючих чорних очей. Проте коротенька, рівно підстрижена смоляна стріха дещо пом’якшувала серйозний овал.

- Ви до мене? - шнурівки її брів нетерпляче підстрибнули вгору.

Я дивилася немов у дзеркало: ось вам і врода, ось і влада, а найголовнішого - нема. Такою була я два роки тому.

Як пояснити цій молодій жінці, що долі у нас схожі? Що народили нас одинакові матері? Виростили і пустили межи люди вихованими, але черствими, бо не давали вони нам бачити горя. Захищали. Брали все на свої плечі. Та не витримали і спіткнулись. І покотилися донизу, потрапивши в міцні кільця зеленого змія. А коли вже не мали сили боротися, залишили останню надію на людей. Але вони відвернулися. Спочатку сусіди, а потім і рідні, і діти...

“Звичайно, соромно бачити п’яну матір під плотом. Але тепер цей сором інший: не через матір - через свою байдужість...” - блискавкою промайнули думки.

- Вибачте, що потурбувала. Я привезла вам адресу жінки-екстрасенса, яка лікує алкогольну залежність. Люди добре відгукуються про її пацієнтів. Я не хочу вас образити, але ваша мама вже близько місяця живе на вокзалі. Її не впізнати, вона вже посиніла від горілки.

Моя співрозмовниця почервоніла і, опустивши голову, зітхнула.

- Хіба ж ми її не сварили, не совістили? Ніщо не допомагає.

- Беріть силою.

- А хто ви? Чому переймаєтесь чужим горем?

- Ми працювали разом, і вона завжди гордилася своїми дочками: одна в неї - медичка, а інша - директор школи. Та й не совістити я вас приїхала, а попередити. Щоб не гризло потім вас сумління, як гризе і не дає спокою мені моє. Бо тепер вже нікого рятувати. Моя мама померла від раку: запізнилися з операцією.

Якось, напідпитку, вона гірко плакала і просила мене: “Не кидай мене, доцю. Не їдь на ті заробітки. Доглядай город, і буде тобі що їсти. Мені самій так тяжко...”

Якби ж я знала, що через ті злощасні заробітки я лишуся найдорожчого. Її, тяжко хвору, вміло маскував підступний алкоголь. А, може, то я була сліпа й глуха, і за своїми маленькими проблемами не зуміла розгледіти маминої великої.

Я ніколи не забуду ті останні сльози, коли вона зрозуміла, що помре. Кожна та сльозинка - камінь на моїй душі...

Тепер я зустрічаюсь з нею лише уві сні.

Здається, що не сплю, а бачу, як бреду з нею в темряві і вона мені показує дорогу: “Дивися, доню, нам треба дійти о-он до тієї зірочки”

Я їду додому: до старенької хатини, до знайомих доріг, де бродили босі ноги. Їду з надією віднайти бодай захололий слід загубленої матері.

Ольга ФЕСЮК

12.05.2016


Переглядів: 49

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 890 від 06.12.2018p.
¤ 
Нетверезий водій збив пенсіонерку

Нетверезий водій збив пенсіонерку

Дорожньо-транспортна пригода сталася близько шостої години ранку другого грудня, у селі Молодіжне Дубенсько...

¤ 
Смертельна ДТП за участі автомобіля інкасації

Смертельна ДТП за участі автомобіля інкасації

Повідомлення про смертельну дорожньо-транспортну пригоду в селі Бармаки, надійшло до поліції другого грудня...

¤ 
Ігор Мічуда: «Місцеве самоврядування роблять люди…»

Ігор Мічуда: «Місцеве самоврядування роблять люди…»

Ми всі залежимо від влади. Це правда. Однак, саме поняття влади досить аморфне. Тому слід розрізняти виконавчу...

¤ 
Олег Ляшко вимагає повернути в аптеки безкоштовний інсулін

Олег Ляшко вимагає повернути в аптеки безкоштовний інсулін

«Інсулін – це моє життя, але купити його я не можу», – із такими словами та сльозами на очах до громадської пр...

¤ 
Сергій Рибачок: «Медичні конференції - один з важливих чинників нашої роботи»

Сергій Рибачок: «Медичні конференції - один з важливих чинників нашої роботи»

У середу, 5 грудня 2018 року, в приміщенні конференц-залу готелю «Мир» в рамках реалізації проекту Світового бан...

¤ 
У Рівному підвели підсумки спідвейного сезону та нагородили найкращих гонщиків

У Рівному підвели підсумки спідвейного сезону та нагородили найкращих гонщиків

Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко переконаний, що спідвей є знаковим видом спорту не лише для Рівного...





Найпопулярніші 15 статей:

1. Моє місто - найкраще [427] (2164)
2. Секс із мусульманином [271] (1714)
3. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (1559)
4. Догляньте мене до смерті [278] (1419)
5. [0] (1396)
6. Як правильно приймати вітаміни? [749] (1349)
7. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (1343)
8. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (1246)
9. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (1223)
10. Якщо у сні приснився вуж [219] (1068)
11. Розклад руху автобусів [253] (1067)
12. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (1039)
13. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (1038)
14. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (1003)
15. Три помсти княгині Ольги [820] (962)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як приготувати суші вдома (89)
2. «Кандидати на президентський пост - Тимошенко, Бойко і Порошенко, Зеленський йде вгору, Вакарчук вниз, до парламенту проходять шість партій», - західні соціологи (64)
3. В рамках проекту Світового банку на Рівненщині відремонтують ще 37 амбулаторій (63)
4. У Рівному відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО (61)
5. Сергій Рибачок: «Медичні конференції - один з важливих чинників нашої роботи» (51)
6. Нетверезий водій збив пенсіонерку (50)
7. 10 секретів приготування ідеального бісквіту (49)
8. Поліцейські розслідують підпал автомобіля (47)
9. Рабсила за півціни... (47)
10. Рівненська учениця стала кращою на конкурсі професійної майстерності (46)
11. Ігор Мічуда: «Місцеве самоврядування роблять люди…» (45)
12. Жителі Рівненщини отримали ордени і звання від Президента (45)
13. У Володимирці відкрили Навчально-практичний центр для електромонтажників (44)
14. Аналітик Атлантичної Ради: Президентство Тимошенко - шанс для нового початку та прогресивного розвитку країни (43)
15. У Рокитному відкрили інклюзивно-ресурсний центр: сьомий в області (43)






 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс