Партизанка-підпільниця

Городня "Віагра"

Нам дуже сподобалася її морква по-корейськи, попросили рецепт. А от на весіллі, у підготовці якого пані Віра взяла активну участь, усі вернули носа від невідомої страви, дивлячись на неї з підозрою, допоки Вірі не спало на думку сказати, що та страва не лише поліпшує зір, але й сприяє здоров’ю та довголіттю, а головне - значно підвищує потенцію чоловіків. Першим наважився спробувати молодий, за ним потяглася і вся “сильна” половина гостей, а за чоловіками вирішило скуштувати тієї страви й жіноцтво. Всі були у захваті, жінки просили рецепт - хтозна, може, коли у другої половинки “забракне” чоловічої сили - не треба буде бігти до аптеки та витрачати шалені гроші, коли “віагра” росте поруч, на городі біля хати...

Принцеса

та бомж

У пані Віри жила кицька Ксюта - ніжно-бежева персіянка. Тиха, лагідна. Але якось почала красти м’ясо. Поцупить із каструлі куряче крильце чи стегенце, покладе у коридорі, сяде під дверима та нявчить, доки не відчинять, а тоді - прожогом на вулицю. Вирішили простежити - кому ж призначалися ті дарунки. Дивляться у вікно: біля смітника сидить старий обідраний котище: худющий - самі ребра стирчать, до того ж - більмо на одному оці. А Ксюта кладе дарунок до його ніг і чекає, поки він не вибере усе м’ясо, коли ж наближаються сторонні коти - вигина спину дугою, настовбурчує хвіст і грізно шипить на них - не заважайте моєму коханому їсти.

Довелося і Васька (так охрестили “нареченого”) запрошувати додому на гостини. Ксюта не їсть, чекає, доки милий насититься, та ще й лишає йому трохи своєї пайки. Згодом народилися у них діточки - троє, усі “хлопчики”, схожі на маму, ще й хутро у них було з легким рожевуватим відтінком (усі сусіди сходилися подивитися на те диво природи). Коли Васько помер, Ксюта три дні нічого не їла, тужачи за ним, аж допоки її не познайомили з молодим гарним “персом”, і вона не стала вдруге мамою, народивши двох “синів” та “донечку”.