І так, чому взагалі виникла проблема з машинами на іноземній реєстрації? Тут все просто. Дорого в Україні розмитнювати б/в автомобілі. Логіка нашої влади в цьому питанні завжди була трохи дивною. Аргументів проти здешевлення розмитнення два: потрібно підтримувати вітчизняний автопром і треба боротися із ввезенням старих автомобілів,тому що вони забруднюють повітря. Перший аргумент міг би бути дійсним, аби в нас існував той самий автопром, який потрібно захищати на державному рівні. Якщо на початку дев’яностих років в Україні лише один Авто ЗАЗ на рік випускав п’ятдесят тисяч «Таврій», працювали ЛУАЗ (Луцький автозавод), ЛАЗ (Львівський автобусний завод), КРАЗ, то сьогодні лише останній, щось там випускає. Решта, в кращому випадку,іноді працює, але говорити про наявність автомобільної промисловості у вигляді повноцінної галузі не доводиться. Можна сказати більше – імпорт нових авто в нас знаходиться на такому мінімальному рівні, що наявність чи відсутність «євроблях» на обсяги продажу нових авто ніяк не впливає. Другий аргумент ще смішніший. На наших дорогах переважнакількість авто на українських номерах стара і ніяким європейським екологічним нормам не відповідає. Аргументом дорогого розмитнення, який всі ці двадцять сім років був головним для влади, було бажання поповнити державний бюджет,у якому ніколи коштів не вистачало. Тому перші «євробляхи» появились на вітчизняних дорогах десь у 92- 93 роках. Боротьба з ними була важка, але під кінець дев’яностих в цілому ця проблема зникла, або майже зникла. Чому сьогодні стільки «євроблях» і скільки їх взагалі в Україні?
Простіше відповісти на друге питання. Скільки авто з іноземними номерами «на руках» в громадян України не знає ніхто. Цифри дуже різні - від менше ста тисяч до більше мільйона автівок. Тому доведеться вірити не даним різних відомств, а своїм очам. У Рівному на дорогах приблизно кожна третя машина на «євробляхах». В області цей показник коливається від 30 до 40% для легкового автотранспорту. Тобто, тільки в нашій області кілька десятків тисяч авто на іноземній реєстрації. Тепер до першого питання – чому ця проблема виникла в останні роки. Простіше все списати на прогалини в законодавстві,в реальності все складніше. У 2014 році і пізніше держава суттєво послабла і тому навіть спостерігаючи нелегальний імпорт старих авто не змогли вчасно його зупинити, або не схотіли. В будь-якому випадку проблема є і її потрібно вирішувати. Як? Наші парламентарії взялись за рішення проблеми «євроблях» явно не з того кінця. Вони чомусь вирішили, що люди хочуть їх розмитнити і трохи, ну зовсім трохи зменшивши платежі, можна проблему вирішити. Явно нікому на думку не спадало, що більшість власників «євроблях» не мають коштів на це. Автор провів невелике соціологічне опитування серед знайомих, які їздять на авто з іноземною реєстрацією. Питав одне - «скільки готові заплатити за розмитнення і чому стільки». Найчастіше у відповіді звучала цифра «10 євро». А в якості аргументації такої, ну прямо скажемо, скромної платні державі за можливість почепити на свого залізного коня українські номери чув відповідь «все одно вони гроші вкрадуть». «Вони» - це влада. Звісно, моє опитування не є репрезентативним, і є власники «євроблях», які вже платять за розмитнення зменшений акциз і дякують депутатам за таку можливість. Однак, вівторкова акція «євробляхерів» показує, що таких людей не багато. Потрібно нашій владі нарешті зрозуміти – люди залюбки купували б нові вітчизняні та іноземні авто, аби вони мали на це гроші. Феномен «євроблях» - це яскравий приклад того, що у бідній країні не можуть існувати цивілізовані правила спілкування між багатою владою і бідним населенням. Навіть люди, які мають дрібний та середній бізнес, або працюють в реальному секторі економіки не можуть собі дозволити купити нову машину, а окремі державні службовці можуть.
Що далі? Реально нічого. Влада не зможе зменшити вартість розмитнення до «10 євро» і закрити питання. Власники авто на іноземних номерах будуть на них їздити розуміючи, що боротися з ними наша правоохоронна система не може, бо спрацює схема - правоохоронці спіймали порушників, а потім ті почали їх бити. Тим більше, що досвід лютого 2014 року ще довго не забудеться владі та й тій же правоохоронній системі. Тобто інструменту для вирішення проблеми крім нульових ставок на ввезення б/в автотранспорту немає. А це означає консервування конфлікту і переходу його в затяжне протистояння з усіма малоприємними наслідками ...
Партнери 