Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №905 від 21.03.2019p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30


#Ракурс житейський

В обіймах щастя

В обіймах щастя

Ангелятко любило дівчинку. Її звали Оленкою. Але ангелятко нарекло її дівчинкою. Бо завжди чуло, як дорослі звертаються до маленької:

– Чого ти, дитиниську, вештаєшся під ногами?!

– Як можна не любити такої гарненької дитини? – дивувалося ангеля. Звісно, воно знало відповідь. Але йому було сумно за дорослих…

Дівчинка жила у маленькому містечку. Вулиця від її хати вибігала на центральну дорогу. Тут було декілька невеличких магазинів. Оленка любила заглядати у вітрини. Ось ця вітрина – смачна. Та – модна. А ця – чарівна. Сувенірна крамничка була Оленчиною улюбленою. Тут торгували квітами, статуетками, вазами й іншою гарненькою всячиною.

Якось Оленка зайшла до крамнички і мало не розбила фігурку. Тітка-продавщиця злісно гаркнула:

– Чого тут лазиш? Батько непутній, тільки й дивиться, де б що поцупити. А тепер ще й дітиська… Геть звідси!

Оленці хотілося плакати. Ангелятко зітхнуло, обійняло дівчинку крильцями.

…Батько звинувачував молодшу доньку у хворобі дружини. Коли народила двоє синів – нічого не бракувало. Захарові було невтямки, що не донька винна, а сам. Одразу після пологів почав гамселити дружину, що «привела на світ дівку – непотріб якусь». Ліда через сильні побої до лікарні потрапила. А Захар ще дужче знелюбив свою доньку. Пив до очманіння – «горе» горілкою заливав.

– Кому воно потрібне, таке пізнє дитинисько? – «скаржився» товаришам по пляшці.

…Грошей не вистачало, то ж Захар почав шукати, де що погано лежить. Попався, коли з подвір’я містечкового підприємства крав металобрухт. До суду не дійшло – дітей і Ліду пошкодували. Але недобрий поголос пішов…

У школі Оленка була сумлінною ученицею. Тут цікавіше, аніж удома. І ніхто на неї не кричить. Бувало, штовхне якийсь хлопчисько. Але це не так боляче, коли дає штовхани батько. Дівчата з нею також не хочуть дружити. Але ж це не так образливо, коли мама називає її «мала непотріб»…

Дорогою зі школи Оленка зупинялася перед чарівною вітриною. До крамнички більше не заходила, хоча там уже торгувала інша тітка.

…Старший на два роки Вітька жив на одній вулиці з Оленкою. Розбишакуватий. Упертий. Батька в хлопця не було. Тобто, був, але де він, і хто він – Вітька не знав. І допитатися в матері не міг. Діти Вітьку під’юджували, «знайдою» обзивали. А він їх лупив. Одного разу від старших хлопців добряче дісталося Вітькові. З носа юшила кров. Під оком вимальовувався синець. Оленка кинулася допомагати хлопцеві. Той запручався:

– Йди, куди йшла.

– Дурень ти, – мовила по-дорослому. – Мене також не люблять. Але я не б’юся зі всіма.

– Бо ти дівчина. І мала ще.

– Яка мала?! Мені вже одинадцять.

Вітька помпав воду з криниці-качалки. Олена змивала йому кров з писка. Ангелик тішився за добре серце дівчинки…

Вітька не раз бачив, як Олена зупинялася біля сувенірної лавки. Якось з цікавості запитав:

– Чого ти туди заглядаєш, як сорока в кістку?

– Бо там все таке гарне…

– Ха! Якісь бабські заморочки.

– Дурень ти, – знову мовила по-дорослому. – Нічого в житті не розумієш.

…У п’ятнадцять років Оленка стала красунею. Мініатюрна, з довгим русявим волоссям, добрими синіми очима, була схожа на лялечку, яка стоїть на чарівній вітрині. Правда, в ляльки гарна сукня. А в Оленки простенька, ситцева.

Тепер Вітька дивився на Олену закоханими очима. Про його почуття ніхто не знав. Олені зізнатися також не наважувався. От, коли закінчить школу…

Вітькової матері не стало напровесні. Вона встигла попередити про свою хворобу Вітькового батька. Він приїхав після похорону. Статечний. Видно, що заможний. Вітька дувся на батька, якого побачив перший раз у житті. Фиркав. Той хлопця кликав до себе. Вітька вперся: нікуди не поїду. Краще – до інтернату.

Дорогою зі школи Вітьку наздогнала Олена.

– Ти як? – запитала. – Звик до батька?

– Та який він?..

– Дурень ти. Він міг би зовсім не приїхати… А я хотіла б, щоб мене хтось забрав звідси. Брати пішли з дому. Мама нездужає. Батько п’є безпробудно. На мені злість зганяє. І на мамі.

…Після випускного Вітька збирався до батька. Там, у місті, вступатиме на навчання. І житиме. А тут хату зачинять.

За день до від’їзду підстеріг Олену.

– Це – тобі, – простягнув невеличкий пакунок.

Дівчина аж зойкнула від несподіванки: лялечка з чарівної вітрини.

– Дякую. Яка краса! А я не маю що тобі подарувати. Ти ж їдеш скоро?

– Завтра. А знаєш, що? Подаруй мені свою обіцянку.

– Це ж яку?

– Що дочекаєшся мене.

– Звідки?

– Просто дочекаєшся і все.

– Я ж нікуди звідси не збираюся.

– Та я… ну… я про хлопців…

Ангелятко слухало і мило усміхалося…

…Після дев’ятого класу Олена вирішила вступати до швейного училища. Класна керівничка радила закінчити школу і вибрати щось ліпше. В Олени ж чудові оцінки. Але вдома стало зовсім нестерпно. А там дадуть гуртожиток.

…Про Вітькові слова й не згадує. Не вірить у казки про кохання-чекання. Батьки тому приклад. Та й нічого не чула про Вітьку відтоді, як поїхав з містечка…

– Заміж тобі пора, – якось сказала Олені матір. – Цього року училище закінчуєш. Мені, певно, недовго залишилося. А з тим бузувіром не вживешся. Зовсім мізки пропив.

– А я й не думаю повертатися додому. У великому місті легше роботу знайти. І більше платять. А заміж… навіть не думаю ще про це.

– Не перебирай хлопцями, бо в дівках посивієш. Кому тоді будеш потрібна?

– Дякую, мамо, ви завжди мене любили.

…Олена влаштувалася на невеличке швейне підприємство, де виготовляли модний одяг за імпортними лекалами. За кордон. Платили непогано. Винаймала з дівчиною зі своєї роботи кімнату.

До Олени почав залицятися син господині. Нахабний молодик, який сидів на шиї батьків, їй не подобався. Тоді й згадала про Вітьку.

– Я свого хлопця чекаю.

– Звідки? З армії? – запитав іронічно.

…Олена приїхала додому на вихідні. Біля колишньої чарівної крамнички зупинялися рейсові автобуси. Нічого цікавого тепер тут не було. Замість сувенірної лавки відкрили кафе.

– Шкода, що тепер тут квітів не продають, – почула чоловічий голос, коли вийшла з автобуса.

– Тут ринок недалеко, – відповіла. А коли обернулася… – Вітька?! Ти?!

Розгублено дивилася на колишнього розбишакуватого хлопчиська. Змужнів. Красенем став. Стильний. Нічого не залишилося від Вітьки-хулігана.

– Мені твоя мати сказала, що приїдеш. Я чекав.

– Як ти? Де? Як поїхав – так і сліди забрав.

– Так сталося.

Вітька узяв Оленину руку, приклав до уст:

– Пам’ятаєш, як ти змивала кров з мого обличчя? І як про батька мені казала? Я був упертим. А ми з батьком порозумілися…

– Я також забралася з дому. Не могла терпіти вічних п’яних скандалів… Знаєш, для мене колишня чарівна крамничка – найкращий спогад з дитинства.

– А для мене – ти… Я кохаю тебе, Оленко. Давно. І я… Я можу отримати свій подарунок?

– Який?

– Забула? Твою обіцянку – дочекатися. Чи в мене суперник є?

– Коли я дивлюся на своїх батьків… Подумати страшно, що життя може скластися так, як у матері. Якось запитала, чи вона була щасливою. Сказала, що до всього можна звикнути. А я не змогла б. І не хочу.

Вітька обійняв Олену:

– Колись ми відкриємо свою сувенірну крамничку. З великими гарними вітринами. Не тут, звісно. Ти хотіла б?

– Як же ти змінився…

– Із розбишакуватих хлопців часом виростає щось гідне, – пожартував.

Вони стояли, обійнявшись, посеред вулиці.

– Що за молодь теперішня? – невдоволено буркнула, оминаючи їх, жінка з великими полосатими сумками.

– Та то ж Олена. Донька Захара-пияка, – мовила інша.

– А що то за один з нею?

– Привезла якогось.

– А Захар з самого ранку по базарі п’яний тинявся. Певно, не знає про гостя…

Містечко втомилося від застарілих пліток. Тому радісно споглядало на Олену з Вітькою.

І тішилось ангеля: відтепер його дівчинка завжди буде в обіймах щастя…

21.03.2019Ольга Чорна


Переглядів: 120

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 909 від 18.04.2019p.
¤ 
Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Без чого не можна уявити собі великодній стіл? Звичайно ж, без крашанок та писанок — символів зародження нового життя і традиційних подарунків на Пасху. Саме з них починається святкова трапеза, їх дарують близьким та рідним, йдучи у гості, роздають бідним і залишають у церкві. Та прикрасити великоднє застілля крашанками, пофарбованими в один колір, якось банально. Тому, пропонуємо вам найкращі ідеї, як із звичайного яйця зробити яскравий і смачний шедевр до Пасхи....

¤ 
Браво, федерація!

Браво, федерація!

РОФФ зробила все, щоб зірвати суперкубок, і звинуватити у всьому “ОДЕК”...

¤ 
ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

Автопригоди за участі велосипедиста та мотоцикліста сталися у Рівному та Рокитнівському районі....

¤ Історія успіху
«Фірма Фармікс» тримає марку

«Фірма Фармікс» тримає марку

Ольга БАХАНОВА: «Пропонуємо понад 100 тисяч найменувань обладнання та витратних матеріалів від світових виробників»

Сучасну медицину неможливо уявити без лабораторної діагностики. Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє виявити хворобу на початковій стадії, запобігти подальшому її розвитку, значно скоротити витрати і пацієнта, і держави на лікування важких ускладнень та хронічних форм хвороб. «Якщо хворі видужують, то їх зціленню радіють не тільки вони самі, їх близькі та лікарі, а й наш колектив», – зауважила директор і засновник ПП «Фірма Фармікс» Ольга БАХАНОВА (на фото)....

¤ 

На Рівненщині з’явився клас на колесах

У Привільненській ОТГ, що на Дубенщині, старий недієвий автобус переобладнали в яскравий навчальний клас. Це вдалось зробити в рамках реалізації проекту «Територія свободи» в рамках обласного конкурсу ідей молодіжних ініціатив....

¤ 
Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Нинішній рік на Рівненщині можна з повним правом назвати роком сільської медицини. За останні кілька десятиріч не проводились такі масштабні будівельні та ремонтні роботи у ФАПАх, амбулаторіях та інших закладах сільської медицини, як у 2019 році. Потрібно відмітити вміння влади області налагоджувати співпрацю з поважними міжнародними фінансовими організаціями. Цього в історії області не було ніколи. В якості прикладу такої плідної співпраці варто нагадати проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров?я на службі у людей», в рамках якого проводяться роботи з оновлення та реконструкції 89 амбулаторій в різних районах області....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (7890)
2. Моє місто - найкраще [427] (4625)
3. Як правильно приймати вітаміни? [749] (3859)
4. Секс із мусульманином [271] (3598)
5. Рiвне-Ракурс Популярна громадсько-політична обласна газета. Тираж 16 000 екз. на тиждень Передплатний індекс 23429 [0] (3545)
6. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (3367)
7. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (3355)
8. Догляньте мене до смерті [278] (3194)
9. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (3160)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (2887)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (2247)
12. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (2198)
13. Розклад руху автобусів [253] (2029)
14. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (2009)
15. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (1992)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Розбірки в медичній галузі: (143)
2. *Дмитро Чекалкін: «Петро Порошенко зробив для України за п?ять років більше, ніж всі інші президенти за двадцять три роки» (140)
3. На Рівненщині з’явився клас на колесах (140)
4. «Фірма Фармікс» тримає марку (140)
5. Нічна погоня поблизу Рівного (139)
6. Браво, федерація! (139)
7. Понад 600 старшокласників опановують військове мистецтво (138)
8. Японські інвестори зацікавлені у співпраці з Рівненщиною (137)
9. Як вибирати сонцезахисні окуляри. На що звернути увагу (137)
10. Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено (137)
11. Бойова, але безгольова нічия у Калуші (136)
12. Тетяна Литвинова йде з СТБ (135)
13. Кілька варіантів глазурі для пасок (135)
14. ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб (132)
15. На Рівненщині затримали трьох «домушників» (131)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс