Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №348 від 12.06.2008p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30


#Спогади

Сльози горя та втрати любові теж зближають

Сльози горя та втрати любові теж зближають

Цьогоріч свято Миколая для Ганни було особливим. У їхньому помешканні з’явився власний Миколай: 22-річний чоловік доньки. І якщо раніше вона турбувалася, що покласти під подушку своїй Марічці, то нині першочерговим став вибір подарунка зятеві.

Доля звела дітей майже чотири роки тому. До їхнього тенісного клубу приїхав молодий енергійний тренер зі Львова, член збірної команди України з парного тенісу. Русявий, високий хлопчина відразу викликав інтерес у провінції. Гранд-клуб “Софія”, названий так власником на честь єдиної доньки Софії, яка вже прославила його як надія українського великого тенісу, не був розбещений професіоналами. Дочка Ганни займалася у клубі вже п’ятий рік. На думку тата, котрий віддав дитину у секцію тенісу до найкращого тренера, теж до речі, родом зі Львова, у її спортивному розвитку настала криза. Марія, що показувала прекрасні результати на тренуваннях, не витримувала психологічного навантаження змагань.

- Ганно, я перевів Машу до нового тренера, - повідомив чоловік ясного серпневого дня. - Можливо, ця заміна стане для неї наступним етапом у розвитку.

- А чим тебе не влаштовує Олександр?

- Нічим. Сашко дав їй базу, та настав час міняти вимоги. Я приглядався до Миколи на тренуваннях, думаю, він впорається з нашою донею.

Якби ж чоловік тоді знав, якими пророчими були його слова… Впорався…

Все частіше Ганна у розмовах дочки та батька чула: “Микола сказав”, “Микола скопіював подачу”… Машку (так усі зовуть її у родині) ніби підмінили. З подвоєним бажанням вона бігала на тренування. Микола викликав у дочки бурю емоцій: симпатичний, русявий хлопчина виявився ще й доволі дотепним. Його англійський гумор був оцінений юною вихованкою. Симпатії ставали для молодої мами все більш очевидними.

Першим, але вірним “дзвіночком” для Ганни стала поїздка Машки до Ужгорода. Вперше вона поїхала на змагання без батьків у супроводі тренера.

- Мамо! Я сьогодні не виїжджатиму. Приїду завтра, з Миколою. Можна? - пролунав у трубці доньчин голос.

Щось у її голосі зачепило струни “маминої” тривоги: “Ой, не просто ти, доню, лишилася! Чекай, Ганно, новин…”. Так і сталося. Зі старовинного Ужгороду новоспечена Джульєтта повернулася окриленою. А очі! Вони просто випромінювали щастя! Ганна знала свою дитину: досі між ними не було секретів, отже, сама має відкритися.

- Мамо, Микола запропонував мені дружбу, - промовила Машка за вечерею.

- А ти?

- А я погодилася, - аж почервоніла.

“Ну ось, прийшла і твоя пора чекати дівчину з побачень”, - промайнуло у голові. І так Бог милував - доньці вже п’ятнадцять, а голова не хлопцями забита. Та все - до пори, до часу…

- Усе, тату. Закінчилися наші безтурботні сни! Трапився і на наш “товар” Ромео, - у голосі Ганни звучала не лише радість за доньку, а ще й погано приховане материнське хвилювання.

Та чоловіка завжди відрізняло від неї простіше сприйняття життя у більшості його проявів. Він умів розрадити у потрібну хвилину. За це й покохала, що сумувати не давав.

- А ти що ж думала, що наша дитина у дівках засидиться? Мамцю, їй вже п’ятнадцять! Ти у її віці, мабуть, вже давно з хлопцями цілувалася! Та й я дівчат не лише за кіски смикав…

Ганна зрідка бувала на тренуваннях. Це була привілея та щире захоплення тата. Доня була йому нерідною по крові. Зате більшої близькості та любові годі було чекати матері до своєї дитини у другому шлюбі. Недарма, мабуть, першокласниця Марія з такою відповідальністю тримала святу ікону біля вівтаря на їхньому вінчанні. Ніби розуміла: до цього шлюбу йде не лише мама. Віднині й у її долі відбуваються зміни. Великі дитячі очі з радістю дивилися на молоду пару, ні на хвильку не маючи сумніву, як і мамине серце, що це назавжди. Вона вже давно полюбила веселого та щирого Олега. Адже вони жили разом майже два роки. Ні, рідний татусь нікуди не зникав з її життя! Він жив у тому ж місті, відвідував їхню домівку, забирав на прогулянки містом. Перші роки після розлучення, правда, усе їздив на заробітки до Росії. Але з життя дочки не пропадав! Він зумів заради Ганниного щастя та сімейного спокою відступитися, задушити свою любов до дружини та донечки, примиритися з болем і дати їм час збудувати нову сім’ю. Не став заперечувати, коли донька вже свідомо у 3-му класі назвала Олега татом… Ганна сама повідомила йому про це, боялася випадкової травми. Він заслуговував на повагу.

Так у їхньому з дочкою житті з’явився ще один тато. Ганна не відділяла себе від дитини ні на мить. Жоден чоловік не звабив би її, не знайди він своє місце у житті доньки. З п’яти років Марійка виховувалася Олегом та Ганною, знала єдині вимоги, мала свій дім, родину, сімейні традиції. З татом Олегом (так вони між собою розрізняли у розмові обох тат) донька ділилася усім. А що соромилася сказати, він завжди дізнавався від Ганни. У них не було інших дітей. Не судилося. Та все ж їм було комфортно утрьох… До певного часу… Краще б він не настав! Або ліпше було не знати того, минулого щастя! Надто дорогою ціною Ганна платитиме потім за нього… Сама ж навчила любові та повазі до чоловіка, з яким йшла поруч по життю та ділила радість і горе. Мабуть, не повинні жінки народжуватися під знаком Коня. Ганна на власному досвіді відчула, як рвуться жили від перенапруження, коли приймаєш на себе чоловічу ношу. Життєву дорогу та візок негараздів було легше тягти разом, коли вони, два вогнених Коня за гороскопом, ступали нога в ногу. Та як тільки Ганна заслабла та стала відставати, чоловік потроху прискорив крок. Його плани на майбутнє не могли зачекати, адже життя таке швидкоплинне! Він ніби і був поряд, та все частіше вона відчувала ту прохолоду та відстороненість, що віяли від нього. Те, що колись об’єднало їх, з чого розпочався їхній роман, тепер ставало на заваді їхніх стосунків: у сімейний бізнес вони забрели зі службового роману. Симпатичний, завжди веселий та компанійський виконавчий директор став приділяти їй, перспективній заступниці директора, надто багато часу. Романтичні поїздки на обідні перерви швидкоплинно розвалили їхні попередні шлюби.

Вона вже ніколи не скаже про них “ми”. І справа тут не лише у розлученні. Там були “вони - Він і Вона”. Але не такі, як сьогодні, або завтра. Тими їм вже ніколи не те, що не бути, навіть при найбільшому бажанні не стати.

Виявляється, “довга дорога у дюнах” довша за найдовшу, коли ти йдеш до себе. Навіть, коли біжиш! Адже кожен з них пережив таку мутацію, котра їй і у страшному сні не могла приснитися.

Невже вони будували картковий будиночок на піску?

У тій, їхній старій квартирі, не було ні ремонту, ні каміну, що є сьогодні. Зате у ньому завжди було місце рідним та друзям. І її сім’ї теж… І не було місця зраді та обману!

Дякувати Богу, хоч у його попередньому житті не залишилося дітей. “А якби були, мабуть, у нас і не склалося б,” - вирішила за нього Ганна. Адже він так їх любить… Ганна згадала, як він шепотів їй на вушко у хвилини їхньої близькості: “Я так хочу, щоб ти народила мені лялечку…”. Це було і її, Ганнине, найбільше бажання. Хтозна, як би склалася б тоді її доля. Надто багато любові було у них на трьох. Знайшлася та, котрій дісталася лишня частка, а згодом і та решта, що мала б, як обіцяв перед вівтарем, належати їй довіку. “У горі та радості… У здоров’ї та у хворобі обіцяю бути з тобою…”- звучали в душі його слова. Як їх звідти вирвати? Яким знаряддям? Скільки ще їй залишатися у цій, тепер вже душевній, комі?

Як добре, що вона нічого не пам’ятає. Виявляється, реанімація потрібна не лише тілу, а й душі. Залишилися у пам’яті лише мамині крик та сльози. А потім страшне вагання і непроглядний сон…

Кажуть, під час буревію слабкі деревця лише гнуться. А міцні ламаються…

Усе, чим вона живе досі - її дитина. Вона єдина беззастережно приймає маму такою, якою їй доводиться бути тепер: слабкою і абсолютно непевною у завтрашньому дні. Бо Ганна не знає, як почуватиметься завтра.

Перед очима пролетіли кадри їх домашнього відео: Марія і Микола. 1 вересня 2007 року. Реєстрація шлюбу. Вродлива, осяяна усмішкою молода у розкішному білому платті. Щасливий, під стать їй, молодий. Щирі обличчя рідних та друзів. Батьки зайняли почесне місце. І лише тато Олег не стояв з ними біля дитини. Він зайняв місце у кінці залу. Як чужий. Чужий усім, з ким раніше ділив і радість, і негаразди, з ким ділилися останнім. Не знайшов у собі сил чи бажання (хіба це вже важливо?) бути поруч з дочкою і розділити з рідним батьком честь почути від молодого прохання віддати йому руку Марії. Адже батьківство - це не лише обов’язок.

Невчасно сказана правда чи неправда таки не дозволила Ганні відбути весілля з радісним серцем. Не змогли розділити з дитиною радість ті, хто стільки років були частиною Марійчиного життя. Принаймні той, хто по праву цього заслуговував. Розлучення зачепило усю сім’ю, заплутавши невирішеними матеріальними проблемами та взаємними образами.

“Можливо, усі шлюби, у котрих нічого ділити, крім дітей, яких люблять однаково і думають лише про них, освячені? Головне, якщо не маєш мужності йти далі з коханою людиною по життю і запас вірності в тобі вичерпався - з останніх сил збережи цю людину для його майбутнього, для дитини. Не відвернися, не дай їй відчути самотність! Розлуку з коханими треба пережити разом, як і перші хвилини, коли від щастя хочеться плакати. Сльози горя та втрати любові теж зближають…”.

Важкі роздуми Ганни добігали кінця. Як і сльози, що невпинно супроводжували їх. Годинник добігав третьої години дня Святого Миколая. У сусідній кімнаті спали молодята. У них ще усе попереду: і розчарування, і зневіра, і біль, і розлуки. Ганна відганяла думками усе це від їхніх дітей, покладаючись на Бога.

…І Святого Миколая.

12.06.2008Наталія ЧЕРВУК


Переглядів: 106

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 909 від 18.04.2019p.
¤ 
Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Без чого не можна уявити собі великодній стіл? Звичайно ж, без крашанок та писанок — символів зародження нового життя і традиційних подарунків на Пасху. Саме з них починається святкова трапеза, їх дарують близьким та рідним, йдучи у гості, роздають бідним і залишають у церкві. Та прикрасити великоднє застілля крашанками, пофарбованими в один колір, якось банально. Тому, пропонуємо вам найкращі ідеї, як із звичайного яйця зробити яскравий і смачний шедевр до Пасхи....

¤ 
Браво, федерація!

Браво, федерація!

РОФФ зробила все, щоб зірвати суперкубок, і звинуватити у всьому “ОДЕК”...

¤ 
ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

Автопригоди за участі велосипедиста та мотоцикліста сталися у Рівному та Рокитнівському районі....

¤ Історія успіху
«Фірма Фармікс» тримає марку

«Фірма Фармікс» тримає марку

Ольга БАХАНОВА: «Пропонуємо понад 100 тисяч найменувань обладнання та витратних матеріалів від світових виробників»

Сучасну медицину неможливо уявити без лабораторної діагностики. Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє виявити хворобу на початковій стадії, запобігти подальшому її розвитку, значно скоротити витрати і пацієнта, і держави на лікування важких ускладнень та хронічних форм хвороб. «Якщо хворі видужують, то їх зціленню радіють не тільки вони самі, їх близькі та лікарі, а й наш колектив», – зауважила директор і засновник ПП «Фірма Фармікс» Ольга БАХАНОВА (на фото)....

¤ 

На Рівненщині з’явився клас на колесах

У Привільненській ОТГ, що на Дубенщині, старий недієвий автобус переобладнали в яскравий навчальний клас. Це вдалось зробити в рамках реалізації проекту «Територія свободи» в рамках обласного конкурсу ідей молодіжних ініціатив....

¤ 
Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Нинішній рік на Рівненщині можна з повним правом назвати роком сільської медицини. За останні кілька десятиріч не проводились такі масштабні будівельні та ремонтні роботи у ФАПАх, амбулаторіях та інших закладах сільської медицини, як у 2019 році. Потрібно відмітити вміння влади області налагоджувати співпрацю з поважними міжнародними фінансовими організаціями. Цього в історії області не було ніколи. В якості прикладу такої плідної співпраці варто нагадати проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров?я на службі у людей», в рамках якого проводяться роботи з оновлення та реконструкції 89 амбулаторій в різних районах області....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (7954)
2. Моє місто - найкраще [427] (4655)
3. Як правильно приймати вітаміни? [749] (3876)
4. Секс із мусульманином [271] (3604)
5. Рiвне-Ракурс Популярна громадсько-політична обласна газета. Тираж 16 000 екз. на тиждень Передплатний індекс 23429 [0] (3565)
6. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (3381)
7. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (3362)
8. Догляньте мене до смерті [278] (3201)
9. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (3172)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (2895)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (2255)
12. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (2202)
13. Завітна земельна ділянка [199] (2034)
14. Розклад руху автобусів [253] (2033)
15. Коли розпочинати садити городину [599] (2024)

ТОП-15 свіжого номера:

1. На Рівненщині з’явився клас на колесах (153)
2. Розбірки в медичній галузі: (153)
3. Нічна погоня поблизу Рівного (150)
4. *Дмитро Чекалкін: «Петро Порошенко зробив для України за п?ять років більше, ніж всі інші президенти за двадцять три роки» (150)
5. «Фірма Фармікс» тримає марку (149)
6. Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено (149)
7. Бойова, але безгольова нічия у Калуші (146)
8. Як вибирати сонцезахисні окуляри. На що звернути увагу (146)
9. Понад 600 старшокласників опановують військове мистецтво (145)
10. Браво, федерація! (145)
11. Японські інвестори зацікавлені у співпраці з Рівненщиною (144)
12. Кілька варіантів глазурі для пасок (144)
13. ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб (142)
14. Тетяна Литвинова йде з СТБ (140)
15. На Рівненщині затримали трьох «домушників» (138)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс