Босий... і щасливий,

А от 49-річний житель Володимирця Михайло ПІКТОРОВ поламав усі загальноприйняті шаблони і… роззувся. І вже п'ятнадцять років він не взуває ні черевиків, ні хатніх капців: принципово - веде здоровий спосіб життя. І пора вже з нього приклад брати!

- Головне, що це для здоров'я корисно - ходити босим та легко вдягненим, - каже чоловік, посміхаючись. - Про це знає кожен «іванівець», але чомусь мало хто з них наважується постійно ходити босоніж. Найперша перепона цьому - людський фактор: а що люди скажуть?

А от Михайло Михайлович вже давно з цього приводу не переймається. Дивлячись на чоловіка, так і хочеться запитати: а ви хочете бути таким, як він, енергійним, здоровим і життєрадісним? Тоді зніміть черевики і гайда босоніж по снігу! Ну, а якщо ви не такі відважні, як пан Пікторов, - вам важко назовсім розпрощатися із взуттям, то хоча б зранку та ввечері походіть босим по снігу - справді відчуєте приплив енергії.

»Ага, - скажете, - а завтра температура підніметься, горло болітиме і ще, не дай Бог, запалення легенів підхоплю - і загартування вилізе боком!».

Ваші побоювання, дійсно, мають реальне підгрунтя! Відразу пірнати в ополонку чи ходити годинами по снігу - заняття справді небезпечне. Адже організм не підготовлений до різких перепадів температури. Але, якщо ви будете загартовуватися поетапно та поступово, - це вже інша справа!

- Я починав із щоранкового обтирання тіла вологим рушником, - каже Михайло Михайлович. - Потім ходив по снігу і виливав на себе кілька відер холодної води, пірнав у ополонку. Згодом відчув, що взуття мені зовсім не потрібне, адже чудово почувався і без нього.

Пан Пікторов каже, що людина, яка ступає по землі босими ногами, заряджається енергією планети, що позитивно впливає на її біополе. Але людина при цьому повинна усвідомлювати, що вона стає частинкою природи - складовою Сонця, Місяця, Вогню, Води, Повітря. І тоді розкривається внутрішній прихований потенціал особистості - розвивається інтуїція, загострюється сприйняття навколишнього світу - це, так би мовити, своєрідна «йога». Так що ходіння босоніж - це не лише загартування, але й духовне самовдосконалення.

Послухала пана Пікторова й собі захотілося стати частинкою природи - скинути дублянку, роззутися...

- А що ж вам заважає? - запитав пан Михайло, проводжаючи мене до воріт. І я розсміялася, уявляючи, як я приходжу в редакцію босоніж та в шортах. Дійсно, сучасний світ криє у собі багато умовностей та обмежень, але пан Пікторов кинув йому виклик на користь здоров'ю та самовдосконаленню. А він, до речі, працює у школі - керує дитячим козацьким товариством «Пагін», є головним отаманом Володимиреччини, а незабаром за його сприяння на Рівненщині з'явиться військо козаків-характерників, де учнів будуть навчати магії трави, сонця, вогню, слова, бою Триглав - тим знанням, якими володіли волхви.

Звісно, він не наполягатиме, щоб його учні ходили босоніж, як він, - це право вибору кожного.