“Муля, не нервуй мене!”,

1. Справжнє ім’я: Фаїна Гіршевна Фельдман.

2. Редакційною радою англійської енциклопедії “Хто є хто” 1992 року прізвище Раневської включене в десятку найвидатніших актрис XX століття.

3. Крилата фраза з відомого радянського фільму “Підкидьок”: “Муля, не нервуй мене!” - все життя переслідувала Фаїну. Навіть Брежнєв на врученні їй 1976 року (у зв’язку з 80-річчям) ордена Леніна замість привітання сказав: “А ось іде наш “Муля, не нервуй мене”, на що Раневська відповіла: “Леоніде Іллічу, так до мене звертаються лише хлопчаки або хулігани!”. Генсек зніяковів і додав: “Вибачте, але я вас дуже люблю”.

Чому Раневська?

Фаїна захоплювалася театром і кіно з дванадцяти років. Перші відвідини міського театру залишили в її душі незабутні враження, але справжнє потрясіння майбутня зірка пережила, коли побувала на виставі “Вишневий сад” А.Чехова на сцені Московського художнього театру. До речі, псевдонім Раневська саме з цієї п’єси. Одного разу дорогою додому у Фаїни з сумочки випали гроші і їх одразу ж підхопив сильний вітер, а вона лише засміялася і сказала: “Як красиво вони летять!”. Її супутник тоді зауважив: “Ви зовсім, як Раневська”. Так і залишилося за актрисою це прізвище, пізніше ставши офіційним.

Свою сценічну діяльність Фаїна розпочала в Малахівському дачному театрі під Москвою. Вона не вчилася в мистецьких інститутах, але, залишаючись непрофесіоналом, об’їздила півкраїни з провінційними трупами, де й опанувала всі ази театральної майстерності.

Унікальний дар

На кіноекрані Раневська вперше з’явилася в досить солідному 38-річному віці, коли її театральний стаж становив понад два десятки років. Початківець режисер Михайло Ромм, побачивши акторку на сцені, запросив її на роль пані Луазо у фільмі “Пампушка” за знаменитою мопассанівською новелою. Ромен Роллан, відомий французький письменник, який тоді приїхав до СРСР, був у захваті від стрічки. Серед акторів він виділив, передусім, саме Раневську. На його прохання “Пампушку” продемонстрували у Франції. І прем’єра пройшла там з величезним успіхом.

Кіно в повній мірі експлуатувало комедійний дар Фаїни, що рятувало слабкі стрічки від провалу: одна лише поява Раневської, навіть у невеликому епізоді, робила посередній фільм цілком гідним.

Проте у 50-60-х роках геніальна зірка вже практично не знімалася в кіно. Та й про ті рідкісні роботи актриса відгукувалася так: “Граю в нісенітницях. Зйомки схожі на каторгу. Суцільне приниження людської гідності, а попереду - провал і сором, якщо стрічка потрапить на екран”. Тому вона знову повернулася до театру і працювала там до кінця своїх днів.

Самотність назавжди

За все своє життя Фаїна Раневська так і не вийшла заміж. Якось її запитали, чи була вона коли-небудь закохана. І жінка розповіла епізод зі своєї юності. Вона обожнювала красеня-актора, який грав разом з нею в трупі. Одного разу він сказав, що ввечері прийде до Фаїни в гості. Раневська причепурилася, накрила стіл. А коханий з’явився п’яний та ще й з якоюсь жінкою. “З того часу не те, що закохатися - дивитися на них не можу: всі мерзотники”, - зізнавалася Фаїна Георгіївна.

Незважаючи на велике коло знайомих, талановита акторка завжди відчувала самотність, від якої не рятував навіть відданий пес Хлопчик, названий на честь Станіславського, якого Раневська боготворила. У неї майже не було подруг, за винятком, мабуть, поетеси Анни Ахматової.

Померла Фаїна Георгіївна у Москві 1984 року.

Гострий язик

Раневська також мала унікальний літературний дар. Вона дуже тонко відчувала слово і майстерно ним володіла. Всі знайомі та друзі Раневської знали про те, що їй краще не потрапляти “на язик”, оскільки це могло погано закінчитися: велика актриса не дуже соромилася у висловлюваннях, а її геніальні фрази одразу ж ставали крилатими і йшли в народ. Їдкий сарказм акторки деякі сприймали за жовчність характеру, але насправді це був лише захист від жорстокого і несправедливого світу.

Найвідоміші афоризми Фаїни Раневської

• Я как старая пальма на вокзале - никому не нужна, а выбросить жалко.

• Сказка - это когда выходишь замуж за чудовище, а он оказывается принцем, а быль - это когда наоборот.

• Одиночество - это когда в доме есть телефон, а звонит будильник.

• Если у тебя есть человек, которому можно рассказать сны, ты не имеешь права считать себя одиноким…

• Очень тяжело быть гением среди козявок.

• Мысли тянутся к началу жизни - значит, жизнь подходит к концу.

• Воспоминания - это богатства старости.

• Когда мне не дают роли, чувствую себя пианисткой, которой отрубили руки.

• Однажды Раневская поскользнулась на улице и упала. Навстречу ей шел какой-то незнакомый мужчина.

- Поднимите меня! - Попросила Раневская. - Народные артистки на дороге не валяются…

• Успех - единственный непростительный грех по отношению к своему близкому.

• Получаю письма: “Помогите стать актером”. Отвечаю: “Бог поможет!”

• Я не признаю слова “играть”. Играть можно в карты, на скачках, в шашки. На сцене жить нужно.

• “Жемчуг, который я буду носить в первом акте, должен быть настоящим”, - требует капризная молодая актриса”. “Всё будет настоящим, - успокаивает ее Раневская. - Всё: и жемчуг в первом действии, и яд - в последнем”.

• Когда я умру, похороните меня и на памятнике напишите: “Умерла от отвращения”.

• Глядя на прореху в своей юбке: “Напора красоты не может сдержать ничто!”

• Жизнь - это небольшая прогулка перед вечным сном.

• Талант - это неуверенность в себе и мучительное недовольство собой и своими недостатками, чего я никогда не встречала у посредственности.

• Я уже давно ничего не читаю. Я перечитываю, и всё Пушкина, Пушкина, Пушкина. Мне даже приснилось, что он входит и говорит: “Как ты мне, старая дура, надоела!”

• Если человек тебе сделал ЗЛО - ты дай ему конфетку, он тебе ЗЛО - ты ему конфетку… И так до тех пор, пока у этой твари не разовьётся сахарный диабет.

• Есть люди, в которых живет Бог; есть люди, в которых живет дьявол; а есть люди, в которых живут только глисты.

• Бог создал женщин красивыми, чтобы их могли любить мужчины, и - глупыми, чтобы они могли любить мужчин.

• Настоящий мужчина - это мужчина, который точно помнит День рождения женщины и никогда не знает сколько ей лет. Мужчина, который не помнит Дня рождения женшины, но точно знает сколько ей лет, - это её муж.

• Союз глупого мужчины и глупой женщины порождает мать-героиню. Союз глупой женщины и умного мужчины порождает мать-одиночку. Союз умной женщины и глупого мужчины порождает обычную семью. Союз умного мужчины и умной женщины порождает легкий флирт.

• Почему женщины так много времени и средств уделяют своему внешнему виду, а не развитию интеллекта? Потому что слепых мужчин гораздо меньше, чем умных.

• Если женщина идет с опущенной головой - у неё есть любовник. Если женщина идет с гордо поднятой головой - у неё есть любовник. Если женщина держит голову прямо - у неё есть любовник. И вообще, если у женщины есть голова, то у неё есть любовник!

• Семья заменяет всё. Поэтому прежде, чем ее завести, стоит подумать, что тебе важнее: всё или семья.

• Какие, по вашему мнению, женщины склонны к большей верности - брюнетки или блондинки? Не задумываясь она ответила: “Седые!”

• Почему все женщины такие дуры?! Если женщина говорит мужчине, что он самый умный, значит, она понимает, что второго такого дурака она не найдет.

• Мужики от начала дней до их конца за сиськой тянутся.

• Когда Фаине Георгиевне сделали замечание, что в литературном русском языке нет слова “жопа”, она ответила: “Странно, слова нет, а жопа есть…”

• Что такое облысение? Это медленное, но прогрессивное превращение головы в жопу. Сначала по форме, а потом и по содержанию.

• Объясняя кому-то, почему презерватив белого цвета, Раневская говорила:

- Потому, что белый цвет полнит.

• У Раневской спросили:

- Как жизнь, Фаина Георгиевна?

- Я вам еще в прошлом году говорила, что говно. Но тогда это был марципанчик.

• О себе.

- Я не пью, я больше не курю и я никогда не изменяла мужу - потому что у меня его никогда небыло.

- Так что же, значит, у вас совсем нет никаких недостатков?

В общем, нет. Правда, у меня большая жопа и я иногда немножко привираю…