Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №905 від 21.03.2019p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
Вересень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30

Новини Рівне

#Ракурс житейський

В обіймах щастя

В обіймах щастя

Ангелятко любило дівчинку. Її звали Оленкою. Але ангелятко нарекло її дівчинкою. Бо завжди чуло, як дорослі звертаються до маленької:

– Чого ти, дитиниську, вештаєшся під ногами?!

– Як можна не любити такої гарненької дитини? – дивувалося ангеля. Звісно, воно знало відповідь. Але йому було сумно за дорослих…

Дівчинка жила у маленькому містечку. Вулиця від її хати вибігала на центральну дорогу. Тут було декілька невеличких магазинів. Оленка любила заглядати у вітрини. Ось ця вітрина – смачна. Та – модна. А ця – чарівна. Сувенірна крамничка була Оленчиною улюбленою. Тут торгували квітами, статуетками, вазами й іншою гарненькою всячиною.

Якось Оленка зайшла до крамнички і мало не розбила фігурку. Тітка-продавщиця злісно гаркнула:

– Чого тут лазиш? Батько непутній, тільки й дивиться, де б що поцупити. А тепер ще й дітиська… Геть звідси!

Оленці хотілося плакати. Ангелятко зітхнуло, обійняло дівчинку крильцями.

…Батько звинувачував молодшу доньку у хворобі дружини. Коли народила двоє синів – нічого не бракувало. Захарові було невтямки, що не донька винна, а сам. Одразу після пологів почав гамселити дружину, що «привела на світ дівку – непотріб якусь». Ліда через сильні побої до лікарні потрапила. А Захар ще дужче знелюбив свою доньку. Пив до очманіння – «горе» горілкою заливав.

– Кому воно потрібне, таке пізнє дитинисько? – «скаржився» товаришам по пляшці.

…Грошей не вистачало, то ж Захар почав шукати, де що погано лежить. Попався, коли з подвір’я містечкового підприємства крав металобрухт. До суду не дійшло – дітей і Ліду пошкодували. Але недобрий поголос пішов…

У школі Оленка була сумлінною ученицею. Тут цікавіше, аніж удома. І ніхто на неї не кричить. Бувало, штовхне якийсь хлопчисько. Але це не так боляче, коли дає штовхани батько. Дівчата з нею також не хочуть дружити. Але ж це не так образливо, коли мама називає її «мала непотріб»…

Дорогою зі школи Оленка зупинялася перед чарівною вітриною. До крамнички більше не заходила, хоча там уже торгувала інша тітка.

…Старший на два роки Вітька жив на одній вулиці з Оленкою. Розбишакуватий. Упертий. Батька в хлопця не було. Тобто, був, але де він, і хто він – Вітька не знав. І допитатися в матері не міг. Діти Вітьку під’юджували, «знайдою» обзивали. А він їх лупив. Одного разу від старших хлопців добряче дісталося Вітькові. З носа юшила кров. Під оком вимальовувався синець. Оленка кинулася допомагати хлопцеві. Той запручався:

– Йди, куди йшла.

– Дурень ти, – мовила по-дорослому. – Мене також не люблять. Але я не б’юся зі всіма.

– Бо ти дівчина. І мала ще.

– Яка мала?! Мені вже одинадцять.

Вітька помпав воду з криниці-качалки. Олена змивала йому кров з писка. Ангелик тішився за добре серце дівчинки…

Вітька не раз бачив, як Олена зупинялася біля сувенірної лавки. Якось з цікавості запитав:

– Чого ти туди заглядаєш, як сорока в кістку?

– Бо там все таке гарне…

– Ха! Якісь бабські заморочки.

– Дурень ти, – знову мовила по-дорослому. – Нічого в житті не розумієш.

…У п’ятнадцять років Оленка стала красунею. Мініатюрна, з довгим русявим волоссям, добрими синіми очима, була схожа на лялечку, яка стоїть на чарівній вітрині. Правда, в ляльки гарна сукня. А в Оленки простенька, ситцева.

Тепер Вітька дивився на Олену закоханими очима. Про його почуття ніхто не знав. Олені зізнатися також не наважувався. От, коли закінчить школу…

Вітькової матері не стало напровесні. Вона встигла попередити про свою хворобу Вітькового батька. Він приїхав після похорону. Статечний. Видно, що заможний. Вітька дувся на батька, якого побачив перший раз у житті. Фиркав. Той хлопця кликав до себе. Вітька вперся: нікуди не поїду. Краще – до інтернату.

Дорогою зі школи Вітьку наздогнала Олена.

– Ти як? – запитала. – Звик до батька?

– Та який він?..

– Дурень ти. Він міг би зовсім не приїхати… А я хотіла б, щоб мене хтось забрав звідси. Брати пішли з дому. Мама нездужає. Батько п’є безпробудно. На мені злість зганяє. І на мамі.

…Після випускного Вітька збирався до батька. Там, у місті, вступатиме на навчання. І житиме. А тут хату зачинять.

За день до від’їзду підстеріг Олену.

– Це – тобі, – простягнув невеличкий пакунок.

Дівчина аж зойкнула від несподіванки: лялечка з чарівної вітрини.

– Дякую. Яка краса! А я не маю що тобі подарувати. Ти ж їдеш скоро?

– Завтра. А знаєш, що? Подаруй мені свою обіцянку.

– Це ж яку?

– Що дочекаєшся мене.

– Звідки?

– Просто дочекаєшся і все.

– Я ж нікуди звідси не збираюся.

– Та я… ну… я про хлопців…

Ангелятко слухало і мило усміхалося…

…Після дев’ятого класу Олена вирішила вступати до швейного училища. Класна керівничка радила закінчити школу і вибрати щось ліпше. В Олени ж чудові оцінки. Але вдома стало зовсім нестерпно. А там дадуть гуртожиток.

…Про Вітькові слова й не згадує. Не вірить у казки про кохання-чекання. Батьки тому приклад. Та й нічого не чула про Вітьку відтоді, як поїхав з містечка…

– Заміж тобі пора, – якось сказала Олені матір. – Цього року училище закінчуєш. Мені, певно, недовго залишилося. А з тим бузувіром не вживешся. Зовсім мізки пропив.

– А я й не думаю повертатися додому. У великому місті легше роботу знайти. І більше платять. А заміж… навіть не думаю ще про це.

– Не перебирай хлопцями, бо в дівках посивієш. Кому тоді будеш потрібна?

– Дякую, мамо, ви завжди мене любили.

…Олена влаштувалася на невеличке швейне підприємство, де виготовляли модний одяг за імпортними лекалами. За кордон. Платили непогано. Винаймала з дівчиною зі своєї роботи кімнату.

До Олени почав залицятися син господині. Нахабний молодик, який сидів на шиї батьків, їй не подобався. Тоді й згадала про Вітьку.

– Я свого хлопця чекаю.

– Звідки? З армії? – запитав іронічно.

…Олена приїхала додому на вихідні. Біля колишньої чарівної крамнички зупинялися рейсові автобуси. Нічого цікавого тепер тут не було. Замість сувенірної лавки відкрили кафе.

– Шкода, що тепер тут квітів не продають, – почула чоловічий голос, коли вийшла з автобуса.

– Тут ринок недалеко, – відповіла. А коли обернулася… – Вітька?! Ти?!

Розгублено дивилася на колишнього розбишакуватого хлопчиська. Змужнів. Красенем став. Стильний. Нічого не залишилося від Вітьки-хулігана.

– Мені твоя мати сказала, що приїдеш. Я чекав.

– Як ти? Де? Як поїхав – так і сліди забрав.

– Так сталося.

Вітька узяв Оленину руку, приклав до уст:

– Пам’ятаєш, як ти змивала кров з мого обличчя? І як про батька мені казала? Я був упертим. А ми з батьком порозумілися…

– Я також забралася з дому. Не могла терпіти вічних п’яних скандалів… Знаєш, для мене колишня чарівна крамничка – найкращий спогад з дитинства.

– А для мене – ти… Я кохаю тебе, Оленко. Давно. І я… Я можу отримати свій подарунок?

– Який?

– Забула? Твою обіцянку – дочекатися. Чи в мене суперник є?

– Коли я дивлюся на своїх батьків… Подумати страшно, що життя може скластися так, як у матері. Якось запитала, чи вона була щасливою. Сказала, що до всього можна звикнути. А я не змогла б. І не хочу.

Вітька обійняв Олену:

– Колись ми відкриємо свою сувенірну крамничку. З великими гарними вітринами. Не тут, звісно. Ти хотіла б?

– Як же ти змінився…

– Із розбишакуватих хлопців часом виростає щось гідне, – пожартував.

Вони стояли, обійнявшись, посеред вулиці.

– Що за молодь теперішня? – невдоволено буркнула, оминаючи їх, жінка з великими полосатими сумками.

– Та то ж Олена. Донька Захара-пияка, – мовила інша.

– А що то за один з нею?

– Привезла якогось.

– А Захар з самого ранку по базарі п’яний тинявся. Певно, не знає про гостя…

Містечко втомилося від застарілих пліток. Тому радісно споглядало на Олену з Вітькою.

І тішилось ангеля: відтепер його дівчинка завжди буде в обіймах щастя…

21.03.2019Ольга Чорна


Переглядів: 249

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 982 від 17.09.2020p.
¤ 
Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Сухе повітря та спека Спекотні дні дуже згубно діють на кімнатні рослини. Сухе повітря й низька вологість у приміщенні, не дають змоги рости та розвиватись повноцінно квітам....

¤ 
45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

Автомобіль поліцейські сектору реагування патрульної поліції зупинили 15 вересня близько 16 години поблизу селища Володимирець під час відпрацювань у протидії незаконному видобутку бурштину-сирцю....

¤ 19 вересня – День фармацевта
ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

Корпоративний девіз фармацевтичної династії Синяків: «КОЖЕН ДЕНЬ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ»

Моїй співрозмовниці із самісінького дитинства здавалося, що найрозумніші люди працюють в аптеці. Для неї вони були оповиті ореолом таємничості та благородства. З тих пір пройшло вже багато років, а продовжувачка фармацевтичної династії Синяків, заступниця генерального директора ТДВ «Рівнефармація», кандидат фармацевтичних наук, професор КЗВО «Рівненська медична академія» Ольга САДОВНИК (на фото) в обраній професії жодного разу не розчарувалася....

¤ 
Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Розпочала роботу XX Всеукраїнська нарада-семінар з актуальних питань децентралізації. Захід традиційно відбувається в Затоці Одеської області за ініціативи Української асоціації районних та обласних рад за участі міжнародних партнерів. Відкрив захід голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук, який очолив делегацію з Рівненщини....

¤ 
Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

МОЗ не реагує на запит депутатської групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» про ймовірну корупцію під час закупівлі обладнання

У Міністерстві охорони здоров’я України обмежились звичайною бюрократичною відпискою на депутатський запит групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» щодо ймовірних зловживань при закупівлі обладнання для понад 200 лікарень по всій країні....

¤ 
Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

В Рівному проживає близько 13 тисяч людей з інвалідністю. Чимало зусиль для привернення уваги до їхніх потреб, вже декілька років підряд докладає депутат Рівнеради, голова Рівненської ОДА (2016-2019 рр.) Олексій Муляренко. Він є ініціатором проєктів, що роблять Рівне доступним для усіх людей, незалежно від їх фізичних можливостей....





Найпопулярніші статті:

• Як позбутися шпори на п’яті [850] (2092)
• Бюджет і ми… [965] (1877)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (1822)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (1802)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (1795)
• Живи до ста! [965] (1786)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (1781)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (1770)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (1767)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (1760)
• Допомога під час карантину [967] (1711)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (1623)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (1557)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (1554)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (1538)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (1535)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (1494)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (1491)

ТОП-15 свіжого номера:

• Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою (78)
• Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю” (77)
• ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта» (75)
• Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації (74)
• Біля Радіозаводу впорядковують стадіон «Форт» (72)
• 45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські (72)
• Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів (72)
• 17 цікавих способів використання кавової гущі в побуті (68)
• 7 засобів, які усувають неприємний запах у шафі (64)
• Тісто на пельмені, вареники, хінкалі, манти (62)
• «Я тобі зрадила… подумки» (52)
• Аферистів із Луганщини, які ошукували рівнян затримали (50)
• 10 простих щоденних застосувань солі, від яких життя стане легшим (48)
• Розбійний напад на здолбунівчанина (47)
• На балконі вирощуємо аптеку (47)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс