Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №948 від 23.01.2020p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
Вересень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Подарунок

Подарунок

Оксана вже й не пам’ятає, коли спокійно спала. Сни були якісь тривожні, поверхневі, коли чула навіть цокання годинника. Іноді хотілося просто не прокидатися, щоб не повертатися у реальність.

В аптеці придбала снодійні препарати, але від суїциду зупиняло лише одне – донечка Настуня. З ким зостанеться вона, коли її не стане? Та й на кого залишить рідну матір, яка потребує догляду після інсульту?

Тепер для Оксани дні стали одноманітними, сірими. Ходила, як у тумані, не помічала змін у природі, ані того, як з кожним днем цікавішою стає її донечка. До сусідки Віри давно не заходила, хоча знає, що, одужуючи після аварії, та її дуже чекає. На самому дні серця оселилися постійна тривога, напруження, страх. І вона була не в силі побороти ці відчуття. Довгими зимовими вечорами, вклавши Настуню спати, знову і знову, наче слизькі намистинки, перебирала свої спогади, в яких був він – її Максим.

Уперше побачила його біля святого храму в Тернополі, куди їздила на роботу зі свого села.

Падав сильний дощ. Він стояв з простягнутою рукою і мовчав. Не просив, не благав, а в його очах було стільки розпачу й жалю, що Оксана не витримала і кинула в його кашкет кілька гривень. На знак вдячності чоловік кивнув головою, а по його обличчю покотилася сльоза.

Увесь день той чоловік не йшов з її думок. Він чимось вирізнявся з-поміж інших жебраків, а чим саме – вона не могла збагнути. Може, якоюсь невинністю і добротою у глибині очей?

Наступного дня вона раніше вийшла на автобус, ноги чомусь знову понесли її туди, де вчора стояв жебрак. Оксана кинула йому купюру. Привіталася. Приємним оксамитовим голосом чоловік відповів: «Добрий день!»

Оксана сама розпочала розмову: хто він? Звідки взявся? Раніше вона його тут не бачила. Густа щетина приховувала красиві, витончені риси обличчя. Після напруженої паузи чоловік відповів, що змушений жебракувати, бо у селі неподалік обласного центру, де проживав, згоріла його хата, яка дісталася у спадок від бабусі. Своїх батьків – не пам’ятає. Їх позбавили батьківських прав, коли був ще маленьким. Виховувався в інтернаті, згодом працював на різних роботах. Тепер немає ні житла, ні документів, що згоріли разом з маєтком.

Оксані стиснуло у грудях, їй стало шкода незнайомця. Наступного дня привезла йому кілька слоїків закруток, кусень сала, хліб.

Розповіла про нього матері. Та запропонувала привезти його до них. Поговорить з ним, розпитає про все сама. Вона інтуїтивно відчує, чи добра він людина. Тоді, може, й запропонує йому перезимувати. Літня кухня – велика, дров – удосталь, а там – видно буде.

Згодом Максим, так звали жебрака, став членом їхньої родини. Їсти чужий хліб задарма він не бажав. З перших днів став допомагати по господарці. Виявився майстром на всі руки. Зробив ремонт у кімнатах, полагодив огорожу, оновив обійстя. Був приємний, спокійний розсудливий. Оксана бажала, щоб якнайдовше затягнулася зима, бо їй не хотілося відпускати Максима з їхнього дому. Вона збагнула, що покохала цього чоловіка, який, мов рвучкий вітер, несподівано увірвався в її життя. Згодом Максимові відновили документи, він влаштувався на фірму, де Оксана працювала бухгалтером. Без розголосу і урочистостей одружилися. Разом на роботу до Тернополя їздили, разом поверталися. Сусіди заздрили Оксані: довго у дівках сиділа, зате якого чоловіка підхопила! Вродливий, працелюбний, совісний, старанний. Навіть не скажеш, що колишній жебрак.

Колись сіреньке занедбане подвір’я, наче розквітло: Максим усе оновив, підремонтував, прикрасив. Одразу видно, що тут мешкає справжній господар.

Оксана, мов на крилах, літала від щастя. Вона кохала і була коханою. Їй здавалося, що так буде завжди.

Уперше думка про те, що Максим може подобатися й іншим жінкам, блиснула в голові Оксани тоді, коли народилася мала Настуня. Він став пізніше повертатися з роботи: то на автобус не встиг, то автобуса не було, то роботи на фірмі багато. Чому ж тоді, щоразу оправдовуючись, Максим не міг глянути їй у вічі?

Якось Оксана вирішила поговорити з чоловіком. «Скажи, хто вона? Я всіх на фірмі знаю». В її очах блиснули сльози. Максим став затинатися, віднікуватися, але Оксана серцем відчула: її зрадили. Біль, образа, невимовний жаль вужем перетиснули горло. Як він міг? Її, котра жебраком його підібрала, обігріла, прихистила, доньку подарувала, він вирішив зганьбити, віддати на людський пересуд? Він хвилювання в Оксани пропало молоко. Настуню довелося перевести на штучне годування, від якого та часто вередувала, не спала вночі. Оксана сама носила доньку на руках. Максим йшов у другу кімнату: «Мені вранці на роботу». Оксана не заперечувала, не скаржилася, що вдома з малою дитиною і хворою матір’ю їй, мабуть, значно важче. А ще: господарка, город, кухня. Якась незрима стіна відчуженості виросла між ними. Оксана вирішила поїхати на фірму, бо була певна – вона знає, хто коханка чоловіка. Її іменем він не раз називав Оксану. З донькою попросила зостатися Максима. Мовляв, їй необхідно поїхати до лікаря.

Світлана, так звали його пасію, здивованими очима зустріла Оксану. «Оксаночко, може на роботу виходиш? А на кого донечку залишати будеш?» – спитала улесливо. Оксана спаленіла: «Ти за доньку нашу хвилюєшся? Чому ж батька від неї відбираєш?». Світлана остовпіла, вмить схопила свою сумочку і стала втікати. «Я в суд за наклеп тебе подам!», – кинула вже на виході. Співробітники з цікавістю стежили за сценою ревнощів. Згодом ще довго це обговорювали.

Коли Оксана повернулася додому, на веранді вже стояла валіза Максима. Про скандал йому телефоном сповістила Світлана. «Йду від вас, Оксано. Не суди, не проклинай мене. Ти вгадала – це Світлана. Не хвилюйся, тобі з Настунею буду допомагати». Їй би зупинити його, заридати, пригрозити, що назад вороття не буде, але вона – мов оніміла. Затиснула образу в кулак і спокійно спостерігала, як Максим обціловує голівку донечки. Дала волю сльозам уже тоді, коли він сів у таксі.

Не впасти у депресію допомогла їй мама. Сама немічна і хвора, вона всіляко підтримувала Оксану, втішала, розраджувала. Але відтоді світ для Оксани потьмянів, на душі було кепсько. А нині під ранок, коли, врешті, сон її зморив, чомусь приснилася Світлана. Ніби кидає перед нею якийсь білосніжний згорток, перев’язаний рожевою стрічкою, і втікає. Звідкись з’являється Максим, бере її за руку, і їх постаті розчиняються у заметілі. Цей сон не йшов Оксані з голови. Пішла до сусідки Віри, котра вміла розтлумачувати сни.

«Будеш мати подарунок, Оксано». Який? Від кого? Давно ніхто не дарував їй подарунків. І до чого тут Світлана та Максим. Вона нічого про них не знає.

Її думки перервав телефонний дзвінок. Тривожним охриплим голосом якась жінка говорила про аварію, в якій загинули Світлана і Максим. Їх уже похоронили. Але, якимось дивом, залишилася живою їх маленька донечка. Оксана заціпеніла, їй забракло повітря. «Ви мене чуєте, Оксано? – ридаючий голос привів Оксану до тями. – Я – мати Світлани. Стара вже і не в силі виховати дитя. Каролінка зараз у лікарні. Я подумала, шкода її у притулок віддавати. Може, заберете дитину? Усе ж вона – сестричка вашої доньки».

Кілька днів Оксана ходила, ніби не своя. Бог свідок: вона не бажала нікому зла. Але доля розпорядилася інакше. А ще не йшла з голови Каролінка – беззахисна, маленька сирота.

Знову Оксана запитала поради у матері: «Як вчинити маю, матусю?»

Сумно усміхнувшись, пані Антоніна сказала: «Видно, така твоя місія, донечко – брати на свої тендітні плечі чийсь тягар. Гадаю, слід поїхати до Каролінки і зробити все для того, щоб вона була з нами. А як інакше? Права мати Світлани – це ж сестра твоєї доньки…»

23.01.2020Марія Маліцька


Переглядів: 272

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 982 від 17.09.2020p.
¤ 
Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів

Сухе повітря та спека Спекотні дні дуже згубно діють на кімнатні рослини. Сухе повітря й низька вологість у приміщенні, не дають змоги рости та розвиватись повноцінно квітам....

¤ 
45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські

Автомобіль поліцейські сектору реагування патрульної поліції зупинили 15 вересня близько 16 години поблизу селища Володимирець під час відпрацювань у протидії незаконному видобутку бурштину-сирцю....

¤ 19 вересня – День фармацевта
ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта»

Корпоративний девіз фармацевтичної династії Синяків: «КОЖЕН ДЕНЬ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ»

Моїй співрозмовниці із самісінького дитинства здавалося, що найрозумніші люди працюють в аптеці. Для неї вони були оповиті ореолом таємничості та благородства. З тих пір пройшло вже багато років, а продовжувачка фармацевтичної династії Синяків, заступниця генерального директора ТДВ «Рівнефармація», кандидат фармацевтичних наук, професор КЗВО «Рівненська медична академія» Ольга САДОВНИК (на фото) в обраній професії жодного разу не розчарувалася....

¤ 
Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації

Розпочала роботу XX Всеукраїнська нарада-семінар з актуальних питань децентралізації. Захід традиційно відбувається в Затоці Одеської області за ініціативи Української асоціації районних та обласних рад за участі міжнародних партнерів. Відкрив захід голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук, який очолив делегацію з Рівненщини....

¤ 
Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою

МОЗ не реагує на запит депутатської групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» про ймовірну корупцію під час закупівлі обладнання

У Міністерстві охорони здоров’я України обмежились звичайною бюрократичною відпискою на депутатський запит групи «Партія «ЗА МАЙБУТНЄ» щодо ймовірних зловживань при закупівлі обладнання для понад 200 лікарень по всій країні....

¤ 
Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю”

В Рівному проживає близько 13 тисяч людей з інвалідністю. Чимало зусиль для привернення уваги до їхніх потреб, вже декілька років підряд докладає депутат Рівнеради, голова Рівненської ОДА (2016-2019 рр.) Олексій Муляренко. Він є ініціатором проєктів, що роблять Рівне доступним для усіх людей, незалежно від їх фізичних можливостей....





Найпопулярніші статті:

• Як позбутися шпори на п’яті [850] (2149)
• Бюджет і ми… [965] (1902)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (1851)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (1826)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (1822)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (1815)
• Живи до ста! [965] (1814)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (1808)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (1801)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (1793)
• Допомога під час карантину [967] (1742)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (1650)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (1592)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (1591)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (1564)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (1561)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (1519)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (1513)

ТОП-15 свіжого номера:

• Біля Радіозаводу впорядковують стадіон «Форт» (149)
• Створення системи екстреної медичної допомоги опинилося під загрозою (149)
• Олександр Данильчук відкрив XX Всеукраїнську нараду-семінар з актуальних питань децентралізації (147)
• Чому чорніють і сохнуть кінчики листя у квітів (143)
• ОЛЬГА САДОВНИК: «Фармацевт – остання лінія захисту пацієнта» (141)
• Олексій Муляренко: “Рівне стає комфортнішим для проживання людей з інвалідністю” (137)
• 7 засобів, які усувають неприємний запах у шафі (131)
• 45 кілограмів бурштину вилучили поліцейські (130)
• Тісто на пельмені, вареники, хінкалі, манти (123)
• 17 цікавих способів використання кавової гущі в побуті (122)
• Літо… (119)
• Вбивство через необережність (115)
• «Я тобі зрадила… подумки» (115)
• Який вазон кому дарувати (114)
• Аферистів із Луганщини, які ошукували рівнян затримали (113)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс