Дожити б до пенсії...

Напевно, багато хто пам'ятає ці картинки з життя. Чому «пам'ятає»? Тому що сьогодні, якщо літні жінки ще балують себе сидінням на лавочках, то чоловіків за 65, які б відпочивали від трудів праведних, колективно «забиваючи козла», удень з вогнем не знайдеш. І зовсім не тому, що їм це заняття набридло. Просто криза у нас в країні. Демографічна.

БАГАТО ХТО НЕ ДОЖИВАЄ ДО ПЕНСІЙНОГО ВІКУ, а якщо і доживає, то «осінь» життя проводить не на відпочинку, а в хворостях та лікуванні. І причина цього не стільки соціально-економічна, скільки екологічна.

За словами начальника Рівненського обласного управління охорони здоров'я Михайла АНДРУШКІВА, підсумки дев'яти місяців поточного року свідчать про подальше погіршення демографічної ситуації: знижується рівень народжуваності (9,2 на тисячу населення), зростає рівень смертності (10,3 на тисячу населення). Якщо у 2004 році показник природного приросту населення становив - 0,4 на тисячу населення, то вже цьогоріч він зріс до -1,1!

Екологічна криза перетворила значну частину території України в небезпечну для життя і здоров'я зону. Тому людям, що там живуть, настав час видавати молоко «за шкідливість». Хоча - краще грішми.

Живемо - як українці, вимираємо - як африканці

За даними річного звіту ООН за 2003 рік, майже половина (!) чоловічого населення України у старості просто фізично не може «забивати козла», няньчити онуків, їздити на риболовлю і користуватися всіма іншими благами заслуженого відпочинку - вони до пенсії не доживають! Так само, як і близько 40 відсотків жінок.

Утім, якщо тривалість життя слабкої статі за останнє десятиліття залишалася відносно стабільною (74 роки), то чоловіки «втратили» за цей період цілих два роки і зараз живуть у середньому лише 62 роки. Повторюємо: в середньому! Тому що, наприклад, у північних районах нашої області тривалість життя чоловіків - всього 60-61 рік. А то і раніш, як мовиться, Богові душу віддають.

Візьмемо для прикладу наші поліські села. Тільки за минулий рік медики виявили в Дубровицькому районі 86 хворих на туберкульоз, у Сарненському - 60, Володимирецькому - 73, Зарічненському - 67, Рокитнівському - 87, Березнівському - 88. Всього ж на обліку в тубдиспансері нині знаходиться більш як третина населення віком від 23 до 46 років. Ці цифри вражають. А все через забруднену екологію, послаблений імунітет, незбалансоване харчування. Живуть селяни, а саме села переважають у цих районах, усе бідніше й бідніше. А як вони харчуються? Картопля, молоко, причому із великим вмістом цезію! Але цим ситий не будеш. Для нормального харчування у раціоні кожного повинні бути м'ясо (як мінімум 1 грам на 1 кілограм ваги, тобто для людини вагою 50 кілограмів потрібно з'їдати щодня по 50 грамів м'яса), риба, яйця, молочні продукти. А головне, треба, щоб продукти харчування були екологічно чистими.

Загалом, та ж комісія ООН дійшла висновку, що живемо ми куди менше, ніж населення більшості африканських країн. І головна причина низької тривалості життя - несприятлива екологічна ситуація! Просто-таки безвихідна, якщо подивитися на рівень техногенного забруднення нашої країни й окремих її регіонів.

ЕКОапокаліпсис

у локальних масштабах

За даними Інституту екогігієни і токсикології АМН України, щорічно на кожного українця припадає 85 кілограмів шкідливих речовин. Це багато чи мало? Спробуйте кинути собі на голову хоча б 16-кілограмову гирю - і то відчуєте. А уявіть, що доводиться витримувати жителям Рівненської області, яка, по суті, розміщена в так званому трикутнику посеред трьох гігантів промисловості - Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій та ВАТ «Рівнеазот»! Не варто забувати ще й про те, що шість північних районів нашої області офіційно визнані забрудненими радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. А якщо взяти до уваги шкідливі речовини, що їх викидають у повітря підприємства деревообробної, легкої та харчової промисловості, автомобільний транспорт... При цьому не забувайте про отруєні підприємствами житлово-комунального господарства сотнями мільйонів кубометрів брудних стоків воду річок Случ, Замчисько та Устя і захаращену мільярдами тонн шкідливих відходів землю…

Виходить така гримуча суміш, біля якої, за словами Президента України, «і оселятися не можна, і виробництво розміщувати неможливо». Однак, оселилися. Причому, в подібних умовах мешкає не менше третини всього населення України.

Що накажете тепер з ними робити? Відселяти? Тоді і жителів екологічно забрудненого Полісся відселяти треба, і галичан, що проживають у промислово розвинутих районах Львівщини та Івано-Франківщини, і киян, що страждають від поганої екології. Суцільна зона відчуження вийде.

Та й переселяти нікуди. Подивишся на екологічну карту України, там територій з відносно чистим повітрям і землею - всього раз-два, та й квит. Не в гори ж, справді, народ везти? Утім, думка не така вже і безглузда, якщо подивитися з позиції закону…

Краще за гори можуть бути тільки... 25% доплати

Відповідно до українського законодавства, жителі гірських районів нашої країни одержують від держави 20 відсотків доплати до стипендій, пенсій та інших видів соціальної допомоги, а от до тарифних ставок і посадових окладів - цілих 25! Тому що навколишнє середовище в цих місцевостях суворе до людини: і повітря тут розріджене, і клімат прохолодний, і земля не плодоносить... Загалом, жити в горах - не мед постолами сьорбати. Тому держава АБСОЛЮТНО СПРАВЕДЛИВО доплачує жителям гір визначені відсотки до зарплат, пенсій, стипендій. Ці доплати, звичайно, природу не поліпшують, але допомагають людям купувати їжу, багату вітамінами, відпочивати в більш сприятливих природних умовах і... В цілому, гроші завжди можна витратити з користю для здоров'я. Якщо вони є. І добре, що такий закон в Україні прийнятий ще десять років тому. Адже люди не винні, що природа їхніх рідних місць далека від досконалості.

Точно так само, БЕЗУМОВНО, СПРАВЕДЛИВО держава надала цілу низку пільг людям, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Не їхня провина, що поруч відбувся страшний вибух, а їхнє лихо. І правильно робить влада, що допомагає. Тільки в цьому логічному ланцюжку одне питання залишається нез'ясованим...

Чому таке ж рішення - про реальну допомогу - ДОТЕПЕР НЕ ПРИЙНЯТО державою стосовно тієї частини населення України, яка змушена жити в екологічно забруднених регіонах, небезпечних для життя і здоров'я людей?

Адже природа там не менш суворо поводиться з людьми, можна навіть припустити - більш, оскільки мстить за заподіюваний їй століттями збиток. Населення цих регіонів стало заручником екологічної кризи, незворотної в умовах антропоцентричного гуманізму (тобто ідеї панування людини над природою). Нинішні технології, за допомогою яких людство викидає в природу набагато більше, ніж вона може переробляти, не дають надії на скільки-небудь швидке вирішення екологічних проблем.

Але БЕЗНАДІЙНИХ СИТУАЦІЙ НЕ БУВАЄ! Сьогодні вже пролунала конкретна пропозиція від громадського руху «ЕКО+25%» - доплачувати кожному мешканцю екологічно небезпечних територій України 25 відсотків від зарплат, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Тобто громадський рух «ЕКО+25%» порушує питання про введення на державному рівні 25-відсоткового екологічного коефіцієнта для тих, хто живе в зонах екологічного лиха.

Приклад цивілізованих країн...

У світовій практиці вже давно існують прецеденти надання державної компенсації за роботу і проживання в екологічно несприятливих регіонах. У їх числі - Рурський басейн (Німеччина), Крайня Північ і Далекий Схід (Росія), північні області Казахстану, штат Аляска (США).

Громадський рух «ЕКО+25%» порушує питання про введення на державному рівні 25-відсоткового екологічного коефіцієнта для тих, хто живе в зонах екологічного лиха.

Різниця в тривалості життя чоловіків і жінок в Україні - 11,5 року, тоді як в економічно розвинутих країнах ця цифра не перевищує 5-6 років.

У світовій практиці вже давно існують прецеденти надання державної компенсації за роботу і проживання в екологічно несприятливих регіонах. У їх числі - Рурський басейн (Німеччина), Крайня Північ і Далекий Схід (Росія), північні області Казахстану, штат Аляска (США).

До речі...

Середня тривалість життя в Україні за 2003-2004 рр. - 68,2 року. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), українці живуть менше, ніж жителі країн ЄС, майже на 11 років.

Різниця в тривалості життя чоловіків і жінок в Україні - 11,5 року, тоді як в економічно розвинутих країнах ця цифра не перевищує 5-6 років.