Україну принесено “в жертву Фірташу і Газпрому” ?

Рішення Стокгольмського арбітражу проти України стало можливим завдяки відмові “Нафтогазу” від усіх своїх попередніх позицій захисту і визнанню всіх претензій з боку “РосУкрЕнерго”. Це чітко зафіксовано в тексті рішення арбітрів. Отже, згідно з п.17 рішення Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати, ще 4 серпня 2008 року “Нафтогаз України” подав два позови проти РУЕ у відповідь на її позови. Але після 30 березня, як свідчить п.19 рішення, “Нафтогаз” відкликав свої претензії до компанії Фірташа. Це сталося вже під час президентства Януковича та прем’єрства Азарова.

А 8 червня під час другого засідання арбітрів, “Нафтогаз”, згідно з рішенням, взагалі не висував жодних перешкод для задоволення претензій “РосУкрЕнерго”. Більше того, представники НАК прямо заявили, що компанія ніколи не мала правових підстав відчужувати газ РУЕ, хоча Україна й сплатила за нього “Газпрому”, як власнику боргу РУЕ, 1,7 млрд. доларів з бюджету. В результаті Україна повинна до 1 вересня 2010 р. повернути цей газ РУЕ, тобто ще раз втратити свою законну власність.

Такого не пам’ятають навіть посадовці часів Кучми. Олександр Бондар, народний депутат і екс-голова ФДМУ у коментарі УНІАНу заявив: “Держава в особі Президента та голови уряду повинна зрозуміти - це дуже небезпечно для подальших можливих ситуацій. Якщо хоча б одне питання ви вирішуєте у такому ось вигляді на користь комерційної структури, то наступні питання буде дуже важко вирішити на користь держави”. При цьому Бондар прямо вказав, що це не могло статися без прямої санкції та зацікавленості керівництва держави: “І якби хоч якийсь чиновник, або я, або хтось інший, навіть теоретично зайняв би позицію не держави, а комерційної структури, то це одразу ж стало би приводом для порушення проти нас справи управлінням “К” СБУ за порушення державних інтересів. Зараз все відбувається з точністю до навпаки. І державні інституції, і правоохоронні органи захищають інтереси приватної структури, а не держави”.

Варто нагадати, що вже в травні дефіцит державного бюджету становив 15 млрд. гривень. Вимога РУЕ перерахувати їй у вигляді компенсації суму, яка більш ніж удвічі перевищує поточний дефіцит держбюджету, означатиме або невиконання соціальних програм, або різку девальвацію гривні через зменшення золотовалютних резервів держави.

По суті, схема з повним визнанням претензій РУЕ є нічим іншим як провокуванням штучного банкрутства Української держави. Так, міністр юстиції Олександр Лавринович вже озвучив думку, згідно з якою “Нафтогазу” доведеться за свої “порушення” розраховуватися своїм майном. А єдиними цінними активами НАК є нафтогазові родовища, магістральні газопроводи і підземні газосховища.

В разі неспроможності України заплатити грошима чи повернути РУЕ газ у повному обсязі, про що неодноразово вже заявляв бізнес-партнер Фірташа і за сумісництвом міністр палива та енергетики Юрій Бойко, олігарх “милостиво” погодиться взяти “натурою”. Тобто, газопроводами, родовищами і сховищами.

При цьому не потрібно забувати, що РУЕ наполовину належить “Газпрому”. Ще в травні голова правління Газпрому Олексій Міллер заявляв про доцільність продажу 50% частки компанії в РУЕ. Тепер “Газпром” вичікує, чи вдасться його українським компаньйонам недорогим коштом отримати заповітну українську ГТС і порівну поділитися важелями управління нею.

На здійснення цієї операції кинуті всі сили політичного лобі РУЕ та спецслужб. Зокрема, Голова СБУ та бізнес-партнер Фірташа Валерій Хорошковський. Історія із навмисне програним позовом “РосУкрЕнерго” свідчить про те, що в Україні діє організоване злочинне угрупування осіб, пов’язаних спільними комерційно-політичними інтересами у газовій сфері.

До складу угрупування ще з часів утворення РУЕ входять Віктор Янукович, глава його адміністрації Сергій Льовочкін, міністр палива та енергетики Юрій Бойко, згадані вже Валерій Хорошковський та Дмитро Фірташ. З огляду на статус та вплив осіб, причетних до цього ОЗУ (“ОПГ”), воно здатне поставити й ставить собі на службу всю державну машину української держави.

Дмитро Фірташ є співвласником “РосУкрЕнерго” та головним спонсором Януковича. Юрій Бойко – один із “архітекторів” цієї сумнозвісної на весь світ посередницько-спекулятивно-кримінальної компанії. Про неприродну як для державного службовця ступінь близькості Бойка та Фірташа переконливо свідчить довіреність, якою свого часу пан Фірташ уповноважив пана Бойка представляти його інтереси у державних установах та підприємствах, “незалежно від їх підпорядкування та форм власності з усіма необхідними повноваженнями з питань управління та розпорядження всім належним мені (тобто Фірташу) майном, як рухомим, так і нерухомим, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося”.

Голова СБУ Валерій Хорошковський так само не приховує наявності ділових стосунків з Фірташем, а в основі ділових стосунків завжди лежить прагнення до матеріальної вигоди. Дмитро Фірташ, за словами самого Хорошковського, має по суті першочергове право на придбання акцій телеканалу “Інтер”, який належить олігархові, що за сумісництвом керує спецслужбою.

Виразником інтересів Бойка-Фірташа у найближчому оточенні Януковича завжди був Сергій Льовочкін. Сам Віктор Янукович у 2004 році, як тодішній прем’єр-міністр України, підписав документ, який відкрив зелене світло РУЕ. Про активне сприяння паном Фірташем проведенню виборчої кампанії Януковича свідчать інформаційна політика підконтрольного йому “Інтера”, а також публічна поява Фірташа у штабі ПР в готелі “Інтерконтинеталь” та його присутність на інавгурації.

Сьогодні для Януковича настав час розраховуватися з Фірташем за підтримку і підгодовування, на яких він знаходився усі попередні роки. На цьому шляху його не спиняють жодні моральні та політичні міркування. Приклад: початок репресій проти колишніх посадовців, які у 2009 році виступили проти Фірташа. Зокрема, було взято під варту екс-голову Держмитниці Анатолія Макаренка, який дав дозвіл розмитнити отримані “Нафтогазом” від “Газпрому” 11 млрд. кубометрів газу. Справу навмисне засекретили, щоб хід слідства і суду був прихований від громадськості.

Позиція Макаренка ключова, адже лише вибивши з нього зізнання у скоєнні злочину, Адміністрація Януковича та СБУ матимуть підстави легалізувати рішення Стокгольмського арбітражу в українському суді. Янукович та Фірташ намагатимуться показати, що не здають державні інтереси, а “відновлюють законність і справедливість”.

Зрозуміло, що наведені факти - це лише вершина айсбергу, відкрита громадськості. Цей ненажерливий спрут вправно душить Україну з метою забезпечення свої приватних інтересів. Державні службовці захищають майно Фірташа чітко відповідно до згаданої вище довіреності - “з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося”.

В цій ситуації у справжніх патріотів України не залишається іншого виходу як підтримувати зусилля опозиції, спрямовані на блокування подібного сценарію. Створення БЮТ слідчої парламентської комісії та блокування роботи парламенту - це лише перший крок. Наступним етапом має стати організація протестів по всій Україні. В іншому разі, вже в восени 2010 року ми прокинемося у чужій країні, де група Януковича-Фірташа-Хорошковського чинитиме свавілля і виконуватиме волю Кремля.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: