Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №460 від 04.08.2010p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Державна справа

Не пристосовувати систему вищої освіти до змін, а формувати ці зміни

Не пристосовувати систему вищої освіти до змін, а формувати ці зміни

Микола ЛУСТЮК: “Основою сучасного освітнього процесу має стати всебічний розвиток творчої особистості”

Для недавніх школярів, а нині абітурієнтів літо - час випробувань. Про умови, у яких доводиться “вступати в доросле життя” вчорашнім випускникам, проблеми і перспективи вітчизняної вищої освіти після приєднання до Болонського процесу, соціальний захист молодих викладачів, зв’язок вузівської науки із владою та бізнесом - про все це у розмові з депутатом обласної ради (фракція БЮТ), директором Рівненської філії Європейського університету, доктором технічних наук, професором Миколою ЛУСТЮКОМ (на фото). До речі, певної символічності нашій зустрічі додало те, що абітурієнти вже завершили боротьбу за “прохідний бал”, отримавши його за результатами зовнішнього незалежного оцінювання, і готуються стати студентами, а політики у відпустці ще набираються сил перед всенародним тестуванням на довіру електорату, яким для них стануть, безумовно, вибори до місцевих рад 31 жовтня.

“Тотальна вища освіта: Україна не Японія - якість зовсім інша”

- Миколо Григоровичу, загальновідомо, що Європейський університет - провідний вищий навчальний заклад України, який вирізняється сучасними технологіями навчання, кваліфікованими викладачами, сімейною атмосферою та батьківською турботою про кожного студента. Як завершилася вступна кампанія у Ваш вуз?

- Вступна кампанія пройшла успішно. Зокрема, до Рівненської філії Європейського університету подано багато заяв. Та деякі моменти мене все-таки турбують. По-перше, вважаю неправильним те, що можна було водночас подавати документи в кілька вузів на різні спеціальності. Одна справа, коли професію вибирають по любові, і зовсім інше - коли діють за принципом: “де приймуть, там і буду вчитися”. Батьки найчастіше роблять вибір за своїх дітей, забуваючи, що після закінчення вузу працювати за обраним фахом доведеться все-таки дітям.

Другий момент - це система зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Тести полегшили долю вузів, яким не треба проводити іспити, але ускладнили життя випускникам. Щоб розібратися у тому, наскільки вчорашній школяр знає предмет, з ним треба поговорити, побачити у його очах нестримну жагу до знань. Тестування може бути про-міжним етапом в оцінюванні знань, але не єдиним методом їхнього виміру.

Я вважаю, що треба вдосконалювати і систему зовнішнього незалежного оцінювання, і систему вступних екзаменів. На моє глибоке переконання, вітчизняна вища школа ще в пошуках, але результати цих пошуків визначає, на жаль, не вчена спільнота, враховуючи думку студентської громади, а чиновник, що зайняв міністерське крісло. Оскільки в країні відсутня наступність у керівництві вищою освітою, то маємо те, що маємо.

- Що змінилося у кращу сторону в діяльності вітчизняної вищої школи після її приєднання до Болонського процесу?

- Реформуючи національну систему освіти, ми насамперед мусимо відповісти на запитання - чого і як навчати фахівців, аби вони були спроможними забезпечувати адекватні відповіді на суспільно-політичні, економічні, технологічні виклики, що супроводжують розвиток людства. Головне, щоб Болонський процес допомагав українським студентам реалізуватися в Україні. Колись Японія поставила для себе за мету тотальну вищу освіту, і ми були цим шоковані, а зараз бачимо, що те саме відбувається у нас, ось тільки якість зовсім інша. Звісно, Україна не Японія…

Взагалі, на мою думку, не треба всі предмети вивчати у вищій школі. Частину з них - історію, іноземні мови - необхідно перекласти на середні школи. Тоді у вузах предметів стане набагато менше, що дозволить збільшити у навчальних планах кількість спеціальних предметів. Як наслідок, студенти отримуватимуть більш ґрунтовну освіту за рахунок усунення розширеного дублювання деяких шкільних предметів. Крім того, завдяки цьому вдасться зменшити навантаження на викладачів. На одного викладача не повинно бути 1100-1200 годин на рік - стільки лекцій читати неможливо!

На моє глибоке переконання, впровадження Болонської системи у вітчизняних вузах не принесе очікуваного ефекту в державі, яка переживає економічну кризу. Проблема в тому, що перед українським студентом стоїть спочатку питання як отримати якісну вищу освіту, а потім - як її гідно використати. Залишатися в Україні іноді просто безперспективно, оскільки отримати житло і знайти хорошу роботу молодим людям дуже складно.

“Діалог між владою

та університетами, наукою та бізнесом”

- Цілком погоджуюся з Вами, Миколо Григоровичу. Навіть якщо кому і пощастить знайти, наприклад, у Рівному роботу за фахом, то проблему із житлом у нашому місті вирішити майже неможливо.

- Ви зачепили болюче питання для молодих викладачів нашої філії. Для багатьох із них єдиний шанс отримати власне житло - долучитися до державної програми пільгового молодіжно-житлового кредитування. На жаль, це питання не вирішується роками, хоча ми неодноразово зверталися до голови Рівненського МЖК Сергія Пандрака. Вважаю, що тут є певна непрозорість. Мені важко зрозуміти, чому хтось із членів МЖК був, наприклад, 60-м у списку, а став 120-м. Звичайно, я розумію, що нові люди, які включаються у програму, можуть мати більше балів і, відповідно, посунути інших черговиків. Напевне, концепція МЖК потребує більш досконалої розробки.

Є й інші варіанти забезпечення житлом молодих викладачів. У США, наприклад з цією метою будують у студентських містечках гуртожитки підвищеної комфортності. Це можна було б зробити і в нас, але все упирається в кошти. Хоча нещодавно Кабмін прийняв програму будівництва дешевого житла. То чому б не об’єднати її з програмою МЖК і не будувати таке житло для працівників вищої школи, інших працівників соціальної сфери? Не виключено, що це питання доведеться вирішувати новим депутатам обласної ради. Потрібні абсолютно нові підходи, щоб забезпечити молодих працівників освіти і науки власним житлом.

- Це, безумовно, сприяло б вирішенню кадрової проблеми. Адже в період, коли нові вузи, особливо їх регіональні підрозділи, росли, як гриби, багатьом з них бракувало професорів і доцентів.

- Питання кадрів, особливо вищої кваліфікації, нам вдалося вирішити, але не шляхом залучення їх із інших вузів, а виховавши власні - на сьогодні у філії захистилось більше 10 працівників. До речі, з цього навчального року люди, які не мають вищої кваліфікації, тобто кандидата або доктора наук, у нас, мабуть, уже працюватимуть. За рідким винятком, максимум кілька чоловік - такі вимоги часу.

- Відомо, що невід’ємною складовою основних засад економічного поступу держав, які ми традиційно відносимо до “розвинених”, є тріада “освіта-наука-виробництво”. Чи вдалося в Україні створити таку тріаду?

- Я вважаю, що Болонський процес - це, перш за все, діалог між владою та університетами, наукою та бізнесом, зокрема. Але чи готова наша влада до такого діалогу? Чи готова вона провести громадські слухання своїх реформаторських напрацювань у колективах вузів, дискутувати із вченими та разом шукати найбільш оптимальні рішення? Стосовно діалогу з бізнесом. В Україні 85 відсотків підприємств приватні, де ніхто не веде серйозних наукових досліджень, тоді як у США з 10 працівників приватного підприємства два-три займаються наукою. Безперечно, у вітчизняних вузах напрацьовані цікаві ідеї, але їх ніхто не помічає, крім підприємств авіабудівної та космічної галузі, де все спирається на науку. На мою думку, незатребуваність корисних для вироб-ництва ідей не визначає їх непотрібність - усьому свій час. Наблизити його - наше спільне з бізнесом завдання. Україна від цього тільки виграє.

“Врахувати позицію ректорів вузів, вчених викладачів і студентів”

- Нещодавно Кабмін прийняв рішення підвищити з 1 серпня ціну на газ для населення на 50 відсотків, що, безумовно, викликає обурення і населення, і опозиції. Чи не здається Вам, що найкращим тестом на ефективну співпрацю науки із владою було б проведення громадської наукової експертизи економічної обґрунтованості комунальних тарифів?

- Звісно, підвищення ціни на газ, гарячу воду і тепло - це не популярні заходи, але і не реформаторські методи. Спочатку треба було порахувати, скільки воно все насправді вартує. Цього ніхто не робив, а рахували від досягнутого і вигадували різні методики, аби виправдати підвищення тарифів на комунальні послуги. Запев-няю, у нас достатньо різних інститутів і структур (зокрема, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України), які можуть успішно справитися з їх економічним обґрунтуванням. А вже напрацьовані результати роботи вчених винести на громадські слухання із залученням експертів. Таку роботу слід провести в кожній області, адже тарифи на тепло та воду в кожному регіоні різні. Для цього потрібні координація зусиль обласної ради та облдержадміністрації, необхідна політична воля їх керівників. Люди будуть вдячні і депутатам, і чиновникам за обґрунтовані науковими методами тарифи на комунальні послуги. А з боку влади - це найкращий подарунок громадянам до виборів у місцеві ради.

- Миколо Григоровичу, завершується п’ята каденція обласної ради. Що Вам вдалося зробити, а що не змогли?

- Кожен депутат приходить у раду з великими планами, але реалії сильніші нас. Звичайно, по спорту ми намагалися вирішувати всі питання. У реформуванні середньої та ви-щої освіти наші здобутки значно скромніші, бо ми не могли безпосередньо впливати на ці процеси. Коли Верховна Рада обговорювала проект Закону України “Про вищу освіту”, у парламент був запрошений начальник управління освіти облдержадміністрації, а тих, хто безпосередньо займається питаннями освіти, не спромоглися запросити. Добре, що я, як депутат облради, випадково потрапив на слухання проекту Закону “Про вищу освіту”. До речі, він так і не прийнятий: новий Кабмін відкликав із Верховної Ради усі напрацьовані законопроекти попереднього уряду. У тому числі й цей закон, в якому були передбачені суттєві зміни у системі вищої освіти. Зараз прийшла нова влада, у парламенті сформувалася нова коаліція, вони будуть вивчати все по-новому. Тож невідомо, коли буде прийнято новий закон про вищу освіту. На мою думку, цей закон, як і всі законопроекти, що виносяться на розгляд Верховної Ради, мають готувати фахівці. А законодавці повинні врахувати в ньому спільну позицію ректорів вузів, вчених, викладачів та студентів - основою сучасного освітнього процесу має стати всебічний розвиток творчої особистості.

04.08.2010Спілкувався Олександр ОЛЬХОВИК



Рівне-Ракурс №10 від 04.08.2010p. 
На головну сторінку