Країна капітулює перед МВФ?

“Залежність України від міжнародних фінансових інститутів і різних міжнародних економічних організацій досягла критичної межі, - підкреслив Петро Симоненко. - Умови співпраці з МВФ не можна розцінювати інакше, як державну капітуляцію. Адже саме на вимогу МФВ сьогодні піднімаються ціни і тарифи, заморожуються зарплати і пе-н-сії, збільшується пенсійний вік, скорочуються соціальні програми і державна підтримка. Саме на вимогу МВФ під виглядом оптимізації трудових ресурсів людей викидають з роботи. Саме на вимогу МВФ йде тотальна комерціалізація освіти й охорони здоров’я.

Тому я ще раз звертаюся до депутатів, до Уряду, до Президента із закликом проявити політичну волю і відмовитися від співпраці з Міжнародним валютним фондом. Давайте, якщо у цьому є сумніви, проведемо референдум, і хай люди скажуть, чи хочуть вони, щоб кредитна петля МВФ затягнулася на їхніх шиях, позбавила майбутнє покоління будь-яких надій вибратися з боргової ями”.

Щоб переконатися в тому, що комуністи не згущують фарби, досить почитати Меморандум, підписаний Україною з МВФ. Він розміщений на сайті Нацбанку. Документ містить саме ті погрози, про які застерігає Петро Симоненко.

Ось, наприклад, зобов’язання нашого Уряду: “Ми ухвалили зміни та доповнення до бюджету, згідно яких видатки, передбачені Законом про бюджет, скорочуються на 16 млрд. грн.

Ми підвищили ціни на газ для кінцевих споживачів - комунальних підприємств та всіх категорій населення на 50 відсотків...

Для вирішення структурних проблем системи пенсійного забезпечення ми до кінця вересня 2010 року подамо на розгляд до Верховної Ради законопроект, який планується ввести в дію до кінця грудня 2010 року і який передбачатиме: підвищення мінімального необхідного страхового періоду з 5 до 15 років; поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010 року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для усіх працюючих; подовження на 10 років робочого стажу, необхідного для отримання пенсійних виплат у повному обсязі. Цей захід мотивуватиме працюючих залишатися на робочому місці і не виходити на пенсію, що поліпшить збалансованість Пенсійного фонду на 2 млрд. грн. в 2011 році...

Ми рішуче налаштовані обмежити швидке зростання фонду оплати праці у державному секторі в 2011 році і на середньотермінову перспективу.

Для поліпшення доходів ми підвищили акцизний збір на бензин, сигарети з фільтром і різні види алкогольних напоїв; підвищили збір за користування радіочастотним ресурсом для мобільної телефонії.

Ми розширимо базу оподаткування і забезпечимо більшу уніфікованість системи оподаткування, знизивши поріг обороту для платників за спрощеною системою оподаткування до 300 000 грн. для фізичних осіб (зі вступом у дію з 1 січня 2011 року); у майбутній період ми рішучо налаштовані тримати інші витрати під суворим контролем...”

Чи розуміють зараз громадяни України, яку ціну вони платять за кожен транш від МВФ? І не потрібно дозволяти вводити себе в оману, коли вам говорять такі фразу: “вимоги МВФ до України” або “Міжнародний валютний фо-нд змусив Уряд України піти на непопулярні кроки”. Як саме змусив: під дулом пістолета? Або страшною загрозою не дати грошей? Та наші чиновники мало не на колінах благали дати Україні трішки кредитів, зобов’язавшись взамін зробити будь-які поступки, які просить і навіть не просить МВФ.

Найбільш відповідне визначення тому, що ми бачимо у Меморандумі з МВФ, - це акт про капітуляцію. Весь текст документа і слізного “Листа про наміри” - це суцільні реверанси перед заокеанськими заступниками, в яких Україна сама себе батожить і обмежує свій суверенітет в економічній політиці.

Судіть самі, як ще розцінювати такі пасажі, як “ми консультуватимемося з МВФ у процесі ухвалення рішень і надаватимемо Фонду всю інформацію, яку він зажадає для здійснення моніторингу досягнень у процесі впровадження програми. Уряд готовий у разі потреби вжити додаткових заходів для досягнення цих цілей”. Одним словом, ми виконаємо всі ваші вимоги, і навіть перевиконаємо їх!

Ось вам і корінь усіх наших бід. Поганий Податковий кодекс, який позбавляє малих підприємців можливості працювати на єдиному податку; зростання цін на газ і комунальні платежі; заморожування зарплат; скорочення соціальних витрат; підвищення пенсійного віку для жінок.

А вихід є! Як вважають комуністи, Україні треба шукати альтернативні кредитні ресурси та інвестиційні джерела для своєї економіки. “Ми повинні звернутися до тих країн і організацій, які запропонують вигідніші умови для цих кредитів, щоб максимально ефективно і без утиску соціальних прав трудящих направити їх на відродження вітчизняного виробництва і села”, - упевнений лідер українських комуністів Петро Симоненко.

На сьогоднішній день комуністи - єдина політична сила, яка реально бореться проти бід неоколоніалізму, які несе нам “співпраця” з Міжнародним валютним фондом.

Нам потрібно вискочити з пастки МВФ, в яку самі себе загнали. Досвід різних країн показує, що для цього необхідні злагоджені дії регіональних і центральних влад, вирішення рад всіх рівнів, активність мас і цивільна позиція кожного. Ми повинні виразити своє ставлення до того, що гарантовані Конституцією соціальні стандарти знищені одним розчерком пера під Меморандумом з МВФ.

Доля зарплат, пенсій, цін і податків залежить від волі людей і від результатів виборів у місцеві органи влади. Яким буде наше майбутнє - темним чи світлим - вирішується вже зараз. Пам’ятайте про це.