Як приборкати тарифне беззаконня?

Це не перша ініціатива комуністів, спрямована на приборкання тарифного беззаконня. Ще на початку червня у Верховній Раді був зареєстрований законопроект №6477 “Про мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги і спожиті в побуті природний газ і електроенергію, продукти харчування, товари першої необхідності, послуги громадського транспорту (окрім таксі)”, який від фракції КПУ подали Петро Симоненко і Валентин Матвєєв.

Чому ж у решти депутатів не вистачає духу підтримати пропозиції Компартії? Відповідь очевидна - гроші МВФ. Адже одна з неодмінних умов здобуття кредитів - зростання тарифів на газ і комуналку.

Але цього можна було і не робити. Після того, як 21 квітня Президенти України і Росії у ході зустрічі у Харкові домовилися про зниження ціни на імпортний газ на 30% від вартості, Прем’єр-міністр України Микола Азаров прямо заявив, що тариф на газ для населення і промисловості не підвищиться.

“Ми однозначно про це сказали, що тариф для населення переглядатися не буде. Цього року ми отримали можливість не переглядати відпускні ціни на газ для промисловості”, - сказав він в ефірі телеканалу ICTV у неділю 25 квітня 2010 року. І підтвердив, що необхідність у підвищенні тарифів відпала в результаті домовленостей з Росією про зниження ціни на газ.

Чому ж тоді влада пішла на операцію з МВФ, не розглянувши альтернативні варіанти збалансування ситуації, голослівно стверджуючи, ніби їх немає? Насправді вихід є, його чітко називали категоричні противники підвищення тарифів - комуністи.

“Якщо держава ухвалила рішення підвищувати тариф на газ для населення, тоді потрібно серйозно говорити про те, що держава повинна знизити тариф на електроенергію, - говорить лідер Компартії Петро Симоненко. - Оскільки наші електростанції виробляють електроенергію з надлишком, а для генерації теплової, атомної та гідроелектроенергії використовуються внутрішні ресурси. Це і слід розглядати як чинники зниження вартості тарифів. По-перше, вартість електроенергії входить у вартість майже всіх тарифів (подача води, опалювання, робота ліфтів тощо), і зниження ціни на неї дозволить утримати стрімке загальне зростання тарифів на послуги ЖКХ. А, по-друге, якщо людина буде вимушена більше платити за газ, але стане менше платити за світло, то навантаження на людей буде меншим”.

За словами Петра Симоненко, комуністи вимагають від Уряду розглянути питання, як можна використовувати внутрішні ресурси для зменшення комунальних витрат громадян.

“Потрібно серйозно скоротити ті умовні норми вжитку газу, які оплачують споживачі, що не мають газового лічильника. Всім зрозуміло, що ці нормативи завищені, в них закладені ризики неплатежів. А ще краще, якби Уряд, що підвищує тариф на газ, спочатку б зобов’язав постачальників газу, щоб вони за рахунок своїх прибутків встановили лічильники газу всім людям”, - заявив лідер КПУ.

Комуністи єдині, хто послідовно наполягає на тому, що наркотичну залежність від зростання цін допускати не можна. У решти все зводиться до безвільної формули “ну, що поробиш”. “Не приховуватиму: зобов’язання перед МВФ, які Україна бере на себе, досить складні. Проте всі вони укладаються в наше власне бачення розвитку країни”, - говорить Прем’єр-міністр Микола Азаров. “Підвищення тарифів - об’єктивно вимушене рішення”, - розводить руками спікер Володимир Литвин.

Проте, з таким підходом країні не вийти з комунальної пастки: вирішувати проблеми ЖКГ лише за рахунок постійного підвищення тарифів - це не припустима корупція в державному масштабі. Адже чим більше ми платимо, тим на довше подовжуємо агонію комунальної системи. На сьогодні втрати електроенергії в мережах в середньому складають близько 20%, теплова енергія і вода втрачається в розмірі - від 30% до 50%. Ніхто не думає про те, щоб, як це зробили в Європі (наприклад, у Варшаві), перевести котельні на українське вугілля. Хоча його вартість майже втричі нижча, ніж газу. І чомусь всі забули про український газ, який коштує всього 210 грн за тис. куб. м, а не 1900 грн за ті ж тис. куб. м, як газ російський.

“Такі комунальні “реформи” народу не потрібні. Потрібна вдумлива, системна робота державної і муніципальної влади над підвищенням якості послуг ЖКГ, над посиленням контролю за якістю цих послуг. Основний тягар комунальної реформи повинен лягти на плечі держави, а не на плечі простих людей”, - підкреслює лідер комуністів Петро Симоненко.

Чи вдасться розвернути “реформу ЖКГ” обличчям до народу, багато в чому вирішить результат місцевих виборів. Адже, перш за все, від місцевих органів влади залежить, чи буде зрозуміла тарифна політика, хто покриє збитки комунальних підприємств (їх багаті власники чи бідні комунальні бюджети), наскільки чесні і правильні тарифи виставлять людям.

Саме комуністи не втомлюються повторювати, що населення, яке зараз сумлінно платить 92-96% нарахованих сум, вже на межі можливостей. Тому, що нереально на зарплату у 1000 гривень сплатити квартплату у 700 грн, нагодувати дітей, купити ліки і залишити ще якісь крихти на чорний день.

Наполягаючи на чесних комунальних тарифах, КПУ виступає і за ширший контроль за цінами. “Я вимагав і вимагатиму далі від Уряду зниження цін на хліб. Ми прекрасно розуміємо, що зерно купується за заниженими цінами, а прибутки від реалізації хлібопродуктів після повного виробничого циклу, по різних оцінках, складають від 100 до 300%.

Незважаючи на будь-які глобальні кризисні потрясіння, держава повинна і може поклопотатися про те, щоб у його громадян було світло і тепло в будинку, і був хліб на столі”, - говорить Петро Симоненко.