Микола ШЕРШУН: “Необхідно створити чесну, справедливу, принципову владу на місцях”

Розповідати про нього можна чимало, бо пропрацювавши народним депутатом, він зробив багато добрих справ для людей і своєї рідної області. Це і газифікація населених пунктів, і допомога при будівництві нових доріг, сприяння у ремонті та будівництві храмів, закладів соціально-культурної сфери у сільських населених пунктах - відразу всього і не перерахуєш. Бо щодня приходять люди за допомогою у громадські приймальні Миколи Шершуна, які працюють по всій області. Щоправда, цього разу зустрілися ми з Миколою Харитоновичем у переддень його Дня народження, тому хотілося менше говорити про політику, а більше - про життя.

- Миколо Харитоновичу, нині ви займаєте високий пост у столиці, працюєте головою Держкомлісу, чому вирішили балотуватися до Рівненської обласної ради?

- Моя мала Батьківщина - це для мене непорожні слова, бо я люблю і шаную куточок рідної землі, де народився і виріс. Тут отримав багато сил і життєвої енергії, багато чим я зобов’язаний рідній стороні. Тому переконаний, що, навіть працюючи у столиці, я можу чимало зробити для Рівненської області, де народився, виріс, пішов до школи. Я добре знаю Рівненщину, її проблеми і негаразди, знаю, як їх можна вирішити, а головне хочу це зробити. Я хочу, щоб мої земляки жили краще, їхні діти мали гарні умови для виховання й освіти.

- Коли ви вже згадали про свою малу Батьківщину, скажіть, як часто вдається побувати у рідному селі?

- На Рівненщині буваю щотижня, на жаль, у рідному селі, а я народився у Злазному, що у Костопільскому районі, дещо рідше. Мені доводиться багато їздити Україною, бо якщо сидіти у кабінеті і нічого не бачити, не чути, то діла не буде. Потрібно їздити, цікавитися, як працюють на місцях, які проблеми у людей виникають і як їх вирішують. Що я постійно і роблю, тому часто буваю на Рівненщині. До речі, наша область - один із флагманів у веденні лісового господарства. У рівненських лісівників є чому повчитися, і є що передати іншим областям, щоб вони теж отримували хороший результат своєї праці. У першу чергу працьовитості, відповідальному ставленню до своєї роботи, розумінню того, що їм довірено дбати та примножувати природні багатства свого краю. При цьому чітко усвідомлювати, що лісове господарство - це галузь народного господарства України, вона має бути прибутковою, однак це жодним чином не повинно відбитися на природному балансі. Тому всі лісові господарства щороку садять лісів набагато більше, ніж заготовляють деревини. Тим паче, нині лісівники всієї України працюють над завданням - збільшити лісистість в нашій державі до 20%, а це, до речі, значно вищий показник, ніж в деяких єв-ро-пейських країнах. Бо таким має бути державницький підхід до справи - дбати не лише про сьогодення, а й про майбутнє.

- Миколо Харитоновичу, ви народилися і виросли в селі, а як відомо, люди із села мають свою особливу життєву філософію. Скажіть, а які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях?

- Знаєте, чомусь пригадалося прислів’я, що “генії народжуються у селі, а помирають у місті”. Звісно, генієм я себе не вважаю. Однак переконаний, що через те, що сільські діти з малку змушені виживати, формуватися як особистості, пробивати собі дорогу в житті у набагато складніших умовах, то це загартування допомагає їм встановлювати і брати вищу планку. Такі люди готові до подолання реальних життєвих негараздів, а їх, на жаль, нині надто багато, а в жорстоких умовах виживають ті, хто краще підготовлений. І дуже важливо при цьому не втратити людяності, залишитися порядним, вміти цінувати дрібні приємні речі, радіти життю в різних його проявах.

- Про що ви мрієте?

- У моєму віці, вже мрієш про одне: аби мої діти, мої онуки, а відтак, і всі діти та онуки жили в заможній державі, були захищені й відчували гордість за те, що вони українці. На цьому я постійно наголошую, бо сьогодні всі мої думки пов’язані з тим, як будуть жити мої нащадки, чи зможе держава забезпечити їм, у першу чергу, комфортні умови роботи. Бо далі за якість життя, вони мають відповідати самі. Тобто, людині потрібно створити умови для роботи, а далі вона повинна сама прагнути досягти чогось, змінюватися, рости фахово і морально. Ось про таку державу мрію і вірю, що вона такою буде. Принаймні я докладаю для цього максимум зусиль. Щоправда слід бути відвертими, потрібно ще чимало часу, бо є ще велика кількість проблем, які потрібно вирішити. Займатися цим повинні фахівці, які мають досвід роботи і позитивні результати. Саме тому надзвичайно важливо обрати таких людей до рад різних рівнів. Нині в обласну раду потужною командою фахових, досвідчених людей йде Народна Партія. Ми маємо чітку програму дій. Вона передбачає системний розвиток усіх районів Рівненщини, підтримку та відродження села, стабільний соціально-культурний розвиток, ефективне самоврядування. Якщо відверто, більшість політичних сил це декларують, однак лише народники обіцяють ініціювати прийняття Закону України “Про статус поліських територій України”. Він передбачає передусім поліпшення соціального захисту мешканців поліських територій, надання пільг на ведення сільського господарства. Не втомлююся повторювати, що коли не вдалося забезпечити швидкий розвиток країни через “верхи”, залишається єдиний вибір - почати з “низів”, створивши чесну, справедливу, принципову владу на місцях.