Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №473 від 04.11.2010p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
Листопад 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30


#Невигадана історія

Остання воля

Остання воля

Надія Миколаївна звикла до своєї роботи настільки, що й роботою її уже не вважала - поспішала щоранку до другої своєї домівки. Зачинивши двері порожньої квартири, залишала за ними одинокі думки, ідеально прибрані кімнати, чистоту на кухні, де для себе не дуже то й хотілося готувати.

Усі розлетілися по назначених долею місцях, діти, зрозуміло, бо жила без чоловіка. Навідувалися на свята, а найбільше тоді, коли треба було щось у господарстві допомогти - картоплю посадити чи викопати, ремонт у домі зробити. Ось тоді Надія Миколаївна уже вечорами щосили поспішала додому, або ж відпустку планувала саме на той період, коли дім знову наповнювався життям, сміхом і теплом (самотність зазвичай холодом позначена, який би затишок і спокій для неї ми не створювали).

А тут, у будинку-інтернаті для літніх людей, самотність ніколи собі притулку не знаходила, принаймні так здавалося господині цього соціального закладу. Старенькі лю-ди, частина яких майже до ліжка прикуті, називали Надію Миколаївну своєю другою мамою. Розпочиналося, зазвичай, з баби Віри. Знала добре, коли приходить директор, то вже намагалася, спираючись на дві палиці, зустріти жінку біля самісіньких дверей. Говорила одне і те ж: що спати біль у суглобах не дає, що сусідка стогне, бідолашна, що додому кортить. Додому - то означало хату-пустку на початку другого району, де баба Віра життя прожила.

- Ви знаєте, Миколаївно, тут все добре: і тепло, й чисто, й годують, й такі люди привітні коло нас ходять… Але так хочеться на поріг рідний стати. Хоч раз у житті. А тоді вже й помирати можна.

- Куди вам поспішати. Поживіть. І будете жити довго, от побачите. А додому вас ми обов’язково відвеземо - хай тільки потеплішає й дорога висохне. Ви ж бо знаєте, які у той бік у нас дороги.

- Знаю-знаю, Миколаївно. Не раз тією доріженькою в райцентр поспішала. То як завесніє - ні пройти, ні проїхати, болота - по коліна. Так і нічого не змінилося за ці роки?

- Не змінилося… Що у нас нового? - Надія Миколаївна запитально зазирала старенькій жінці у вічі.

- Ви знаєте, - на таємничий шепіт переходила баба Віра, - у нас весілля планується?

- Знаю. Нічого - вітатимемо. Нехай люди хоч на старості доторкнуться душею до щастя. Правда?

Баба Віра знітилася, бо мала власну думку на рішення двох немічних людей жи-ти разом. А тут, виходить, треба по-інакшому думати?

- Воно то так, але ж…

- Нічого-нічого, Віро. Усе в нас гаразд. Так і має бути - як у справжньому житті. Щоб ніхто не казав, що затиснуті посеред чотирьох стін, повітря свіжого бракує.

Баба Віра, трохи ображено закусивши губи, піде поволі коридором, а Надія Миколаївна знову подумає, що тільки весна вступить у свої права, треба буде завезти стареньку до рідної хати.

… Тієї ночі гриміло. Зарано, як для весни, що тільки-но починається. Недобра прикмета, кажуть: грім - на голе дерево. Надія Миколаївна всю ніч не спала. А, може, так здалося? Може, то сон таким тривожним був, важким? Так і є. Не зустріла баба Віра директора у напівсонному коридорі, не шепотіла таємничо про останні новини в інтернаті. Захворіла, сказала медсестра.

Хвора лежала на високо підбитій подушці.

- Бачте, Миколаївно, давно просилася додому. Певно, цієї весни вже не переживу. І до хати рідної не потраплю. А так хотілося…

В очах - і біль, і страх, і надія.

- Ну-ну, не розкисайте. Підніметеся на ноги - і тоді…

Баба Віра втомлено закрила очі.

Після обіду було сонце, справжнє, весняне, тепле і веселе. Баба Віра, спершись на палицю, поволі вийшла у коридор, попросила відчинити двері, аби ковтнути тієї весняної свіжості.

Надія Миколаївна похитала головою, а тоді гукнула водія: збирайся, мовляв. Баба Віра цілу дорогу мовчала. Мовчала, допоки не забовваніло попереду рідне село. Важко давалися їй слова, ой як важко, але тим не менше виговорилася. На подвір’ї, сірому й почорнілому після зими, заплакала. Котилися важкі сльози обличчям по мереживним зморшками, тремтіли руки. Надія Миколаївна підхопила стареньку за лікоть. Та висмикнула.

- Я сама, - прошепотіла, - до своєї хати дійду.

Пішла. Поволі. Крок за кроком. Всі залишилися біля воріт. Нагодилися на ту подію сусіди, статечно розмовляли з Надією Миколаївною про життя-буття й краєм ока спостерігали за бабою Вірою. Підійшла до дверей. Провела рукою по гнилих дошках, притулилася щокою до одвірка, обвела поглядом порожнє обійстя. Що згадувалося в цю мить? Про що думалося? Певно, уявила, як бігала подвір’ям, молода й здорова. Клопоталася коло господарства, чекала на те, що буде завтра.

- Не мала жінка щастя, - сказала одна із сусідок. - Дітей Бог не дав. І чоловіка путящого не було. Пристав якийсь був, то змарнував їй добрий шмат життя. А такою доброю була! Всім допоможе, останнім поділиться. У голод сім’я поруч помирала, то вона щодня дітям щось варила і носила. Сама, може, не доїдала… Вижили якось. Усі…

Баба Віра розгублено озирнулася на зграйку людей біля воріт: певно, таким чином на допомогу кликала. Без слів показала на хату.

- Ви хочете усередину? - Запитала Надія Миколаївна. - Давайте допоможу вам.

Поволі обходила кімнату за кімнатою. Зупинилася ко-ло печі. Присіла на лавку біля неї. Так, може, колись сідала відпочити, коли хліб пекла чи борщ у горняткові до вогню приставляла й слідкувала, аби не збіг часом.

- Поїхали, - зітхнула важко. - Минуло життя… Хочу… додому…

На ранок жінки не стало. Надія Миколаївна ще довго не могла звикнути до того, що не зустрічає її коло порогу баба Віра з останніми новинами й проханням додому її завезти.

04.11.2010


Переглядів: 553

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 836 від 16.11.2017p.
¤ 
Як зміцнити імунітет восени:

Як зміцнити імунітет восени:

4 дієвих способи, які вам сподобаються

Можна довго жалітись на погану погоду, холод та вічні застуди. А можна зміцнити власний імунітет і тоді осінь дійсно буде вам в радість!...

¤ Особливий погляд
«Вестагротех» завзято працює на молочний ренесанс в Україні

«Вестагротех» завзято працює на молочний ренесанс в Україні

Микола КОЗАКЕВИЧ: «Настав час виходити на світові продовольчі ринки не з сировиною, а з «паляницею»

За останні роки молочна галузь України переживає не найкращі часи. Причин цьому чимало: недостатня увага з боку держави, значне підвищення цін на електроенергію та паливо, яке впливає на ціну вироблен...

¤ 
Хто з Рівненщини отримає відстрочку від армії, вирішувала призовна комісія

Хто з Рівненщини отримає відстрочку від армії, вирішувала призовна комісія

На Рівненщині триває осінній призов на строкову службу. Всього до кінця листопада військкомати повинні закликати понад 300 новобранців у віці до 27 років. Більше половини призовників служитимуть у Збр...

¤ 
«Народний фронт» до виборів-2019 готовий

«Народний фронт» до виборів-2019 готовий

«Фронтовики» провели ГУЧНИЙ з’їзд

Здавалося б, банальна історія – партія провела з’їзд. Україна бачила сотні партійних заходів за час незалежності, проте цього разу спричинився справжній політичний фурор. 11 листопада півтисячі делега...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (21896)
2. Розклад руху автобусів [253] (19766)
3. Моє місто - найкраще [427] (16375)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (11313)
5. Догляньте мене до смерті [278] (11255)
6. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (11081)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (10705)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (9172)
9. Душ для всіх [432] (8298)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (8250)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7955)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7839)
13. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7805)
14. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7732)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7685)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як зміцнити імунітет восени: (105)
2. Як пиво впливає на організм людини: (102)
3. Хто з ким «дружить» на городі (97)
4. Виростити розсаду без ґрунту (96)
5. «Ти зможеш, якщо зміг я!» знову на Рівненщині (95)
6. У Рівному вперше відбувся фестиваль з доджболу (94)
7. «Верес» U-21 – «Карпати» U-21 0:1 (92)
8. Рівненська дзюдоїстка отримуватиме стипендію Президента (92)
9. Євген Пасіч не зіграє у Запоріжжі, (91)
10. «Розминка від чемпіона» продовжує крокувати Рівненщиною (88)
11. Померла дочка Людмили Гурченко: причина смерті (84)
12. Пиріжки як пух (83)
13. Чого соромиться історія: великі люди, які хворіли ганебними хворобами (83)
14. Відомо, хто буде новою ведучою «Орла и решки» (82)
15. Як лікувати ячмінь народними засобами (81)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс