Нарешті наш тато повернувся

Здається йому, що нещиро плачуть діти, залишені колись батьками. І батьки поводяться фальшиво, обіймаючи вперше за життя своїх сина чи доньку.

А знаєте, чого не вірить? Бо сам був у подібній ситуації (благо, що вона не стала доступною для телевізійного загалу й про неї знає тільки він з дружиною та сином і його… батько з рідними).

Митькова мати не приховувала, що чоловік, який Митька виховував, - не його рідний батько. А навіщо? Буває ж, що діти дізнаються правду з чужих вуст і тоді що добре з того всього виходить? А Митько й не страждав. З вітчимом та своїми братами йому було затиш-но та надійно. Його не ображали, берегли, як інших дітей, так само турбувалися. Хіба треба більшого?

Зустрітися зі справжнім батьком захотілося просто з цікавості. А, може, Митько до цього вже доріс? Як-не-як своя сім’я є, свій син. Мама приблизно знала, де мешкає батько. Правда, за стільки років все могло змінитися. Ну, що ж, спробувати не завадить.

Відшукав, домовилися про зустріч. І ось вона, хвилююча мить. Як не дивно, не відчував Митько хвилювання. Дуже вже хотілося подивитися у вічі тому, хто про нього за всеньке життя ні разу й не згадав, не кажучи вже про допомогу та підтримку.

- Доброго дня, сину, - обійняв Митька чоловік на порозі міської квартири. - Пробач. Таке воно життя. Нічого не зміниш.

Митько мовчав. У житті взагалі-то був з величезним почуттям гумору, життєрадісним, балакучим, душею будь-якої компанії, а тут - ні слова із себе видушити не може. Дружина розговорилася з жінками, присутніми в домі, а Митько не зводить очей зі свого молодшого, виходить, брата: дуже вже між собою схожі.

У цьому домі на візит гостей чекали. Стіл - як на весіллі, гостинність у кожному слові, жесті, запитання й очікування відвертих відповідей. Запросили залишитися ночувати. Митько перезирнувся з дружиною, і та все зрозуміла. Сказала, що у них на ранок нагальні справи та й потяг якраз зараз є.

Поїхали. Митько цілу дорогу мовчав, втупившись за вікно потяга. Коли, зрештою, опинилися у власному домі, сказав:

- У мене рідного батька не було і … немає. Рідний - той, що там, біля мами, який мене виростив… А ти дивись свої передачки про любов безмежну, сльози й хвилювання далі. Брехня те все. По собі знаю. З тих пір ладен вуха затикати, аби не чути улесливих слів з телеекрану.