Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №482 від 05.01.2011p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Травень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Червень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30


#Знімаючи маску

Василь Берташ - людина щасливої долі

Василь Берташ - людина щасливої долі

То був перший день відпустки губернатора Рівненщини Василя Берташа. Здавалося, що може бути краще, ніж довгоочікуваний відпочинок. Але чому тоді у приймальні голови ОДА чекають на зустріч десятки людей? Чому безперестанку дзвонить телефон і секретарка невпинно вписує у робочий графік все нові прізвища? Чи має цей, такий здавалося б далекий від звичайної людини, чиновник час зупинитися і сказати: “Все - мене немає”? І який, зрештою, він - Василь Михайлович Берташ - поза роботою? З десятками подібних думок я відчиняла двері кабінету головного господарника нашого краю.

Василь Михайлович сидів за столом, готовий відповідати на будь-які запитання. Він намагався приховати втому, і, можливо, незначну знервованість, однак, чесно кажучи, вдавалося йому це вже не дуже добре. “Давайте забудемо про роботу, - запропонувала я, - і поговоримо про ваше життя”. Він раптом змінився в обличчі, полегшено зітхнув і замислився.

Ціну заробленої копійки пізнав ще змалку

- Нас було шестеро у батьків - чотири доньки і два сини, - пригадує Василь Михайлович. - А коли родина велика, то і працювати потрібно багато. Ми, малі діти, вже змалку знали ціну кожної заробленої копійки, адже не чекали подарунків від батьків, а заробляли самі - своїми руками. Де-де, а на Рокитнівщині, адже я народився у селі Лісове, можливості підзаробити - хоч відбавляй. Це й недивно, адже на Поліссі дари природи - це робочі місця, а відтак, загадали мрію - фотоапарат чи велосипед, і гайда до лісу збирати гриби, журавлину, чорниці, брусницю та лохину. Зібрав - здав, і маєш гроші. От тоді вже і плани свої реалізовувати можна.

Діти родини Берташ ще навіть у школу не ходили, а вже приносили додому копійку. Тішилися, коли окрім збору дикорослих дарів природи, можна було підзаробити випасаючи корів. Насправді отримували вони небагато, але з якою гордістю діти приносили гроші мамі і дивилися на її, сповнені повагою та вдячністю за розуміння, очі. Вони дійсно росли справжніми помічниками. Батьки були працьовитими і дітей привчали до роботи. Василь - найменший у родині, тому вся любов та увага зосереджувалися саме на ньому, щоправда, коли потрібно було працювати, винятків не робили.

- Я надзвичайно вдячний своїм батькам за те, що привчили мене доводити до завершення кожну розпочату справу, і ніколи не зупинятися на півдороги, - зізнається губернатор. - Мій покійний батько завжди говорив: “Щоб ти не робив, це має іти від серця, працювати потрібно з любов’ю”. Це стало золотим правилом усього мого життя.

Неважко зрозуміти, що після закінчення восьмирічки, простий сільський хлопчина Василь був змушений самотужки влаштовувати своє життя. Навчання не боявся, адже в школі надзвичайно захоплювався точними науками, які давалися напрочуд легко. Любив робити усе те, після чого залишається згадка. Про великі вершини не мріяв, адже освіту здобував без протекції, а перші кроки у професійному житті давалися нелегко. Тим більше, що будівельником став лише через прикрий збіг обставин, який змусив його назавжди розпрощатися зі своєю дитячою мрією - стати військовим.

Відмінник восьмирічки, він був цілком впевнений у вступі до Суворівського училища, однак… Проходячи медкомісію, дізнався, що його зріст - 178 см, не відповідає вазі - 62 кг. Вирок - для навчання не підходить. Та може це було і на краще?! Тоді б Рівненщина і Волинь не дізналися про тепер уже Заслуженого будівельника України, і він би ніколи не збудував вулиці різних міст краю, під час перебування на яких і досі завмирає серце від емоцій та хвилювань.

Між іншим, тато Василя Михайловича завжди хотів, щоб син пішов його стежиною та став лісником. Однак, як зізнається губернатор, дитинство було непростим - треба було іти у ліс, різати та пиляти дрова, складати їх, а після цього прибирати, і це на певний час відбило любов до лісу. Відчувати її він почав пізніше, і зараз вихідні дні у лісі перетворюються для нього на справжнє свято. Сьогодні, щоразу опиняючись на природі, він згадує тата, а тоді, у дитинстві, лише із заздрістю дивився, як місцеві хлопці ганяли у футбол, коли він змушений був знову і знову вирушати до лісу і важко працювати.

Без сумніву, що і любов до полювання дісталася йому саме від батька, який був не лише професійним лісником, але й мисливцем. Пригадує часи, коли держава за кожне знайдене дитинча вовка давала премію у 100 карбованців. Піде батько зранку до лісу, а ввечері повертається із сімома-десятьма тваринками. Подумати тільки - тисячу карбованців за одне полювання! Оце вже свято було в домі! Кожний тоді отримував від батька персональний подарунок.

Сьогодні діти щороку зустрічаються у батьківській хаті на День народження мами, якій уже виповнилося 86 років. На жаль, серед сміху та гучних розмов вже не чути голос тата, однак він завжди житиме у щирих спогадах і серцях його дітей. Збираючись, Берташі молодші завжди згадують своє дитинство, адже, як говорить народне прислів’я: “Доки батьки живі, ми малі діти”.

Державна служба - розчарувала

- Аналізуючи моє життя після закінчення Рівненського сільськогосподарського технікуму та Українського інституту інженерів водного господарства, хочу сказати, що я реалізував себе повністю і ніколи не шкодував, що прислухався до поради чоловіка сестри і став будівельником, - зазначає Василь Берташ. - Після інституту мене направили спершу у Волинську область, потім назад до Рівненської, де я залишився тільки за збігом обставин. Однак, погодьтеся, надзвичайно приємно працювати на землі, де ти виріс.

Я пройшов усі щаблі - був каменярем, майстром, виконробом, начальником дільниці, директором - спершу державного підприємства, а згодом приватного. Щоправда, у моїй трудовій книжці тривалий час було записане лише одне місце роботи. У місцевій промисловості я пропрацював до 1998 року і пам’ятаю різні часи. Але навіть під час економічної і політичної кризи, яка поглинула підприємство, я не скоротив жодної людини, навпаки, обирав для них інші шляхи діяльності.

1998-й рік кардинально змінив життя губернатора, він став держслужбовцем - начальник УКБ Рівненської ОДА, заступник голови Рівненської ОДА, перший заступник голови ОДА, депутат облради, народний депутат…

Він усвідомлював, що у комерції однозначно більше свободи. Там цікаво працювати, бо маєш значні можливості розкритися як особистість. А на державній роботі людина живе чітко за графіком і її законами, тому перше, що відчув губернатор залишивши бізнес - розчарування. Часу не вистачало катастрофічно, а потрібно було зробити все одразу і на вчора. На підприємстві він чітко формував портфель замовлень, планував рік, знав скільки повинен реалізувати продукції. А на державній службі, коли перед тобою ціла область, дати старт усім проектам - неможливо, навіть фізично.

- Надзвичайно прикро, коли я щось планую, а воно не виходить, - говорить очільник краю. - Багато проектів співфінансує держава. Нібито на обласному рівні гроші є, а держава свою частку не виділила, і проект зупинили. От тоді настає справжнє розчарування…

І тільки-но Василь Михайлович, непомітно навіть для себе, почав переходити до теми робочих буднів губернатора, як я раптом поцікавилася: “Що ви найбільше цінуєте в людях?”

- Справедливість, чесність і працьовитість - мало не на автоматі відповів він. - При цьому вважаю, що кожна людина може помилятися. Але як казав один мій вчитель: “Можна помилитися раз, два, три, а якщо більше - це вже хвороба і її потрібно лікувати”. Тому, якщо я бачу, що помилки з боку людини не системні, завжди їх пробачаю.

А от до чуток на свою адресу Василь Михайлович ставиться абсолютно нейтрально, ос-кільки вважає, що у переважній більшості вони не відповідають дійсності. Губернатор задоволений собою, тому що завжди поступає по совісті і справедливо, а коли раптом з’являються пересуди про нього, радить прийти і дізнатися правду. “Я вже у такому віці, що хочеться побільше зробити добрих справ: і для людей, і для держави. Тому мій пріоритет у житті - побачити нашу державу щасливою і заможною. Щоб кожен громадянин гордо говорив, що він - українець”.

“Найбільша гордість - це мій син”

І знову він починає говорити про роботу... Чи може внутрішні переконання так сильно переплітаються із роботою, що це вже стало невід’ємним цілим життя Василя Берташа?! А як же родина, де брати час для сімейного затишку, тихих вечорів…

- Особисте життя - це те потаємне, чого я ніколи не торкаюся, - відрізав губернатор. І у цей момент задзвонив телефон, як знак того, що варто змінювати тему. - А от про сина Мирослава розповім із задоволенням, - знову спантеличив Василь Михайлович. - Він - моя гордість. Вважаєте, що я замовляю за нього словечко? Ніколи. Навпаки, це він мене весь час запитує: “Тато, тобі у чомусь допомогти?”. Я ніколи його не балував, і свої перші гроші він заробив працюючи заправником. Гляньте сьогодні - молодий, самодостатній чоловік, який знайшов своє місце у бізнесі. До того ж, вже вдруге він депутат міської ради.

Наприкінці нашої розмови Василь Михайлович зізнався, що жоден соціальний статус, жодна посада не змінить того, що він - простий сільський чоловік, який продовжує спілкуватися зі своїми друзями дитинства. Що ніколи не ставить межі, ніби він губернатор, а решта - прості смертні. Він впевнений, немає нічого, щоб змінило його ставлення до людей.

Планами на майбутнє ділитися не став, але відкрив таємницю, що у цьому році починає навчатися професійно їздити на конях. Вважає, що це буде найкращий відпочинок після виснажливих буднів. Недарма ж існує навіть такий вид лікування як іпотерапія. Що однозначно не робитиме у найближчому майбутньому, так це писатиме книжок. “Немає часу, може колись…”, - розводить руками губернатор. І підсумовує: “Вважається, що час від часу на землі народжуються люди зі щасливою долею. І я дякую Богу за те, що я - один з них”.

Не буває такого, спершу подумала я. Просто Василь Михайлович не ставить перед собою захмарних бажань. А все просте і людське, як відомо, завжди виконується. Чи може таки правий губернатор? Недарма ж з’явився на світ Божий саме 7 січня, на Різдво Христове.

Та чи варто розмірковувати звідки воно, те щастя? Головне, що воно є. І тому, напередодні 50-річного ювілею, я хочу побажати Василю Михайловичу навчитися їздити верхи, ніколи не розчаровуватися, вірити у власні сили, спостерігати за новими звершеннями свого сина та чітко йти до свого життєвого пріоритету.

05.01.2011Любов РОМАНЮК


Переглядів: 7

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 865 від 14.06.2018p.
¤ 
Ковалець, чи Бакалов?

Ковалець, чи Бакалов?

Спортивний департамент футбольної команди Народного клубу «Верес» провів ряд переговорів зі спеціалістами, які розглядались, як кандидатури на посаду головного тренера. Були проведені переговори з екс...

¤ Ракурс здоров'я
Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Перед цілющими властивостями кропиви глухої та жалкої знімаємо капелюха

Кажуть, у старовину цілителі, побачивши кропиву, знімали головний убір і кланялися їй — дякували за здатність допомагати за багатьох хвороб. Зустріти цю рослину можна всюди, однак вона більше любить в...

¤ 
12 причин не поспішати викидати сміття

12 причин не поспішати викидати сміття

1. Шкірка від банана – чудово підгодує рослини. Під час пересаджування рослини додайте в горщик подрібнені шкірки – можна попередньо підсушені про запас. Шкірки дуже швидко перегнивають і підгодовують...

¤ 

Чоловік побив двох поліцейських

В ізоляторі тимчасового тримання перебуває 49-річний житель Острога, який сьомого червня завдав тілесні ушкодження двом поліцейським, під час виконання ними службових обов’язків. За цим фактом слідчі ...

¤ 
Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Шлях від ідеї до її втілення складний і потребує значних зусиль та клопіткої праці. Часто буває так, що перспективні ідеї так і залишаються в головах їх авторів. Однак, на рівненському Льонокомбінаті,...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Чи все добре у рівненському «будівельному королівстві»? [862] (462)
2. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (405)
3. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (350)
4. Догляньте мене до смерті [278] (310)
5. Розклад руху автобусів [253] (283)
6. Папороть виганяє з дому чоловіків, а цибуля - негативну енергію [201] (267)
7. Моє місто - найкраще [427] (266)
8. Секс із мусульманином [271] (233)
9. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (230)
10. Стогін покотився яром [862] (214)
11. Гірше звіра… [861] (205)
12. Олександр Данильчук: «Проблемні питання в раді треба вирішувати до сесії» [862] (192)
13. Хто цього року отримав звання найспортивнішої сім’ї Рівненщини? [862] (186)
14. Що варто знати про штамбову малину: [862] (186)
15. У Рівному двадцять шостий раз пройшли традиційні «Музейні гостини» [862] (184)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як збільшити врожай за допомогою дешевих ліків (108)
2. Хіба ми зустрічалися? (104)
3. Чоловік побив двох поліцейських (102)
4. На Рокитнівщині втопилася школярка (99)
5. Цілюща сила кропиви жалкої та глухої (99)
6. Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси» (98)
7. Вбив через необережність (97)
8. Вкрав парфуми з прилавка кіоску (96)
9. У Костополі автомобіль злетів у кювет (95)
10. Зірки-друзі: знаменитості, (95)
11. Олена Шоптенко народила: опубліковано перше фото після пологів (95)
12. 12 причин не поспішати викидати сміття (95)
13. Бійка закінчилася тяжкими тілесними ушкодженнями (92)
14. Смерть «Короля рок-н-ролу» (92)
15. Ковалець, чи Бакалов? (91)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс