Ми те, що ми їмо

Ще 2,5 тисячі років тому великий лікар древності Гіппократ стверджував: “Ваші ліки мають бути вашою їжею, а ваша їжа - вашими ліками”. Можна мати достатньо продуктів, але харчуватися неправильно. Неуважне ставлення до свого харчування нерідко закінчується прикро: призводить до ожиріння (а це - велика ймовірність набути цукровий діабет, високий тиск, атеросклероз) та запалень внутрішніх органів (шлунку, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура та підшлункової залози). Тому найкращим стимулом має бути бажання жити довго без хвороб та ліків. Тим більше, що харчуватися корисно не так дорого, як може здаватися на перший погляд. Варто лише засвоїти кілька дуже простих правил.

Перше - споживайте різноманітні продукти. Не бійтеся експериментувати та змішувати. Ще одне правило - надавайте перевагу харчуванню з великою кількістю зернових, овочів та фруктів. Причому мінімально термічно оброблених. На практиці це виглядає дуже просто. Їжте різноманітні каші з круп, а не пластівці, в яких крупа вже термічно оброблена і втратила чимало корисних речовин, чи мюслі, які перенасичені цукром, барвниками та ароматизаторами. Щоб приготувати “правильну” кашу, треба перебрану та промиту крупу залити на ніч окропом і вкутати. Якщо це гречка, то вранці каша вже готова до вживання, а рисову чи вівсяну крупу треба лише довести до кипіння. Корисно вживати хліб із цільного зерна, в якому немає розпушувачів і очищеного білого борошна.

Ще - макаронні вироби з твердих сортів пшениці, які треба ледь не доварювати. Італійці, знавці приготування пасти, називають цей стан al dente, тобто “трохи твердий”. Крім того, треба врівноважувати кількість спожитої їжі з фізичною активністю. Той самий Гіппократ вважав гімнастику одним із дієвих засобів збереження здоров’я. “Вправи, - казав він, - мають передувати прийому їжі, бо вони є хорошим засобом як проти будь-яких надмірностей в їжі, так і проти огрядності. Від вправ тіло зміцнюється, а від бездіяльності - псується, вони сприяють розвитку тіла і не дають йому швидко старіти”. До речі, сам Гіппократ, втілюючи свої принципи на власному досвіді, прожив 104 роки.

Нацпродукт: ЗА і ПРОТИ

Мовою біохіміків, сало - це жир, що складається з ненасичених та насичених жирних кислот. Без них немає життя. За участі жирних кислот утворюються нервові клітини, вони є носіями інформації: повідомляють імунній системі про те, коли їй треба активізувати свою роботу, а коли - навпаки, послабити, а кровоносним судинам - де ті повинні розширюватися, а де - звужуватися.

У салі міститься найбільше арахідонової кислоти, яка потрібна для роботи мозку, печінки та надниркових залоз. Вона впливає на обмін холестерину в організмі, за її участі синтезуються статеві гормони. Також сало - джерело жиророзчинних вітамінів А, D, E, а біологічна активність його у п’ять разів вища, ніж вершкового масла.

Тож очевидно, що сало - дуже корисний продукт. Та є кілька “але”. По-перше, воно дуже калорійне: 100 грамів містять 770 кКал. Це непогано для людей, які багато часу проводять на свіжому повітрі й витрачають багато енергії. А от у тих, хто веде сидячий спосіб життя і переважну частину часу проводить в офісі перед монітором комп’ютера, неконтрольоване вживання сала може сприяти швидкому набиранню ваги. По-друге, надзвичайно корисна арахідонова кислота є водночас і небезпечною: перевищення її вмісту в організмі може спричинювати запальні реакції.

Щоб сало не зашкодило, а пішло на користь, найкраще їсти його з часником, цибулею, червоним гірким перцем, цільнозерновим хлібом та пучком зеленої петрушки. Якщо поєднати наш головний національний продукт із салатом зi свіжої або квашеної капусти, приправленим корисною олією (наприклад, лляною, в якій переважають омега-3 ненасичені жирні кислоти) - така страва стане ліками: це прекрасний жовчогінний засіб, що очищує печінку і кровоносні судини та є потужним антиоксидантом.