Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №523 від 20.10.2011p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Грудень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
Січень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


#Невигадана історія

МАМИНА ОБРАЗА

МАМИНА ОБРАЗА

У сина наближався піввіковий ювілей. І хоч від нього не одержала запрошення на цю подію, та не поїхати не могла. “Іншої нагоди не буде”, - думала Горпина. Не пригадати, коли бачилися востаннє... Не відпускали сусіди, радили не їхати, хворе ж бо серце, та якась сила, ніби підштовхувала її - їдь! Від свого наміру не відступила, залишила господарство на приятельку Теклю, а сусід Мартин стареньким “Запорожцем” відвіз до станції. І вирушила мати на зустріч із сином.

Шість годин потрібно було їхати, тож Горпина лягла на нижній полиці в купе, закрила очі й під стукіт коліс поринула у спогади... Перед очима постало все її вдовине життя. А овдовіла Горпина рано. Усього десять років прожила зі своїм Грицьком. То були щасливі роки. Та невблаганна смерть розлучила їх. Втрата була велика, вона й досі ятрить душу. Йшли роки, сваталися до Горпини і парубки, і вдівці, бо ж гарна була молодиця, однак усім відмовляла. Згадувала, як вони клялися з Григорієм у вірності, і зрадити не могла. навіть мертвого. Усю любов, усе своє життя присвятила єдиному синочку - Іванку.

Ріс він слухняним, у всьому допомагав матері, і це була для Горпини найбільша радість. Свій День народження вони відзначали в один день, бо ж так народилися. Навернулися на очі сльози, коли згадала, як малий Іванко вперше приніс їй на свято букет пахучих польових квітів. Вона ж завжди пекла його улюблені пампушки із сиром. Не могла забути, як син подарував хустину за власні гроші, які виплачували їм у школі за зібраний металобрухт і макулатуру. Коли вчився в інституті, теж не забував привітати матусю зі святом.

Мріяла мати й про онуків, бо ж знала про кохання Іванка з чорнобровою Катрусею. Не втручалася Горпина в їхнє кохання. Катя була з доброго роду, роботяща дівчина. Іншої невістки вона собі вже й не уявляла...

Та життя непередбачуване. Якось, коли вже Іван закінчив інститут, працював у місті, після чергового приїзду в село повідомив матері, що одружується. Зраділа мати, мов дитина. На очах з’явилися сльози. Вона давно вже хотіла почути такі слова від сина. Та радість була недовгою, бо Іван заявив матері, що одружується не з Катею, а зовсім з іншою дівчиною із міста. Затріпотіло материнське серце.

- Мамо, що я з нею наживу? - зухвало сказав Іван. - А Оля - донька великого начальника в місті, тож у мене будуть перспективи вийти в люди.

- Ти ж не кохаєш її, синку, - ледве вимовила Горпина.

- А кохання, мамо, це коли достаток, коли є гроші, - відповів Іван.

У Горпини потемніло в очах. Не думала вона почути такі слова. Чи ж таким виховувала сина? Відчувала, що втрачає його...

Весілля справляли в ресторані. З рідні Іван не запросив нікого, крім матері. Вона сиділа одна серед чужих людей, мов сирота, ніхто до неї й не підходив... Коли покликали до весільного столу, щоб привітати молодих, йшла, ніби не своїми ногами. Розгубилася Горпина, бо ж уперше в житті була серед таких людей. Не знала, що й сказати. Коли підійшла, промовила: “Бажаю дітки, щастя. Хай завжди буде з вами Бог”. Горпина ж була віруючою людиною. Поцілувала сина, нахилилась до невістки, а та, дивлячись на цю сільську жінку, відвернулась... Горпина не знала, куди подітись від сорому. Хотілось тікати світ за очі звідти, та пожаліла сина...

Іван дійсно влаштував своє життя. Тесть допоміг йому посісти добру посаду, просувався вище і вище, усе більше віддалявся від матері. І боліло їй серце від того.

Чужі люди допомагали їй у всьому, рятували від хвороб, а сину було не до неї. Не колихала мати синових дітей, та й не бачила їх зовсім, бо ж міська невістка не пускала їх у село й сама не навідувалась ніколи...

Йшли роки. Вгрузала в землю батьківська хата, а син будував собі та дітям палаци. Якось згадав про маму, привіз її до себе. Вона аж руками сплеснула, у голові запаморочилось від побаченого. Таких покоїв колись і пани не мали, як її син. Не зраділа мати, а схвильовано запитала: “Звідки це в тебе, синку?”. Іван тільки посміхнувся.

- Ой, не від Бога це, сину, не тією стежкою ти пішов, на яку я тебе наставляла.

Та Івану було байдуже, що казала мати.

За спогадами Горпина задрімала, крізь сон почула, як оголосили ту станцію, до якої мала їхати. Коли потяг зупинився, вийшла на перон. Ніхто її не зустрічав, бо ж телеграми сину про свій приїзд не давала. Хотіла зробити йому сюрприз. Уявляла, як зрадіє, коли побачить її. Адресу знала, та й була впевнена, що до нього втрапить. Бо їй здавалося, що такого будинку, як в її Івана, не було ні в кого.

Коли підходила до будинку, тремтіли ноги. З другого поверху чулися веселий гомін, пісні. То справляли ювілей Івана. Мати приїхала вчасно, вона так і розрахувала. Ніби не своєю рукою натиснула на кнопку дзвінка. Двері відчинилися і на порозі з’явилася жінка. То була її невістка, яку вона після їхнього весілля й не бачила. Тож прийняла її Ольга мало не за жебрачку.

- Іди звідси геть, - закричала. Потім когось покликала. - Іди прожени її.

На порозі з’явився чоловік. Мати впізнала сина, уже змужнілого, з сивиною на скронях. Хотіла кинутись до нього в обійми, та не змогла. Іван, роздивляючись стареньку, згорблену бабусю з клунками в руках, таки впізнав у ній свою маму. Але не зрадів, як розраховувала Горпина, тільки здивовано сказав:

- Ой, мамо, а ми тебе й не чекали.

Взяв її за руку й повів до хати. Його зупинила Ольга й сердито прошепотіла: “Принесло її в такий день. Усе свято зіпсує. Може, хочеш осоромитись, та ще й до гостей заведеш?”. Горпина почула невістчині докори й ледве не впала, та Іван підтримав її, повів у кімнату:

- Ось тут, мамо, відпочинь з дороги. У мене там високі гості. Якось незручно. Коли все скінчиться, ми з тобою поговоримо. І вийшов з кімнати. Зрозуміла Горпина, що не чекали її тут, що зачерствіла синова душа. Вона ж думала, що на синових іменинах найбажанішим гостем буде вона, мати, а виходить, що її навіть соромляться показати людям... У голові запаморочилось, кволою рукою дістала валідол, поклала під язик. А зверху гуляли, співали, - виголошували тости ювіляру. Коли був тост за батьків Івана, хтось запитав: “А де ж твоя мама?”.

- А вона щойно приїхала, відпочиває, - промовив Іван.

- Так негоже, щоб твоєї матері не було серед нас. Негайно приведи її сюди.

Іван миттю кинувся вниз. Радісно відкрив двері кімнати, де була мати, і сполотнів. Вона лежала на підлозі нерухомо.

- Мамо! - закричав він, почав її трусити. Вона ледве відкрила очі і кволим голосом промовила: “З Днем народження тебе, синку”.

-І тебе теж, мамцю.

Але вона вже не чула синових слів, її рука опустилася. Зупинилося серце, не витримало тієї образи, коли відчула, що син її соромиться. Іван підняв легеньку, мов пір’їнку, маму на руки. По килиму покотилися пампушки з сиром, які везла вона для нього. Побачив їх Іван, заридав на всю хату. Бо ті пампушки нагадали йому найщасливіші роки його життя. Плакав, що старенька мама долала кілометри, щоб поздоровити його з ювілеєм, а він забув привітати її хоча б поштовою листівкою, не пригорнув до себе, коли приїхала...

Плакав, та вже пізно.

20.10.2011Володимир ПІНЧУК


Переглядів: 82

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 895 від 10.01.2019p.
¤ 
Які таємниці приховують від нас єгипетські піраміди

Які таємниці приховують від нас єгипетські піраміди

Загадки єгипетських пірамід вже не одне століття розбурхують уми дослідників, учених і всіх, хто цікавиться ...

¤ 

Як я «маршрутчиків» налякала

Якось чекала маршрутку біля продуктового магазину. Ніч, пізно, я одна, з сумками, до будинку дві зупинки, але й...

¤ 
Вісцеральний жир - джерело проблем для чоловіків

Вісцеральний жир - джерело проблем для чоловіків

Жінки, коли повнішають, то одразу ж б’ють на сполох. Жирок на стегнах чи животі змушує їх шукати різних дієт, х...

¤ 
Багатодітна сім’я у міськ­виконкомі

Багатодітна сім’я у міськ­виконкомі

Уже традиційно, багато-багато років поспіль на різдвяні свята приходить до міської влади колядувати сім’я Б...

¤ 
Пільговий проїзд для школярів Рівного збережеться

Пільговий проїзд для школярів Рівного збережеться

Про це домовилася з перевізниками міська влада....

¤ 
Муніципальна няня.

Муніципальна няня.

Як отримати компенсацію від держави?

З літа в українських медіа і соцмережах гуляє міф, що нібито з 2019 року в Україні скасують декретну відпустку. ...





Найпопулярніші 15 статей:

1. Моє місто - найкраще [427] (2602)
2. Секс із мусульманином [271] (2342)
3. Розшифровка аналізу крові: [841] (2302)
4. [0] (2191)
5. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (2020)
6. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (2015)
7. Як правильно приймати вітаміни? [749] (1999)
8. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (1894)
9. Догляньте мене до смерті [278] (1894)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (1816)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (1406)
12. Розклад руху автобусів [253] (1390)
13. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (1366)
14. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (1295)
15. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (1291)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Лікування і профілактика ангіни та тонзиліту (112)
2. Кейт Міддлтон вагітна вчетверте (107)
3. Як я «маршрутчиків» налякала (90)
4. Жителі Рівненщини використовують своє право на звернення (89)
5. У 2019 році на розвиток регіонів держава надасть понад 30 млрд грн підтримки (88)
6. Зупинено незаконну реалізацію підакцизну вартістю 2,2 мільйона грн (83)
7. Двох рецидивістів затримали за пограбування жителя Дубенщини (83)
8. Перший Духовний ранок у 2019 році присвятили Різдву Христовому (80)
9. Дві ДТП за добу - одна особа загинула, двоє у лікарні (78)
10. У Рівному горів автомобіль (78)
11. Новорічні страшилки… (78)
12. Раніше судимий зловмисник побив пенсіонера (76)
13. У Рокитному громадянин допоміг затримати грабіжника (75)
14. Які таємниці приховують від нас єгипетські піраміди (74)
15. Рятують рибу від задухи, – Рівненський рибоохоронний патруль (74)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс