Знахідка у Монастирі кармеліток

Ділянка, що досліджувалася, запланована під будівництво церкви Свято-Варваринського жіночого монастиря Рівненської Єпархії УПЦ КП. Під час робіт археологи розкрили площу 36 кв.м. Глибина культурного шару становила 1,5 м. Загалом, науковці відкрили і дослідили три археологічні об’єкти. Один з них - господарська яма волино-люблінської культури (мідний вік IV тис. до н.е.). У ній розчистили розвал вази та знайшли кістяну шпильку, фрагменти посудини пофарбованої червоною фарбою і крем’яні знаряддя на пластинах.

Другий об’єкт - велика заглиблена споруда ХIX ст. Вона перерізала нішоподібну піч, час якої не встановлений через відсутність датуючих знахідок. У культурному шарі знайшли кераміку і крем’яну сокиру епохи бронзи (епішнурової культури), фрагменти посуду ранньозалізного віку (могилянської групи), фрагменти горщиків давньоруського часу (Х ст.) і литовсько-польської доби (XV-XVII ст.). Зверху давній культурний шар був перекритий потужним шаром ґрунту. Він перемішаний із будівельним сміттям, в якому знайдено культурні залишки XVIII - поч. ХХ ст. Це очевидно пов’язано із плануванням території після руйнування надбрамної дзвіниці 1921 року.

Історична довідка

Монастир кармеліток заснований 1660 року Анастасією Чернецькою (за іншими даними - 1702 року княгинею Теофілею-Людвигою Любомирською). На цій території розташовані будівлі монастиря: костел (1630 р.) та монастирський корпус (1686 р.), побудовані у стилі раннього бароко, з’єднані боковими фасадами, і утворювали суцільну лінію переднього фасаду, впродовж якого проходить відкрита арка-галерея.

Монастир належав католицькому чернечому жіночому ордену кармеліток. Після більш ніж 200-літнього існування монастиря 1890 року наказом імператора монастир ліквідовано. Сім черниць переведено в інші обителі. Всі будівлі та угіддя ліквідованого монастиря тоді ж передані Хрестовоздвиженській пустині.

Православне відомство перетворило костел на церкву на честь преподобного Іова Почаївського. Над в’їзною брамою надбудовано дзвіницю у православному стилі, а над костелом - високий шпиль з банею. З приходом польської влади 1921 року всі надбудови (дзвіниця та церква) знищили, а сам комплекс передано католицьким кармеліткам. Незабаром монастир перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. Тут була “школа заводова”, де, крім загальноосвітніх предметів, дівчаток навчали гаптувати, вишивати, оздоблювати одяг священиків.

Після 1936 року монастир ліквідовано. Донедавна у монастирському комплексі знаходився онкодиспансер, а нині хоспіс. Ця споруда залишилася майже без зовнішньої образності. Зникли барочний фронтон, сам костел поділили на два поверхи, на південному фасаді знищена майже вся архітектурна деталізація.