Долаємо недовіру

Відповідь. Доброго дня, Антоніно. А боротись із собою і не потрібно. Адже побороти власне “Я” - це, наче зламати власну особистість. А цього робити не можна. Вам необхідно не боротись, а працювати над собою та своєю проблемою, яка закладена у вашій голові. Ще до початку нових стосунків ви налаштовуєте себе вороже і дієте заздалегідь за продуманим планом, наче за шаблоном. Причиною такої скептичної недовіри ви правильно визначаєте попередній багаторічний досвід. Але вам необхідно спробувати поступово, по цеглинці, руйнувати вже давно вибудуваний мур недовіри до всього живого на світі. Спершу зрозумійте, що кожна людина, яка з’являється у вашому житті, не несе за собою смертельної загрози і, щонайменше, тому заслуговує уваги та поваги з вашого боку, в той час, коли ви одразу ж закриваєтеся і даєте таким чином зрозуміти, що вам це не цікаво і що вона (людина) на вашому шляху ненадовго. Відповідно, вам довіряти також не можна та й чи варто? Адже це також особистість зі своїми почуттями та переживаннями, яка не може достукатись до вас. А ви, Антоніно, у такій ситуації виступаєте такою собі Царівною Несміяною, де задачею оточуючих виступає розсмішити вас (у вашому випадку - викликати довіру). Зніміть маску неприступності, спробуйте ВИ “розсмішити” близьку людину, якій ви небайдужа, дайте їй можливість довіритись вам, відкритись, як результат, від вашої невпевненості та закритості не залишиться й сліду. Та, звісно, у житті зустрічатимуться різні люди і варто бути обережною, проте неворожою.

Чекаємо на листи із проблемами, які вас турбують, на адресу редакції та електронну скриньку - vg_rakurs@ukr.net