"Я долю вибрала собі сама"

Кожна річ виплетена Юліними руками, а це елегантні сукні, костюми, кофточки, туніки, болеро, шапки, сумки і навіть купальники, викликає тільки захоплення. Перша думка, що вони наскрізь просякнуті любов’ю, теплотою рук і вишуканим смаком. Вони настільки акуратні, продумані і привабливі, що диву даєшся, звідки у недавньої студентки, працівника міліції, береться до такої кропіткої роботи натхнення і час. Юля все це називає своїм хобі, яке приносить їй задоволення, заспокоює і відволікає від буденності. Вона з легкістю розповідає про роками відпрацьовану техніку, яка дозволяє їй уже й не дивитися на узор, а просто “відчувати гачок і нитку”. Адже з її слів, самобутні в’язані речі здебільшого народжуються лише з кількох комбінацій петель однієї безперервної нитки. Витончені ажурні колоски, коси і бубки – це результат уяви готового виробу, який Юля вигадує сама і навіть, якщо річ сподобається на комусь, все одно в’яже з уяви і обов’язково додає свої елементи.

Саме ці “свої елементи” Юлія Бенза, завдяки творчій і неординарній натурі вносить скрізь, де навчалася, працювала і працює. Тепер вона й сама себе не уявляє в іншій професії, адже, аналізуючи пройдений шлях, з пам’яті виринають яскраві спогади про те, як завжди поважала людей у формі, які змогли зробити багато для людей та держави і спроможні захистити інших, як їй самій завжди подобався режим, який дуже дисциплінує і виховує кращі людські якості і щиро зізнається, що живе, працює і творить, щоб батьки пишалися нею, а майбутні діти рівнялися до мами. А творчість і власне его завжди допомагають їй у досягненні свого ідеалу.

Уже сьогодні Юлія Бенза з гордістю розповідає, що закінчила престижний Київський вуз - НА ВСУ із червоним дипломом, де була удостоєна Президентської стипендії від голови Київської міської державної адміністрації. Навчаючись працювала також координатором у юридичній клініці при цьому вищому навчальному закладі. Там отримала неоціненний досвід, який мала змогу використати як у навчанні, так і в подальшій роботі. Крім того, Юля за чотири курсантські роки написала три наукові роботи на актуальні теми сьогодення, які, між іншим, теж посіли призові місця. Каже, що писала їх не задля звеличення себе, а для самовдосконалення. Тепер, всі навики та знання, що набула, успішно застосовує на благо людей, яким потрібна допомога інспектора міграційного контролю.

Під час цікавого, але недовгого спілкування з Юлею дізналася, що крім самобутніх плетених речей, у неї ще є власноруч шиті, а також високо майстерно гаптовані бісером картини. А ще вона багато часу приділяє для розвитку тіла і душі, займаючись фізкультурними вправами, та любить читати поезію, особливо їй імпонує творчість Ліни Костенко.

- Це вольова, прониклива і талановита людина, - каже Юля, у її поезїї “Доля” є такі рядки: “Я долю вибрала собі сама, І що зі мною не станеться, претензій немає до долі - моєї обраниці”. Коли я ці рядки прочитала, відчула, що це написано про мене. І дійсно, я сама її обрала, можу завершити розпочате і піти в іншому руслі, але ні, я сама хотіла цього, і ніколи не шкодуватиму про свій вибір.