Віталій ГРИЦАК: “Єдина партія, до якої я належу - партія рівнян”

На долю Віталія Грицака випало немало випробувань, проте до кожного з них він ставився мудро - аналізував і робив висновки. Згодом ці життєві уроки не раз ставали у нагоді - вони вчили думати, і допомагали побачити проблему та її вирішення геть з іншого боку. Попри це найбільшою школою життя для Віталія Миколайовича, а тоді ще молодого 18-річного юнака, став Афганістан, який заклав фундамент характеру майбутнього генерал-майора. Саме там, у далекій країні, сповненій війни, сліз, крові, втрат - він формувався як чоловік, особистість, захисник держави і як людина. Тут неможливо було злукавити, обманути, адже на кону за свої вчинки стояла надто висока ціна - життя товариша.

“Афганістан перевернув моє життя”

“Період афганської війни сформував важливі риси мого характеру - чітко загострене почуття відповідальності, честі, гідності, дружби - справжньої, чоловічої. Незважаючи ні на що, потрібно було залишатися людиною і бачити перед собою людину, - згадує Віталій ГРИЦАК. - Афганістан навчив нас бути вдячними і за жодних обставин не відвертатися від тих, хто потрапив у біду, нікого не залишати сам на сам зі своїми проблемами. Наприклад, мої бойові побратими, які зараз проживають у сусідній державі, підняли списки наших товаришів, аби поцікавитися їхньою долею. Коли дізналися, що один з нас знаходиться у скрутному становищі, чимдуж помчали до нього. Поспілкувалися, заспокоїли, допомогли знайти роботу. Сьогодні він зізнається, що його життя кардинально змінилося і нарешті за багато років він почувається щасливим, потрібним і знову починає жити. Оце і є справжня чоловіча дружба”.

Побачене в Афганістані змінило світогляд Віталія Грицака. Він не хотів, аби таке потрясіння колись пережила його Батьківщина та люди, і знав напевно, як буде захищати рідну землю - став правоохоронцем. А ще він точно усвідомив, що має сили відстоювати інтереси українців і передусім тих, хто пройшов через пекло афганської та інших локальних воєн. Саме тому сьогодні Віталій Грицак - заступник голови Рівненської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану. Найкращим показником цієї роботи стало те, що висловлюючи довіру, бойові побратими, ветерани афганської та інших локальних воєн, спонукали Віталія Миколайовича взяти участь у виборах народних депутатів України, щоб на вищому рівні захищати їх права.

Людина для посади, а посада для людини

В органах внутрішніх справ Віталій Миколайович пройшов всі щаблі - від старшого інспектора до начальника Департаменту Державної служби охорони при МВС України. А тому знав напевно, яким повинен бути справжній керівник, як має ставитися до працівників, аби ті його поважали і цінували, що не повинен робити за жодних обставин. Мабуть, саме тому щороку 11 липня його телефон розривається від привітань колишніх колег і знайомих, які говорять найкращі побажання з нагоди дня народження не посаді, не кріслу, яке колись він обіймав, а особисто йому - Віталію Грицаку. А це, погодьтеся, найкраща оцінка пройденому шляху, який був викладений не самими лише пелюстками троянд.

“І досі в пам’яті 2005 рік, кінець Помаранчевої революції. Сьогодні я - начальник УБОЗ УМВС у Волинській області, а завтра… Відчиняю двері квартири і тихо опускаюся у крісло. У голові єдина думка - як пояснити сину, що людину, яка повністю віддавала себе роботі і працювала на повну потужність, звільнити з посади і з органів лише тому, що у країні змінилася політична ситуація? “Тату, ти що погано працював?”, - наче вгадуючи думки запитав син-одинадцятикласник, якого виховали на тому, що у світі торжествує правда. Це було важко. Однак після цього я став ще пильніше зазирати людям у вічі, особливо тим, хто не витримуючи погляду від сорому, опускав їх.

Пам’ятаю, як обіймаючи посаду начальника обласної міліції Хмельниччини, приймав Президента України Віктора Ющенка. Дорогою до трапу літака він озирнувся і сказав: “Генерале, попереду вибори - кому служитимете?”. “Я завжди служив і служу Закону”, - відповів я. “Якщо так, то ви працюватимете довго”. І я тримав своє слово”.

Секрет талановитого керівництва

Та найбільшого відзначення заслуговує робота Віталія Грицака у Державній службі охорони. Саме він стояв у витоків розвитку цієї структури, саме під його керівництвом, а це - 46-тисячний колектив, служба відродилася і набула потужних масштабів. І весь секрет цього талановитого керівництва полягав у тому, що на перший план висувалися інтереси рядового, працівника - людини, громадянина.

(Початок. Продовжєення у наступному номері)