Візерунки її поетичного обрису

Зараз казка ця у Ваших руках. Ви тримаєте її, Ви відчуваєте її подих. Зупинімося разом всього лише на мить, аби усвідомити, що відбувається щось незбагненне. І ми з Вами свідчимо це диво - ймення якому “ПОДАРУЙ МЕНІ ОСІНЬ”.

Так несподівано всі ми стрілися у царині її величності Поезії, у світі-казці, що люб’язно і щиро, наче вишитий недільний обрус, постелила перед нами чуттєва і ніжна, жінка... Поетеса... Ніна Мініч. Вона вже втретє удостоїла світ дивуватись народженню нового дива. Вже втретє душа її гаптує розкішний поетичний обрус дивними містичними образами:

На Івана на Купала

ми щастя шукали,

Цвіт чарівний знайти

так хотіли в ту ніч,

А у лісі сичі так

тривожно кричали

І невидимі тіні торкалися пліч.

Ще один штрих, ще один візерунок поетичного об’явлення відбувся. Нінин світ набуває непереборного магнетизму, заворожує і пропонує крила, які аркушами цієї книги виростають за спиною. Ми запрошені у політ з Ангелом Натхнення, що розмальовував скрижалі безмежної, але надзвичайно тонкої душі Поетеси, перемішаними у слова літерами, аби потім вивершити повноту гармонії відчуттями тихого болю і чистого смутку та й, врешті-решт, вихлюпнути ще кілька візерунків на Нінин обрус:

А голос твій, твої слова

Аж обертом йде голова:

“Як радий чути тебе я,

Мій вічний біль. Любов моя”.

У відповідь лише луна:

“Я не твоя, я не твоя”...

На Ніниному обрусі багато вишуканих візерунків, а ті, які вище, зауважені мною не тому, що вони кращі, а тому що вони звідти, з наступної сторінки, яка за мить поєднає наше з Вами “я хочу” у наше з Вами “я маю”. А поки ми ще у передчутті дива, яке дуже поруч. Аби не стримувати Ваше нетерпіння, варто додати: щасливий той, хто був і є героєм Ніниної казки, хто став її віршами. Тож давайте разом поринемо у Нінин світ. Хоча зараз там рання осінь, але це скоріше для колориту. А напускні холоднуваті акварелі, то мрії, що зібрались у вирій до самих себе, аби самим до себе повернутись, і з порогу Ніниного світу видно сонце, під яким завжди цвітуть сади її віршів. Достигають стежини, що ведуть крізь натхнення і муки творення до гармонії. Бо там є талант. А талант - це великий і щедрий дар від Бога, який потрібно з вдячністю прийняти, достойно примножити і гідно повернути Творцеві.

Віктор Підгурський - Нінин однокласник, телережисер м.Кременець