Нарешті по округу №154 все прояснилося:

Черговим доказом цьому стала їхня спільна зустріч із головами сільських рад, адмінперсоналом у Млинові, на якій Юрій Кічатий офіційно заявив, що віднині головні зусилля рівненських регіоналів спрямовуються на підтримку Данила Корилкевича.

На підтвердження процитую уривки промови Юрія Кічатого на вищезгаданому заході:

“Кожна політична сила висувала на вибори по мажоритарних округах свого кандидата. І ми висунули свого кандидата від Партії регіонів - Колодича Петра Даниловича. Висували, знаючи про те, що ми будемо підтримувати іншого кандидата…

Данило Михайлович (ось тут він присутній, якщо я говорю неправду, то він мене поправить) довго думав, чи йти йому на вибори. Ми його переконували: Даниле Михайловичу, ось ваш рейтинг. Другий раз зробили - ось ваш рейтинг. Він сам зробив соціологічні дослідження. Подивилися…

І ми визначились у підтримці Данила Михайловича Корилкевича. Це визначення було не просто спонтанним, а було тим осмисленим, що ми зняли свого депутата Колодича Петра Даниловича із виборчих перегонів від Партії регіонів. Немає його вже у виборчому списку як кандидата”.

Як відомо, ще перед початком передвиборчої кампанії Данило Корилкевич, голова Дубенської райдержадміністрації, член фракції Партії регіонів у Рівненській обласній раді з 2010 по 2012 рр., почав віддаляти себе від причетності до фракції Партії регіонів.

Своїми заявами про християнську мораль, християнську економіку, пробуджену любов до української мови, прозріле розуміння значущості УПА в історії України він постарався уособитися з надзвичайно патріотичною, не згідною із політикою Партії регіонів людиною.

А ще - непричетною до бізнесу, тоді як журнал “Фокус” декілька років тому ввів Корилкевича у число ста найбагатших людей України, оцінивши його статки не одним десятком мільйонів доларів…

Зрештою, гроші грішми, а ось умовне дистанціювання від політики Партії регіонів пана Корилкевича було цілком зрозумілим, адже на території округу позиції Партії регіонів (за результатами попередніх виборів та цьогорічних соціологічних досліджень) явно не є лідируючими.

Тут би пану Корилкевичу, проявивши гордість за членство у фракції Партії регіонів облради, взяти й докласти максимум зусиль, щоб підняти цей рейтинг. Але тоді чи піднявся б його власний рейтинг? Оте друге питання, вочевидь, якраз і змусило його діяти так, як насправді діяв.

Але тепер, коли вибори виходять на фінішну пряму, коли в основному сформовано громадську думку, представники Партії регіонів вирішили відкрити завісу: що головна підтримувана ними кандидатура - Корилкевич. Відповідно, заповзято взялися агітувати за нього.

Звичайно, мають на це повне право. І пан Корилкевич має повне право разом із представниками Партії регіонів, взятий “за ручку” відомою й доволі поважною в області посадовою особою, сумісно проводити передвиборчі зустрічі й агітацію. Але чи зрозуміє виборець таку логіку дій провладного кандидата?

Врешті, існує в народі гарне прислів’я. Російською воно звучить так: “Насильно мил не будеш”. Українською перекладається: “Силою не будеш милою”. Або ж: “Не поможуть і чари, як хто кому не до пари”.

Отож, чи до пари виборцю пан Корилкевич, вирішувати вже самому виборцю - 28 жовтня... Вирішувати й логічно думати, яку фракцію зобов’язаний підтримувати депутат в разі обрання… І чи взагалі парламент має бути побудований на “старих” у політиці обличчях.

Тут саме життя підказує вихід: законодавча влада України потребує нової політичної еліти - не прив’язаної до партійної приналежності, принципової, енергійної у своїх діях і порядної, незрадної у своїх життєвих принципах.

От і все… От і думаймо, хто під цей критерій найбільше підходить…