Вчіть своїх дітей захищатися самотужки

Чи замислювалися ви над тим, чим дорослі і, передовсім, батьки можуть допомогти дітям, щоб вони не стали частиною страшної статистики зниклих чи загиблих?

Дорослі завжди повинні пам’ятати про те, що жодна дитина не може бути застрахована від викрадення, тому потрібно протистояти цьому явищу.

І починати необхідно з себе, тобто, дотримуватися певних правил, а саме:

• ніколи не випускайте дитину з поля зору, де б ви не перебували (в магазині, припаркованій машині, громадському туалеті, на гральному майданчику чи у парку);

• будьте абсолютно впевнені в порядності няні, з якою ви залишаєте дитину;

• у дитячому садочку чи у школі повинні знати тих людей, яким ви довіряєте забирати свою дитину;

• звертайте увагу на тих, хто проявляє підвищений інтерес до вашої дитини;

• не наносьте ім’я вашої дитини на її одяг, шкільні речі, іграшки, рюкзак там, де його можуть побачити інші люди. Дитина схильна довіряти людям, котрі знають її ім’я;

• ніколи не дозволяйте дитині одній відвідувати громадський туалет;

• якщо у вас є можливість, придбайте спеціальний “радіомаячок” для визначення місцезнаходження дитини.

Необхідно знати, що дітей потрібно навчати, як уникнути викрадення, з раннього віку! Пояснити дитині, що ці знання їй украй необхідні, як і інші, пов’язані з безпекою життя.

Як показує практика, більшість злочинів проти дітей здійснюється людьми, з якими дитина була знайома. До речі, у дитини може виникнути проблема з визначенням “свій” або “чужий”. Наприклад, є сусід, якого дитина бачить щодня, батьки часто з ним спілкуються, мама може пригощати його домашнім печивом або він інколи приходить у гості, тому що є хорошою привітною людиною. Дитина автоматично вважає, що сусід є “своїм”. Але такі стосунки не означають, що дитина повинна цілком довіряти йому. Батьки зобов’язані розказати своєму чаду, яким знайомим з їхнього оточення можна довіряти, тобто, які є “своїми”, а яких потрібно остерігатися, тобто вони є “чужими”.

Було проведено експеримент, під час якого дітей попросили змалювати портрет можливого викрадача і того, хто не може ним бути. Надзвичайно прикро, що діти в основному вважали злодія брудним, неголеним та грубим чоловіком. А “добра” або “своя” людина повинна бути охайною, в діловому костюмі чи у формі, наприклад, працівника міліції, з усміхненим обличчям. Також діти схильні довіряти молодим особам жіночої статі. Такі погляди є помилковими та неправильними. Діти повинні бути попереджені, що викрадачі можуть бути різної статі, віку, будови тіла, зовнішнього достатку, раси. Ними можуть виявитися й інші діти, яких використовують, щоб заманити жертву до злочинця.

Під час домашніх довірливих бесід дорослі мають донести до своїх нащадків наступні елементарні правила безпечної поведінки:

• ніколи не приймати солодощі або подарунки від інших людей, котрі не ввійшли до кола “своїх”;

• не впускати до оселі осіб, які навіть будучи сусідами, не є “своїми”;

• не довіряти особам, які рекомендуються продюсером фільму чи модного журналу та запрошують зробити пробні зйомки чи фотосесію. Такі заходи можна проводити тільки за присутності родичів дитини;

• потрібно негайно втікати подалі від незнайомого автомобіля, з якого стежать за дитиною, навіть коли людина в авто направила на неї зброю. І тікати потрібно так швидко, як тільки можливо, і туди, де більше людей. Імовірність того, що викрадач кинеться наздоганяти дитину чи почне стріляти по ній, зводиться до нуля, адже він прагне бути непомітним;

• ніколи, нікуди і ні з ким не йти, якщо на це не отримано дозволу рідних людей. Придумайте з дитиною “кодове слово”, яке знатимете тільки ви та ваше чадо. Таким чином, у випадку непередбаченої ситуації (наприклад, мама затрималася на роботі), дорослий має сказати “кодове слово”, щоб дитина пішла з ним;

• потрібно довіряти своєму шостому відчуттю. Якщо нервує якась ситуація, проаналізувати її та діяти за обставинами;

• потрібно порушувати “правила пристойної поведінки” (кричати, грюкати, розбити вікно та інше), якщо виникають небезпечні ситуації. Наприклад, дитину намагаються насильно витягти з супермаркету - необхідно скинути товар з полиці, щоб привернути до себе увагу охорони.

І найголовніше, що може стати на заваді здійснення викрадення дітей, - це небайдужість оточуючих. Тобто, не має права на існування твердження: “Моя хата скраю, я нічого не знаю”.

Кожному необхідно пам’ятати старовинний вислів:

“Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть тебе вбити.

Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити.

Бійся байдужих - вони не вбивають і не зраджують. Але тільки з їх мовчазної згоди існують на Землі зрадництво та вбивства”.