Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №598 від 11.04.2013p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Червень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
Липень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31


#Невигадана історія

Вона так і не змогла побачити його востаннє

Ірина страшенно не любила дня свого народження. Можливо, тому що ця дата щораз асоціювалася у неї з якимось прикрощами. Навіть якщо і були там приємні моменти, то ложка дьогтю завжди псувала бочку меду. У дитинстві вона часто залишалася без подарунка, чи отримувала його із запізненням. Так складалися обставини. Пізніше, вже у дорослому віці, у цей день щораз виникали непередбачені ситуації (хвороби дітей, відрядження чоловіка) і повноцінного свята ніколи не виходило. Тому якось після чергової невдачі вона прийняла рішення: ніколи не відзначати День народження, принаймні нічого не планувати. Так трапилось і цього року.

Своїх рідних, чоловіка і вже дорослих дітей, які приїхали зі столиці привітати маму, попередила: гостей не буде - скромний обід у колі родини та активний відпочинок у розважальному центрі. А вітання - лише телефоном. Домашні погодилися з таким рішенням, хоча з самого ранку засипали її квітами і подарунками. Ірина, причепурившись, прискіпливо оглянула себе у дзеркало і залишившись задоволеною побаченим, запитала доньку: “Ну як я тобі сьогодні”?

- Матусю, та ти у нас така ще молода і красива.

- Хм.. - Ірина усміхнулася. - Як не крути, роки біжать…

Безперебійні дзвінки. Телефонували колеги, знайомі, друзі, колишні однокласники. От тільки він чомусь мовчав. Він - це Андрій, однокласник, перше світле кохання, а тепер просто найкращий друг. Її чоловік з розумінням ставився до цієї дружби. А минуле… Воно ніколи не заважало їхньому сімейному щастю.

Серця чотирьох

Познайомилися вони з Андрієм у 9 класі. Тоді вона переїхала з батьками в інше місто і прийшла у нову школу. Для Ірини було все чужим і незнайомим. З 29 учнів знала лише одного Дмитра, хлопчика, з яким познайомилася ще в ранньому дитинстві, коли приїжджала в гості до бабусі. Зустріли її трохи насторожено і навіть неприязно. Вже на першому уроці Ірина дала зрозуміти, що у навчанні з нею змагатися буде важко, навіть запеклим від-мінникам. Натомість хлопці відразу звернули увагу на новеньку і з першого навчального дня у неї, окрім Дмитра, з’явилося ще двоє однодумців - Андрій і Василь.

Їх об’єднувало досить багато: любов до музики, поезії, мистецтва. Ірина й Андрій писали вірші, Василь чудово малював і грав на гітарі, Дмитро любив фотографувати і захоплювався туризмом. Створився такий собі клуб за інтересами. Їм було цікаво разом, а оскільки трималися завжди поруч, тому й прозвали їх “серця чотирьох”. Проте дружба Ірини з трьома найпопулярнішими у класі хлопцями ніяк не давали спокою її однокласницям і насамперед Нілі, веснянкуватій рудоволосій дівчині яка, як виявилося, ще з 6 класу була безнадійно закохана в Андрія, а він навіть не позирав у її бік. Злість і ненависть розпирали серце Ніли. А найбільше дратувало те, що він завжди був поруч із новенькою. Дівчина використовувала будь-яку нагоду, аби накапостити Ірині. Писала анонімні записочки компрометуючого змісту, ховала крейду і ганчірку перед уроком, коли та була черговою, розпускала всілякого роду плітки. Ірина здогадувалася, що всі ці витівки справа рук Ніли, але ніколи не відповідала помстою на помсту. А до хлопців намагалася ставитися однаково, не виділяючи когось із них. Проте часто ловила на собі якийсь дивний погляд Андрія і серце починало шалено битися.

Минав час. Незадовго до випускного Василь запросив їх трьох на вихідні у село до бабусі. Дмитро з певних причин відмовився, а вони з Андрієм погодилися. Вирішили поїхати на озеро скупатися. Василь намагався дістати три велосипеди, та врешті-решт розжилися лише на два. Їхали покрученою лісовою стежкою, зовсім непридатною для велопрогулок. Василь вирвався вперед, а Ірина з Андрієм помітно відстали. Сидіти на жорсткій рамі було доволі незручно. Вона помітила, що опинилася прямо в обіймах хлопця. Відчувала над собою його гаряче дихання і боялася поворухнутися. Переїжджаючи величезну калюжу, Андрій додав швидкості. Ірина, злякавшись, схопила його за руку, рвучко повернулася… Їхні очі зустрілися, а його губи потяглися до її губ. У цю мить Андрій відпустив велокермо і обоє, втративши рівновагу, полетіли прямісінько у калюжу..

- Поїздили… - Голос Василя повернув їх до дійсності. Він стояв поруч і з саркастичною усмішкою позирав на них. Брудний одяг, розбите до крові коліно в Ірини, синець на обличчі Андрія. Ось така ціна за перший поцілунок.

До озера вже не їхали, а мовчки пленталися з велосипедами в руках. Сяк-так привели себе в порядок, відмили бруд, Андрій знайшов подорожник:

- Боляче, - він співчутливо подивився на дівчину й опустив очі. - Це я винен, пробач.

Вона лише усміхнулася у відповідь…

На випускному ходили, взявшись за руки, вже не криючись. Ніла скоса позирала на “солодку парочку”, не в змозі приховати ненависть. Потім були і зустріч сонця, і ніжні слова, і поцілунки. Дитинство закінчувалося. Здрастуй, доросле, невідоме життя!

Перший удар долі

До столичного вузу подалися, як і годиться, вчотирьох. Ірина з Дмитром вступили до університету, а Василя з Андрієм спіткала невдача - не пройшли за конкурсом.

Непросто було розлучатися Ірині з Андрієм.

- Не хвилюйся, - заспокоювала його дівчина, - наступного року ти обов’язково вступиш, а я тобі писатиму щодня і чекатиму твого приїзду.

Він був засмучений. І не так через провал до вузу, як небажання розлучатися з коханою. Та, мабуть, таким був вирок долі - і він прийняв його з гідністю й оптимізмом.

Вона і справді писала йому щодня протягом півроку. А він раз навіть вирвався з роботи (працював тоді на заводі) і приїхав до неї. Вони гуляли київськими вулицями. Стояли погожі дні бабиного літа. Падали каштани, під ногами шелестіло золоте листя.

- Пообіцяй мені, що зустрінемося, коли зацвітуть каштани, - попросила вона, закохано позираючи на юнака.

- Обіцяю…

Не судилося. Весною вона зустріла Вадима, синьоокого студента біофаку і в одну мить зрозуміла, що не уявляє життя без нього. Андрію пояснила прямо і чесно. Мовляв, не хоче його втрачати, але не може обманювати, оскільки покохала іншого…

Через рік вона перевелася з столичного вузу в інститут обласного центру на філологічний факультет . Андрій на той час вже вступив на омріяний факультет університету, знову написав їй листа - не відповіла. Не зовсім вдало складалися стосунки Ірини і з Вадимом. Вони то сварилися, то мирилися… Однак, дівчина була певна, що кохає саме Вадима. А щодо Андрія… Він - її лише перше кохання, яке залишилося у минулому.

Зустріч, приречена на розлуку

Після закінчення вузу Ірина отримала направлення на роботу в одне із курортних міст Криму. Працювала вчителем - філологом, а разом з тим позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети. Нові враження, знайомства. Вадим то зникав, то знову з’являвся у її житті. Часто згадувала Андрія, однак до відновлення стосунків не прагнула, вважала, розбиту чашку не склеїш…

Через два роки зрозуміла, що престижне курортне місто було для неї чужим. Вирішила повернутися у місто своєї студентської юності. Тоді, на пероні за 5 хвилин до відправлення потяга, і зустрілася з Андрієм - випадково чи навмисно, але доля знову звела їх.

- Ти? - Його здивуванню не було меж. - Іринко, як же я чекав цієї миті…

Андрій не приховував почуттів і просто поїдав її закоханим поглядом. А вона стояла перед ним красива, засмагла і водночас розгублена. Вперше перед ним їй забракло слів.

- Андрію, ти пробач мені за все, - не хотіла тебе ображати, але так вже трапилося.

- Ти заміжня?

Очевидно, для нього наразі це було найактуальніше запитання. Заперечливо похитала головою і помітила, як радісно засвітилися його очі.

- Я повертаюся назавжди, - розбила його ілюзії. - Місто юності кличе мене. Там друзі, батьки, а тут… Відпочивати можна, але постійно жити й працювати… Не для мене.

- Як повертаєшся?!

Андрій зрозумів, що за мить він сам повернувся на грішну землю. Не міг їй сказати, скільки добивався цього направлення, лише б бути ближче до неї, ходити одними вулицями, дихати одним повітрям. Та, схоже, безжалісна доля знову вносить свої корективи у його плани.

- Мені час. Потяг відправляється, - вона мимохідь торкнулася губами його щоки і ступила на сходинку вагона.

- Куди тобі писати? - Схопив за руку і відчув, як вона вислизнула з його долоні.

- На головпошту. “До запитання”…

Він довго стояв нерухомо, аж поки не зник за горизонтом останній вагон, а стукіт його коліс тупим болем відлунював у змученому нерозділеною любов’ю серці.

Розлука на роки

Через рік на Дні народженні колеги Андрій випадково зустрівся з подругою Ірини Наталкою. Колись вони з Іриною разом приїхали за направленням, працювали в одній школі. Наталка й повідала йому вражаючу новину. Відразу після приїзду з Криму, Іра вийшла заміж за свого Вадима, нещодавно народила йому доньку. Андрій відчув, як земля поволі втікала з-під його ніг. Тепер він зрозумів, чому кохана дівчина так і не відповіла на жоден його лист “до запитання”. Але він всупереч всьому ще вірив, сподівався, чекав і ось… дочекався.

Спроби влаштувати особисте життя виявилися марними. Жодна дівчина, з якою намагався зустрічатися, не відповідала його вимогам. Ірина, лише Ірина і більше ніхто, могла стати володаркою його серця.

Більше про неї не розпитував. Пробував забути і навіть вважав, що зміг…

А через двадцять років вона знайшла його сама… на сайті однокласників.

- Як я рада, що знову відшукала тебе, Дмитра, Василя, - писала вона і пропонувала зустрітися.

Він розглядав її фото. Попри роки, вона і надалі залишалася такою ж стрункою і привабливою. Ось стоїть щаслива, усміхнена на узбережжі Червоного моря в обнімку з чоловіком (очевидно, це і є Вадим), далі вже з дорослою донькою, з сином серед мальовничої природи карпатських гір.

- Щаслива, радісна сім’я, любов і злагода, а я.., - подумки процитував вірш невідомого поета. Тепер вона хоче зустрітися, а він? Та її, мабуть, не цікавить, чи хоче цього він сам, як і, власне, ніколи не цікавило. Отже, вирішила похизуватися своїм щастям? Йому ж хизуватися нічим. Хіба що кар’єра вдалася, бо сім’ї так і не створив. Колишня однокласниця Ніла і досі важко зітхає при зустрічі, не могла вона зцілити його розбите серце, тому, втративши надію, вискочила заміж за першого ліпшого.

А до Ірини йому тепер байдуже. Хай живе своїм життям. Не буде він зустрічатися з нею. Що було - відгуло.

Наче й не було розлуки

А навесні Дмитро з Василем все-таки вмовили його піти на зустріч з Іриною. Вони тепер жили в столиці, вона неподалік в обласному центрі. Приїхала, коли буйно цвіли каштани. Згадав, як колись домовлялися зустрітися в цю пору. Чекав на неї і нервував немов школяр. Хлопці чомусь затримувалися. Ні, він не повинен зустрітися з нею віч-на-віч, не повинен.

- Андрію!

Усміхаючись, вона стола поруч, мила і безпосередня. Лагідно обняв її по-дівочому тендітні плечі. Від неї віяло легким ароматом парфумів, що нагадав йому запах отого літа, коли вперше поцілував її на лісовій галявині. Потім довго гуляли вчотирьох Києвом: пили каву, шампанське, розважалися на атракціонах, сміялися, згадували минуле. На мить здалося, начебто і не було отієї довгої-предовгої розлуки довжиною у півжиття...

І знову запанував мир та дружба у їхніх стосунках. Саме дружба, іншого Ірина не могла собі дозволити, а він надто кохав її, щоб руйнувати щастя, яке вона знайшла з іншим.

- Бережи себе, Іринко, кинув на прощання, коли вдруге зустрілися вже восени. Телефонуй, завжди буду радий, - його голос чомусь затремтів, а її рука, як і колись на пероні, вислизнула з його долоні.

- Ти говориш, наче прощаєшся назавжди, Андрію, - промовила з ледь помітним сумом і додала. - Не зникай надовго, мені тебе не вистачатиме…

Померкнув світ в одну хвилину

Ірина нарешті допила напівхолодну каву, ще раз поглянула на телефон і запропонували домашнім трохи розім’ятися грою у боулінг.

- А ти гратимеш з телефоном у руці? - Пожартував чоловік.

- Ні, я залишу його вдома, - твердо відповілаю. -І в цей час пролунала знайома мелодія “Океану Ельзи”.

- Нарешті! - Радісно вигукнула в трубку. - А я думала, Андрію, що ти вже забув про мій грандіозний ювілей.

- Це не Андрій, - почула вона чужий голос. - Андрій, на жаль…

- … поїхав у закордонне відрядження і доручив найкращому другові привітати його однокласницю, - продовжила фразу.

- Вибачте, Ірино, не хотів вас засмучувати у такий день, але Андрія немає більше з нами. Його серце раптово зупинилося сьогодні вранці…

- ???

В одну хвилину для неї померкнув світ. Чому? Навіщо? - Кричало серце, та сліз не було…

Мовчки опустилася додолу і закрила обличчя руками. Глухо стукнула об підлогу телефонна слухавка…

Вона навіть не змогла попрощатися з ним востаннє. Ховали Андрія на батьківщині його рідних за 500 км від столиці. У неї не було ні фізичних, ні душевних сил подолати цю відстань і встигнути.

Падав сніг. Вона повільно брела вулицею і відчувала, як холодні сніжинки танули на обличчі від її гарячих сліз.

Потім зайшла до храму і, тамуючи нестримний біль душі, замовила молебень за його вічний спокій…

11.04.2013Ніна МІНІЧ


Переглядів: 16

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 869 від 13.07.2018p.
¤ 
Смертельне поранення

Смертельне поранення

На Рівненщині помер поліцейський, якого вилами поранив п’яний чоловік. Олександру Гордійчуку, інспектору групи реагування патрульної поліції Дубенського відділу поліції, було 25 років. Молодий правоох...

¤ 

Викладач карате отримав подяку Прем’єр-міністра України

Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко вручив для Анатолія ­Гірака почесну нагороду – подяку від Прем’єр-міністра України....

¤ 
Стартували жнива:

Стартували жнива:

«МРІЯ» збирає врожай

На українських нивах розпочалась найгарячіша пора – аграрії приступили до жнив. З кожним роком погода все частіше вносить свої корективи у плани хліборобів, не став винятком і 2018-ий. Яких результаті...

¤ 
Купальська ніч на Рівненщині: співи, танці та традиційна ватра

Купальська ніч на Рівненщині: співи, танці та традиційна ватра

Цими вихідними у селі Буща Здолбунівського району пройшов обласний відкритий етно-еко фестиваль «Буща Папороть»....

¤ 
Переїхав трактором рідну матір

Переїхав трактором рідну матір

Смертельна дорожньо-транспортна пригода сталася восьмого липня, близько о пів на п’яту вечора у селі Заозер’я....

¤ Технології ХХІ століття
Іван ЧЕРНОМОРЕЦЬ: «Вуличне освітлення стане «розумним»

Іван ЧЕРНОМОРЕЦЬ: «Вуличне освітлення стане «розумним»

КП «Міськсвітло» працює на економію електроенергії та підвищення безпеки на вулицях і в дворах Рівного

Вуличне освітлення та дорожня інфраструктура можуть бути якісними та економними водночас. У багатьох європейських містах уже діє практика «розумного» освітлення вулиць. Така система дозволяє економити...






Найпопулярніші 15 статей:

1. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (649)
2. Чи все добре у рівненському «будівельному королівстві»? [862] (643)
3. Догляньте мене до смерті [278] (579)
4. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (573)
5. Секс із мусульманином [271] (495)
6. Моє місто - найкраще [427] (491)
7. Розклад руху автобусів [253] (480)
8. Папороть виганяє з дому чоловіків, а цибуля - негативну енергію [201] (433)
9. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (423)
10. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (367)
11. Стогін покотився яром [862] (322)
12. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (302)
13. Гірше звіра… [861] (302)
14. Олександр Данильчук: «Проблемні питання в раді треба вирішувати до сесії» [862] (276)
15. Хто цього року отримав звання найспортивнішої сім’ї Рівненщини? [862] (273)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Загинув під колесами автобуса (68)
2. Платне кохання (60)
3. У Рівному затримали наркозбувача (60)
4. Соліст Rammstein вперше відреагував на чутки про роман зі Світланою Лободою (59)
5. Слідчі дії відносно власниці турагентства тривають (59)
6. На Рівненщини знищили понад тисячу нарковмісних рослин (59)
7. Костопільчанин наніс ножове поранення (58)
8. Нерухомість Рівненщини поповнила місцеві бюджети майже на 29 млн гривень (56)
9. Спіткнувшись, вистрелив у людину (55)
10. У Рівному на подвір’ї вибухнула граната (53)
11. Стартували жнива: (49)
12. У сфері застосування РРО - нові перспективи (46)
13. У Рівному підприємці сплатили більше 71 мільйона єдиного податку (45)
14. Іван ЧЕРНОМОРЕЦЬ: «Вуличне освітлення стане «розумним» (43)
15. Яким був Василь Червоній? (43)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс