“Краще гір можуть бути тільки гори”

Автори виставки - члени клубу “Простір фото” Віктор Затолокін, Альона Корнєєва, Жанна Каштан та Олександр Харват пройшли маршрутами Приельбрусся та зробили фотовиставку найкращих робіт.

У програмі відкриття фотовиставки лунала авторська пісня рівненських бардів: лауреата міжнародних фестивалів авторської пісні Валерія Марченка та режисера-продюсера Володимира Сторожука. Аскар Гіжиров давав поради стосовно мандрівок високогір’ями, згадав, як вперше в житті у 2003 році разом із друзями зустрічав Новий рік на вершині Говерли. Тоді обладнання було недосконалим, згадує Аскар, багато чого було непродумано, тому пізніше довелося зайнятися плануванням походів більш професійно.

Керівник студії “У фарватері істин” Олександр ХАРВАТ розповів: “Я був у різних регіонах Кавказу, але в Приельбруссі довелося побувати вперше. Спочатку планував зробити фотовиставку сам, у мене були фото, зроблені на фотоплівку ще раніше - 2006 року. Але згодом до проекту приєдналися ще три автори, які теж фотографували в цьому регіоні. На мою думку, різні митці більш широко можуть представити різноманітність красот цієї частини Кавказу, тому виставка - колективна. Мандрівка в гори - річ складна. Треба мати гарну фізичну підготовку, спеціальне спорядження, бути готовим до різкої зміни погоди. Підняття на вершину Ельбрусу відбувається поетапно, треба піднятися на певну висоту, витримати акліматизацію. Кінцевий підйом на вершину починається в дві години ночі, щоб до полудня дістатися верхівки та встигнути повернутися. Коли піднімався в гори, зустрів багато людей з різних країн світу, навіть рівнян - гори зближують людей. Але головне, що в горах мандрують люди, які здатні думати не лише про себе, адже підйом на вершину - це робота командна”.

“Горним туризмом я займаюся давно”, - каже Альона КОРНЄЄВА. - З 1989 року займалася на рівненській станції юних туристів. Фотосправою захоплююсь з дитинства, з того часу, коли батьки подарували фотоапарат. Але професійний досвід прийшов у 2011 році після закінчення фото-школи Олександра Харвата. Свого часу побувала в Карпатах, у горах Криму, на Кольському півострові. А ось фото, представлені з Приельбрусся, зроблені в 2012 році, коли було здійснено підняття на вершину, та взимку цього року, коли каталася на лижах разом із сестрою Жанною на Ельбрусі. Обидва рази провідником подорожей був Віктор Затолокін, який дуже добре знає цей район.

“Я живу в Краснодарі, тому з дитинства обійшов увесь Кавказ, - говорить інший учасник проекту - Віктор ЗАТОЛОКІН. - Довелося побувати й в інших гірських районах: на Уралі, Алтаї, в Гімалаях. Але більш за все люблю Кавказ - це затишні та дуже гарні гори. Фотозйомка в горах - річ складна, якщо мороз мінус 20 та нижче градусів, уже через 10-15 секунд руки починають мерзнути та біліти. Тому фотографувати треба швидко.

Фотосправою я займаюся з початку 80-х, за цей час зробив безліч фото, зняв 10 фільмів на гірську тематику. Якраз захоплення фотографією познайомило мене з творчістю рівненських фотомитців. Якось на зборах на Кавказі довідався від рівнян, що в Рівному існує кілька фотоклубів, які проводять фотовиставки.

Свого часу активно займався фотосправою, мав власну фотостудію, був членом правління Кубанського фотографічного товариства. Таким чином, завдяки фотосправі, познайомився з Олександром Харватом та фотоклубом “Простір фото”.

Штурмовий підйом на Ельбрус - це кінцевий відрізок приблизно в 10 кілометрів, якщо дозволить погода, здійснити його можна за 12 та більше годин. Іноді мандрую в горах з лижами, щоб потім зробити швидкий спуск. Доводилося подорожувати горами, навіть, на велосипеді. На фотовиставці є такий сюжет, де в кадрі у горах група велосипедистів. Були випадки, коли на Ельбрус підіймалися групи з мотоциклами, і навіть на конях. Та що там казати, на гірську верхівку виїжджали навіть на машині, була така акція, коли вдалося затягнути на верх “Ленд Ровер”. У цьому заході брали участь близько 40 чоловік, під час спускання машину відпустили. Можливо, це був рекламний трюк. Є на фото сюжет, на якому в кадрі присутній священик, який на гірському маршруті править службу. Справа в тому, що це отець Олексій Касатіков - мій студентській товариш, він як і я - за фахом фізик електронник.

У районі Безенги ми раптом натрапили на рештки загиблих у 1971 році альпіністів. Таке трапляється, люди замерзають і надовго залишаються в льодяній могилі. Але раптом крига тане, через багато років ця маса сповзає до низу і зниклих знаходять. Так трапилося і в цьому випадку.

Загалом гори - це така місцевість, яка притягує людей, що прагнуть випробувати себе на міцність, відірватися від буденності. Це бажання поєднує однодумців із різних країн. Ось у Сванетії є чудові гори - масив Ужба. Цей район колись подарували королеві Англії. Звісно, що було це символічно, але в Англії досі існує клуб “ужбістів” - шанувальників цих гір.

На жаль, у середовищі мандрівників є розподіл на туристів та альпіністів, які між собою сперечаються у майстерності та досвіді. Часто-густо туристів називають “матрацниками”, іноді жартома “горопроходимцями”, але справжні любителі гір ніколи не ділять шанувальників гір на категорії.

А загалом, у мене в планах - розкриття нових гірських місцевостей. Завдяки фотосправі можна показати усю чарівність гір для тих людей, які ніколи тут не бували, та привабити мандрівників, які захопляться цією красою та вирушать у чудову гірську подорож”.