Без лімітів на газ води не підігрієш

Тепер же, починаючи з цього понеділка, припинило гаряче водопостачання й інше підприємство ­ “Рівнетеплоенерго”. Як повідомила напередодні кореспонденту “Рівне­Ракурс” менеджер зі зв’язків із громадськістю цього підприємства Марія Кірюшина, населення заборгувало за послуги “Рівнетеплоенерго” 16 мільйонів гривень. Чи довго споживачі залишатимуться без гарячого водопостачання ­ також невідомо.

Ця тема порушувалася минулого тижня й на сесійному засідання Рівненської міської ради. Обговорювали її палко й емоційно, але… безрезультатно. Виявляється, як би не старалися народні обранці та чиновники, але вирішити проблему на місцевому рівні неможливо. Заважає відсутність лімітів на газ, а без них воду не підігрієш.

“Відповідно до діючого законодавства, якщо немає лімітів, то нам газ пропонують замість 1300 гривень за тисячу кубів, по 4661 гривні”, ­ каже міський голова Рівного Володимир Хомко.

Грошей таких у міському бюд­жеті, за його словами, немає. На думку очільника Рівного, така ж картина й у інших містах України.

Ярослав ТАРАСЕНКО

Коментар з приводу

Ситуацію із забезпеченням рівнян гарячою водою в літній час ми попросили прокоментувати керівника фракції БЮТ (“Батьківщина”) в Рівненській міській раді Юрія ЗАПОРОЖЦЯ.

­ Ми, як представники громади в міській раді, не могли не перейнятися цією проблемою, тим більше, що мешканці нашого міста мають всі законні підстави влітку централізовано отримувати гарячу воду. Принаймні, з цього приводу навіть є рішення Уряду. Тому нашою фракцією вже підготовлений і направлений депутатський запит. Сподіваємося протягом десяти днів отримати на нього відповідь. Тоді й зможемо розібратися з чиєї вини в оселях рівнян відсутня гаряча вода. Після цього будемо боротися за те, щоб гаряче водопостачання в місті було відновлено.

Від автора: Наша країна продовжує жити у двох вимірах ­ соціалістичному минулому з його безкоштовними соціальними пільгами, і капіталістичному сьогоденні ­ з ринковими цінами на енергоносії і відсутністю в бюджетах усіх рівнів коштів на відшкодування тих самих “соціалістичних” пільг.

При цьому заручниками ситуації стають прості люди, яким одні “великі державні мужі” розповідають про покращання життя, а інші ­ просто виключають влітку гарячу воду. На думку автора, простого виходу подібна ситуація не має. Вже давно ті, хто мають певний достаток, в своїх ваннах поставили бойлери. Тому, звісно, їм централізоване гаряче водопостачання взагалі не потрібне. Проте ті громадяни, які цього собі дозволити не можуть, взагалі не мають можливості помитися або змушені згадувати досвід пращурів, гріючи воду з допомогою газових плит, або приймаючи так званий “фронтовий душ”. Наскільки подібна ситуація з наданням, здавалося б, такої елементарної комунальної послуги, як гаряче водопостачання, сприяє усвідомленню простими українцями факту покращання їхнього життя ­це питання поки що залишається риторичним.