Жебракувати почав з однорічного віку…

Марта Ю. народилась у 1985 році в одному з сіл Ковельського району Волинської області. Зростала дівчинка в інтернаціональній сім’ї: мама ­ українка, тато ­ румун. Матір’ю Марта вперше стала у 2005 році. Спершу у цивільному шлюбі з’явився хлопчик, через два роки ­ дівчинка, а в червні 2011 року народилась ще й третя дитина ­ хлопчик. Марта з Волині переїхала до тітки в Дубенський район, де і зареєстровані її діти.

З її слів, на шлях жебрацтва підштовхнула безвихідь. Мовляв, громадянський чоловік не допомагав виховувати дітей, жити ніде, адже з тіткою посварилася, через що і довелося переїхати до Рівного, а коштів, які отримує від держави, не вистачає.

Улюбленими місцями для жебракування у неї були автовокзал, що на вулиці Київській, та ринок “Дикого”. Шлях “загартування” жебрацтвом пройшли всі її діти. Жінка щодня, беручи з собою когось із нащадків, випрошувала гроші, речі, інші матеріальні цінності в людей, небайдужих до прохань молодої матері. Такі дії жінки вкотре стали приводом для притягнення її до кримінальної відповідальності. Нагадаємо, що Марту у 2010 році за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом зобов’язали сплатити штраф у розмірі 850 грн. Окрім того, вона неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду.

Вивчивши всі обставини справи, Рівненський міський суд визнав жінку винною у вчиненні злочину та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Однак, врахувавши щире каяття та обіцянку підсудної більше не займатися жебрацтвом, а належним чином виховувати дітей, суд звільнив жінку від відбування основного покарання, встановивши їй іспитовий строк терміном на один рік та зобов’язав не виїжджати за межі України без доз­волу органу кримінально­виконавчої системи.