Кров за кров

53­річний Володимир працює старостою в одному з рівненських храмів. У той день він заходився прибирати навколо церкви, згріб сухе сміття та підпалив його. Дим від цього вогнища став початком конфлікту між ним та двома братами ­ Сергієм та Олексієм, які мешкали в будинку навпроти. Виявляється, хлопці робили всередині ремонт: саме пошпаклювали стіни в кімнаті. Дим, принесений вітром від храму до їх будинку, міг згубно вплинути на білосніжний колір. Принаймні, так вони вважали. Тому парубки вирішили розібратися з палієм. Коли ж церковний староста спробував запевнити молодиків, що дим не погіршить ні якості, ні кольору, один з них, довго не думаючи, стукнув старшого чоловіка по обличчю. Вони почали стусати один одного, штовхаючись, озвучували обопільні образи. На крики прибігла жінка, яка в той час прибирала в храмі. Вона й спровадила парубків з церковного двору, погрожуючи викликати працівників міліції.

Все було спокійно до тих пір, поки 23­річний Станіслав, син старости, не повернувся ввечері з роботи. Рідні розповіли йому про неприємний інцидент. Спершу брати пішли до батька, він продовжував порядкувати поблизу храму. Його закривавлене обличчя збільшило бажання відомстити нападникам. Вони дізналися, що били батька двоє хлопців, які живуть у будинку навпроти храму. Оскільки ж їх не було вдома, Ігор зі Станіславом також взнали, що ті попрямували в бік парку, що неподалік будинку культури “Хімік”. Ще здалеку брати побачили своїх жертв. Ті відпочивали в колі двох чарівних дівчат. Станіслав, підбігши, почав наносити удари ногами Сергію, після чого останній знепритомнів. Ігор зчепився з Олексієм. Одна з дівчат благала хлопців зупинитись, інша ­ викликала “швидку”. І хтозна, чим би закінчилась ця сутичка. Братів зупинило те, що Станіслав не подавав ознак життя. Вже пізніше судово­медична експертиза встановить, що Станіслав завдав Сергієві забійну черепно­мозкову травму, забій головного мозку, переламав ліву променеву й клиновидну кістки та ніс. Такі тілесні ушкодження відносяться до тяжких, оскільки небезпечні для життя людини.

У суді Станіслав свою вину визнав повністю, щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину, тому Рівненським міським судом йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на два роки.

Також суд задовольнив цивільний позов, пред’явлений заступником прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області ­ Центральної міської лікарні. Засуджений зобов’язаний сплатити майже 3 тисячі гривень, витрачених медичним закладом на лікування Сергія.