Три ювілеї пейзажиста-екстремала

Серію робіт, серед яких переважно представлена лірична тема пейзажу, у виставковій залі спілки художників було присвячено пам’яті відомого російського пейзажиста Ісаака Левітана. А ось дати, які примусили художника представити власні картини, це ­ 35 років творчої діяльності, 60 років з дня народження та 40 років подружнього життя. Колеги­художники, які були присутні на відкритті виставки, висловлювали захоплення майстерністю та працьовитістю майстра пензля, дарували подарунки, читали вірші. Прозвучала інформація про те, що планується в друк книга про творчі та життєві шляхи майстра пензля. Але мало хто з присутніх на виставці здогадувався, що до книги увійдуть не лише моменти, пов’язані зі спокійними буднями художника. Виявляється, що в роботі митця­пейзажиста були й небезпечні моменти, які загрожували його здоров’ю та життю.

Людмила Горбунова ­ мистецтвознавець, одна з авторів книги ­ про творчість Миколи Годуна розповіла кореспонденту газети “Рівне Ракурс” про небезпечні моменти, які виникали під час подорожей митця і художніх пленерів.

­ Я бачила Миколу Петровича в екстремальних ситуаціях, коли разом були на пленерах. Робота художника буває небезпечною, адже пленери проводяться не завжди в погожу погоду, і трап­лялися випадки, які несли небезпеку життю художника. Перший наш сумісний пленер до Карпат був екстремальним. Поїздка намічалася взимку, і я пообіцяла показати Годуну місцевість, в якій проживала моя тітка. Їхати ми вирішили після Водохреща, щоб відчути святкову атмосферу. Вийшло так, що ми збиралися до міста Турку тоді, коли з’явилася інформація про підтоплення. У ніч на 22 січня 2009 року, через затор льоду, стався підйом рівня річок Стрий і Яблунька, у підсумку підтопило приватні житлові будинки районного центру і двох населених пунктів Турковського району. Внаслідок випадання сильних дощів та інтенсивного танення снігу, миттєво піднявся рівень води в гірських річках району, що і призвело до раптового льодоходу. Потоки води, снігу та багнюки буквально зносили невеличкі будівлі вуличних вбиралень, й уся ця маса рухалася далі. Всього тоді підтопило близько сотні будинків, а постраждало близько півтисячі людей. Головною загрозою був прорив греблі. У регіоні було оголошено надзвичайну ситуацію. Але Микола Петрович заявив, що пленер відбудеться за будь­якої погоди, тому довелося вирушити до цього регіону та малювати в негоду. На щастя, будівлю, в якій ми мешкали в моїх родичів, підтоплення не зачепило, але похвилюватися таки довелося. Під час зимової мандрівки доводилося їздити до віддалених закутків Карпат. У той же час ще однією небезпекою, яка могла трапитися на нашому шляху, була зустріч у лісі з вовчою зграєю. Траплялися випадки, коли голодні вовки вдиралися навіть у селища та витягували з будок собак.

Ще одна небезпечна ситуація трапилася під час пленеру в Стамбулі. Тоді українські художники мандрували кораблем по Чорному морю. Раптово відмовили двигуни, і ми в негоду опинилися у відкритому морі. Згодом закінчилася питна вода, довелося пити технічну. Художники, які малювали аквареллю, розводили фарби горілкою, адже прісна вода була на вагу золота. Люди панікували, чекали допомоги. У тій ситуації Микола Годун вів себе оптимістично, всіх підбадьорював. Нарешті корабель відбуксирували назад в Іллічівськ, а пленер художники провели вже на Одещині.

Ось у таких екстремальних умовах довелося побачити Миколу Годуна, який проявив себе, як надійна та мужня людина.

Зараз усі охочі можуть подивитися мальовничі пейзажі художника, які він переважно писав впродовж останніх 9­ти місяців цього року. Його вис­тавка триватиме до 18 серпня, а далі експозиція вирушить до виставкових залів Тернополя.