Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №615 від 08.08.2013p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
Листопад 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30


#Оповідання

МІЖ ДВОМА СЕРЦЯМИ

МІЖ ДВОМА СЕРЦЯМИ

П`ять років минуло з того часу, як почали зустрічатися Михайло і Олена. Гарна була пара. Всі заздрили їхньому коханню. Адже скрізь і завжди бачили їх разом. Їхні закохані серця аж випромінювали радість від прийдешнього життя. Молоді люди завжди були усміхненими та привітними, стриманими у своїх почуттях. У селі всі знали про їхню тривалу зустріч, і наприкінці кожного християнського посту між людьми велася розмова про їхнє одруження. Батьки й самі потихеньку готувалися до цієї визначної події.

Але не так сталося, як гадалося. В один зимовий вечір Михайло і Олена не поладили між собою через якусь дрібницю і, як часто буває в таких випадках, посварились. Кожен із них мав свою думку стосовно сварки, кожен наполягав лише на своїй правоті. За те, що сталося, ніхто перепрошувати і не думав, адже зустрічалися не рік і не два. За цей час вивчили один одного, але не навчилися вибачати. Кожен мав свою гординю. Михайло думав: не витримає Олена довгої розлуки, якщо любить, то прийде. Те саме про хлопця гадала і Олена. Чекали один на одного, сумували один за одним, але впертість і гордість заважали зробити крок назустріч. Ніхто не хотів визнавати своєї помилки. Кожен сподівався на іншого. Але найменших натяків на відновлення попередніх стосунків один одному не давали, хоча й самі потім не раз і не два шкодували.

Час ішов. Михайло і Олена розуміли, що не судилося їм бути разом. І першою не витримала затяжної паузи в коханні дівчина. Їй хотілося палких почуттів, відчувати себе коханою, знати, що ти комусь потрібна і небайдужа, адже ще молода і не встигла забути, що таке любов. Тому звістка, що Олена виходить заміж за іншого, зі швидкістю світла облетіла все село. Всюди тільки й говорили про її одруження. Ім’я Олени було на устах і в малого, і в старого. “Раз так, ­ говорили люди, ­ то хай так і буде. Може з Олексієм у неї краще складеться доля, ніж склалася б із Михайлом. Як би там не було, але хай Бог посилає їм добро і щастя”.

Новина про наміри Олени важким каменем лягла на серце Михайлу. Довго не міг повірити в те, що сталося, адже й досі був небайдужий до колишньої дівчини. Не міг він змиритися з таким випробуванням долі і подався з села на заробітки, щоб не бачити весілля Олени, не бачити її у білій весільній сукні, не чути її клятви у вірності майбутньому чоловіку. Думки хлопця бажали щастя в шлюбі, а серце питало: чому так сталося, чому вона виходить за іншого? Він не буде кохати тебе так, як я кохав. Йому не буде такою милою твоя посмішка, як мені. Йому не будуть такі дорогі твої слова, як були мені. Він не дасть тобі того тепла і щастя, яке міг би дати я. Та все одно, хай доля стелить для вас рівну дорогу.

Михайло вперше відчув себе самотнім на цьому світі. Сльози котились самі за втраченим коханням, і зупинити їх було неможливо. Що ж поробиш? Така доля, і від неї не заховаєшся. Єдине, що залишалося для парубка, це викинути її з голови і зайнятися розбудовою свого власного життя. Адже Олена вже ніколи не буде його.

Не встигли люди наговоритися про заміжжя Олени, як тут Михайло повернувся з заробітків із якоюсь дівчиною. Тільки­но переступив із нею поріг своєї хати, а вже сусіди і дату його весілля встигли оголосити. “Оце, ­ говорять, ­ після Водохреща уже погуляємо”. Та не знайшов під собою твердої опори їхній прогноз, адже Михайло приїхав уже одруженим. Його дружину звали Настею, родом із Сумщини. Красивою була дів­ка, весела, роботяща. Чи то по любові одружився Михайло, чи то через помсту своїй колишній коханій, ніхто того не знає і не відає.

На цьому розповідь про закохані серця, які назавжди розійшлися і мали вже свої сім’ї, можна було б і закінчувати, якби зовсім нещодавно не знай­шлося б продовження їхньої історії.

Час летів. Роки минали так швидко, що й не встигнеш озирнутися. Михайло з Настею вже й дітей одружили. І до старос­ті можна було рукою подати, але не Михайлу. Неначе помолодів останнім часом. На лиці змінився. Став енергійнішим, у кожному сказаному слові намагався знайти жарт. Навіть сусіди запримітили таку незвичну поведінку Михайла. “Що це з твоїм чоловіком, Нас­те? Еліксир молодості п’є чи що?” ­ жартома питали в жінки. А вона лише знизувала плечима і мовчки йшла собі. Їй було не до жартів. Вона знала, чому так змінилося життя чоловіка. Він сам їй розповідав, а вона плакала. А потім сам пускав сльозу біля неї. Похиливши голову, плакав, мов дитина, через те, що не зміг­таки забути… свою першу любов. А сталося це за непередбачуваних обставин.

Була пізня осінь. І одного негожого дня прийшло горе в хату Олени: помер її чоловік Олексій, з яким прожила в парі більше тридцяти років. Жінка залишилась сама, адже діти жили далеко від неї. Не всі навіть приїхали провести батька в останню дорогу. Впоратися зі всією домашньою роботою було вкрай важко. Часто допомагали їй родичі, сусіди. Але в кожного своєї роботи вистачало. І ось, коли попросила Олена зорати поле, нікому не виходило. Кожний був зайнятий. Аж тут Михайло на конику повертався додому. Підійшла жінка, попросила, а той не відмовив. Що було робити Михайлу? Знав, що недавно чоловіка поховала. Важко самій таку роботу тягти, тому й погодився. За вечерею і після випитої чарки горілки попливли со­лодкі спогади в Михайла і Олени про їхнє парубкування. Довго того вечора вони згадували свої життєві дороги. Додому Михайло повернувся, коли було вже далеко за північ. З тих пір він часто став допомагати Олені: то сіна завезе, то дровець нарубає, то ще щось підсобить. Між ними знову спалахнули давні почуття, спалахнули з новою силою і через стільки років! Вони прагнули будь­що наздогнати втрачене колись щастя.

І одного вечора Михайло в черговий раз прийшовши від Олени, покликав до себе дружину і сказав їй таке: “Пробач мене, Насте, ти доброю була дружиною. Зрозумій мене правильно. Не змогло моє серце забути Олени. Тягнеться до неї моя душа. Тому я мушу бути з нею. Нам судилося бути щасливими. Прощавай, Насте, і будь мужньою”. З цими словами Михайло вийшов із будинку. Жінка довго дивилася йому вслід. А далі… А далі полились сльози і спогади про спільну сімейну дорогу, якою крокувала стільки років нога в ногу зі своїм чоловіком. Не вберегла його Настя. Не зуміла. Захотілось Михайлу щастя. Та якби ж то хто знав, де те щастя ховається. А може, воно у нас під боком, а ми не бачимо його, чи не хочемо бачити. Тому й сторониться нас воно. І йде собі геть.

Таке ж щастя зустріли і Михайло з Оленою. Прожили вони разом менше півроку. Перучи на річці одяг своєму новому чоловіку, Олена тяжко застудилась. Довго біля неї ходив Михайло, але від смерті так і не вберіг. Поховали Олену поруч із Олексієм, її законним чоловіком. Після прощального обіду Михайло лишився сам наодинці з пустотою, горем і відчаєм. В його голові шукали прихистку сотні думок. Він думав про своє земне життя. Що тепер було робити Михайлу ­ жити самотньо в чужій хаті чи знову повернутися до жінки і дітей? Не міг він знайти відповіді на ці непрості для нього питання, так само як і не знайшов щастя з Оленою, а може, не встиг? А може, його щастя було з Настею? І він сам добровільно відмовився від нього. У кожного своє щастя. Щастя, яке людина будує своїми моральними цінностями, своїми вчинками, добрими чи поганими. Від цього і залежить людське щастя. Михайло дивився, як догоряє під образами свічка, яку поставив за упокій Олени. Так само, як віск, тануло і його життя. Він заплакав. Заплакав так, як ще ніколи не плакав у своєму житті. За кого в цей час проливало гіркі сльози серце Михайла, за дружиною і дітьми чи за погаслим життям Олени? Хтозна…

08.08.2013Василь ТИТЕЧКО


Переглядів: 581

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 836 від 16.11.2017p.
¤ 
Як зміцнити імунітет восени:

Як зміцнити імунітет восени:

4 дієвих способи, які вам сподобаються

Можна довго жалітись на погану погоду, холод та вічні застуди. А можна зміцнити власний імунітет і тоді осінь дійсно буде вам в радість!...

¤ Особливий погляд
«Вестагротех» завзято працює на молочний ренесанс в Україні

«Вестагротех» завзято працює на молочний ренесанс в Україні

Микола КОЗАКЕВИЧ: «Настав час виходити на світові продовольчі ринки не з сировиною, а з «паляницею»

За останні роки молочна галузь України переживає не найкращі часи. Причин цьому чимало: недостатня увага з боку держави, значне підвищення цін на електроенергію та паливо, яке впливає на ціну вироблен...

¤ 
Хто з Рівненщини отримає відстрочку від армії, вирішувала призовна комісія

Хто з Рівненщини отримає відстрочку від армії, вирішувала призовна комісія

На Рівненщині триває осінній призов на строкову службу. Всього до кінця листопада військкомати повинні закликати понад 300 новобранців у віці до 27 років. Більше половини призовників служитимуть у Збр...

¤ 
«Народний фронт» до виборів-2019 готовий

«Народний фронт» до виборів-2019 готовий

«Фронтовики» провели ГУЧНИЙ з’їзд

Здавалося б, банальна історія – партія провела з’їзд. Україна бачила сотні партійних заходів за час незалежності, проте цього разу спричинився справжній політичний фурор. 11 листопада півтисячі делега...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (21922)
2. Розклад руху автобусів [253] (19773)
3. Моє місто - найкраще [427] (16396)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (11331)
5. Догляньте мене до смерті [278] (11281)
6. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (11094)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (10718)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (9182)
9. Душ для всіх [432] (8313)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (8260)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7965)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7851)
13. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7819)
14. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7741)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7694)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як зміцнити імунітет восени: (125)
2. Як пиво впливає на організм людини: (121)
3. Хто з ким «дружить» на городі (116)
4. «Ти зможеш, якщо зміг я!» знову на Рівненщині (114)
5. Виростити розсаду без ґрунту (114)
6. У Рівному вперше відбувся фестиваль з доджболу (112)
7. «Верес» U-21 – «Карпати» U-21 0:1 (111)
8. Євген Пасіч не зіграє у Запоріжжі, (110)
9. Рівненська дзюдоїстка отримуватиме стипендію Президента (110)
10. «Розминка від чемпіона» продовжує крокувати Рівненщиною (105)
11. Чого соромиться історія: великі люди, які хворіли ганебними хворобами (104)
12. Відомо, хто буде новою ведучою «Орла и решки» (102)
13. Пиріжки як пух (102)
14. Померла дочка Людмили Гурченко: причина смерті (101)
15. Як лікувати ячмінь народними засобами (100)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс