Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №615 від 08.08.2013p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Липень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
Серпень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


Надія захистить усіх, хто звернеться і хто в Бога вірить! Тел.:(095) 92-61-876, (096) 67-38-505

¤ Оповідання

МІЖ ДВОМА СЕРЦЯМИ

МІЖ ДВОМА СЕРЦЯМИ

П`ять років минуло з того часу, як почали зустрічатися Михайло і Олена. Гарна була пара. Всі заздрили їхньому коханню. Адже скрізь і завжди бачили їх разом. Їхні закохані серця аж випромінювали радість від прийдешнього життя. Молоді люди завжди були усміхненими та привітними, стриманими у своїх почуттях. У селі всі знали про їхню тривалу зустріч, і наприкінці кожного християнського посту між людьми велася розмова про їхнє одруження. Батьки й самі потихеньку готувалися до цієї визначної події.

Але не так сталося, як гадалося. В один зимовий вечір Михайло і Олена не поладили між собою через якусь дрібницю і, як часто буває в таких випадках, посварились. Кожен із них мав свою думку стосовно сварки, кожен наполягав лише на своїй правоті. За те, що сталося, ніхто перепрошувати і не думав, адже зустрічалися не рік і не два. За цей час вивчили один одного, але не навчилися вибачати. Кожен мав свою гординю. Михайло думав: не витримає Олена довгої розлуки, якщо любить, то прийде. Те саме про хлопця гадала і Олена. Чекали один на одного, сумували один за одним, але впертість і гордість заважали зробити крок назустріч. Ніхто не хотів визнавати своєї помилки. Кожен сподівався на іншого. Але найменших натяків на відновлення попередніх стосунків один одному не давали, хоча й самі потім не раз і не два шкодували.

Час ішов. Михайло і Олена розуміли, що не судилося їм бути разом. І першою не витримала затяжної паузи в коханні дівчина. Їй хотілося палких почуттів, відчувати себе коханою, знати, що ти комусь потрібна і небайдужа, адже ще молода і не встигла забути, що таке любов. Тому звістка, що Олена виходить заміж за іншого, зі швидкістю світла облетіла все село. Всюди тільки й говорили про її одруження. Ім’я Олени було на устах і в малого, і в старого. “Раз так, ­ говорили люди, ­ то хай так і буде. Може з Олексієм у неї краще складеться доля, ніж склалася б із Михайлом. Як би там не було, але хай Бог посилає їм добро і щастя”.

Новина про наміри Олени важким каменем лягла на серце Михайлу. Довго не міг повірити в те, що сталося, адже й досі був небайдужий до колишньої дівчини. Не міг він змиритися з таким випробуванням долі і подався з села на заробітки, щоб не бачити весілля Олени, не бачити її у білій весільній сукні, не чути її клятви у вірності майбутньому чоловіку. Думки хлопця бажали щастя в шлюбі, а серце питало: чому так сталося, чому вона виходить за іншого? Він не буде кохати тебе так, як я кохав. Йому не буде такою милою твоя посмішка, як мені. Йому не будуть такі дорогі твої слова, як були мені. Він не дасть тобі того тепла і щастя, яке міг би дати я. Та все одно, хай доля стелить для вас рівну дорогу.

Михайло вперше відчув себе самотнім на цьому світі. Сльози котились самі за втраченим коханням, і зупинити їх було неможливо. Що ж поробиш? Така доля, і від неї не заховаєшся. Єдине, що залишалося для парубка, це викинути її з голови і зайнятися розбудовою свого власного життя. Адже Олена вже ніколи не буде його.

Не встигли люди наговоритися про заміжжя Олени, як тут Михайло повернувся з заробітків із якоюсь дівчиною. Тільки­но переступив із нею поріг своєї хати, а вже сусіди і дату його весілля встигли оголосити. “Оце, ­ говорять, ­ після Водохреща уже погуляємо”. Та не знайшов під собою твердої опори їхній прогноз, адже Михайло приїхав уже одруженим. Його дружину звали Настею, родом із Сумщини. Красивою була дів­ка, весела, роботяща. Чи то по любові одружився Михайло, чи то через помсту своїй колишній коханій, ніхто того не знає і не відає.

На цьому розповідь про закохані серця, які назавжди розійшлися і мали вже свої сім’ї, можна було б і закінчувати, якби зовсім нещодавно не знай­шлося б продовження їхньої історії.

Час летів. Роки минали так швидко, що й не встигнеш озирнутися. Михайло з Настею вже й дітей одружили. І до старос­ті можна було рукою подати, але не Михайлу. Неначе помолодів останнім часом. На лиці змінився. Став енергійнішим, у кожному сказаному слові намагався знайти жарт. Навіть сусіди запримітили таку незвичну поведінку Михайла. “Що це з твоїм чоловіком, Нас­те? Еліксир молодості п’є чи що?” ­ жартома питали в жінки. А вона лише знизувала плечима і мовчки йшла собі. Їй було не до жартів. Вона знала, чому так змінилося життя чоловіка. Він сам їй розповідав, а вона плакала. А потім сам пускав сльозу біля неї. Похиливши голову, плакав, мов дитина, через те, що не зміг­таки забути… свою першу любов. А сталося це за непередбачуваних обставин.

Була пізня осінь. І одного негожого дня прийшло горе в хату Олени: помер її чоловік Олексій, з яким прожила в парі більше тридцяти років. Жінка залишилась сама, адже діти жили далеко від неї. Не всі навіть приїхали провести батька в останню дорогу. Впоратися зі всією домашньою роботою було вкрай важко. Часто допомагали їй родичі, сусіди. Але в кожного своєї роботи вистачало. І ось, коли попросила Олена зорати поле, нікому не виходило. Кожний був зайнятий. Аж тут Михайло на конику повертався додому. Підійшла жінка, попросила, а той не відмовив. Що було робити Михайлу? Знав, що недавно чоловіка поховала. Важко самій таку роботу тягти, тому й погодився. За вечерею і після випитої чарки горілки попливли со­лодкі спогади в Михайла і Олени про їхнє парубкування. Довго того вечора вони згадували свої життєві дороги. Додому Михайло повернувся, коли було вже далеко за північ. З тих пір він часто став допомагати Олені: то сіна завезе, то дровець нарубає, то ще щось підсобить. Між ними знову спалахнули давні почуття, спалахнули з новою силою і через стільки років! Вони прагнули будь­що наздогнати втрачене колись щастя.

І одного вечора Михайло в черговий раз прийшовши від Олени, покликав до себе дружину і сказав їй таке: “Пробач мене, Насте, ти доброю була дружиною. Зрозумій мене правильно. Не змогло моє серце забути Олени. Тягнеться до неї моя душа. Тому я мушу бути з нею. Нам судилося бути щасливими. Прощавай, Насте, і будь мужньою”. З цими словами Михайло вийшов із будинку. Жінка довго дивилася йому вслід. А далі… А далі полились сльози і спогади про спільну сімейну дорогу, якою крокувала стільки років нога в ногу зі своїм чоловіком. Не вберегла його Настя. Не зуміла. Захотілось Михайлу щастя. Та якби ж то хто знав, де те щастя ховається. А може, воно у нас під боком, а ми не бачимо його, чи не хочемо бачити. Тому й сторониться нас воно. І йде собі геть.

Таке ж щастя зустріли і Михайло з Оленою. Прожили вони разом менше півроку. Перучи на річці одяг своєму новому чоловіку, Олена тяжко застудилась. Довго біля неї ходив Михайло, але від смерті так і не вберіг. Поховали Олену поруч із Олексієм, її законним чоловіком. Після прощального обіду Михайло лишився сам наодинці з пустотою, горем і відчаєм. В його голові шукали прихистку сотні думок. Він думав про своє земне життя. Що тепер було робити Михайлу ­ жити самотньо в чужій хаті чи знову повернутися до жінки і дітей? Не міг він знайти відповіді на ці непрості для нього питання, так само як і не знайшов щастя з Оленою, а може, не встиг? А може, його щастя було з Настею? І він сам добровільно відмовився від нього. У кожного своє щастя. Щастя, яке людина будує своїми моральними цінностями, своїми вчинками, добрими чи поганими. Від цього і залежить людське щастя. Михайло дивився, як догоряє під образами свічка, яку поставив за упокій Олени. Так само, як віск, тануло і його життя. Він заплакав. Заплакав так, як ще ніколи не плакав у своєму житті. За кого в цей час проливало гіркі сльози серце Михайла, за дружиною і дітьми чи за погаслим життям Олени? Хтозна…

08.08.2013Василь ТИТЕЧКО


Переглядів: 531

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 823 від 17.08.2017p.
¤ 

«Теплі кредити» повернулися

На Рівненщині банки відновили видачу «теплих кредитів» для населення та ОСББ....

¤ 

Для перевезення школярів продали автобус з пошкодженими гальмами

Аварійний автобус «Mercedes-Benz Sprinter» купили у Вараші для школярів, щоб возити їх на екскурсії, через платформу PROZORRO. На це міська рада виділила 1 мільйон 500 тисяч гривень. Переможцем торгів...

¤ 
Сарненський депутат стверджує, що його «замовили» у Рівному

Сарненський депутат стверджує, що його «замовили» у Рівному

24-річний депутат Сарненської міської ради, який також є начальником штабу Громадського Формування «Льва» Євгеній Криницький стверджує, що його затримання «замовили» і що з підприємців гроші він не ви...

¤ 

Субсидія нараховується на людей, які фактично проживають у квартирі чи будинку

Часто буває так, коли в квартирі чи будинку, де проживають батьки, прописані діти, які фактично там не проживають вже багато років....

¤ Теплотехніка XXІ століття
«Агроресурс»: 20 кроків до тріумфу та визнання

«Агроресурс»: 20 кроків до тріумфу та визнання

Майже мільйонна армія користувачів високоякісного опалювального обладнання вдячна за тепло, комфорт і затишок ПрАТ «Агроресурс»

Тепло в будинку - це не тільки комфорт і затишок, але і нормальна життєдіяльність, здоров’я мешканців, хороші умови для самого житла. Опалення в останні роки стає все дорожчим, рахунки споживачі отрим...

¤ 
В Рівному на пішохідному переході збили бабусю з онуком

В Рівному на пішохідному переході збили бабусю з онуком

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими поблизу Луцького кільця надійшло до поліції сьогодні, 11 серпня, близько 11 години....






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (19366)
2. Розклад руху автобусів [253] (17978)
3. Моє місто - найкраще [427] (13856)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (9535)
5. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (9484)
6. Догляньте мене до смерті [278] (9102)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (8992)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (7953)
9. Душ для всіх [432] (7024)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (6941)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (6682)
12. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (6501)
13. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (6484)
14. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (6474)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (6432)

ТОП-15 свіжого номера:

1. На Рівненщині взимку буде тепло… (253)
2. По стопах Алли Пугачової: 70-річну співачку Софію Ротару покликали заміж (250)
3. Сарненський депутат стверджує, що його «замовили» у Рівному (237)
4. У Рівному вдруге пройшов фестиваль травників та пасічників (236)
5. На Рівненщині реабілітуватимуть річки (235)
6. Відбулося сімейне свято мікрорайону «Ювілейний» (234)
7. Добре, що поїли! (233)
8. Для перевезення школярів продали автобус з пошкодженими гальмами (233)
9. На Рівненщині за І півріччя 2017 року «МРІЯ» виділила 167 тис. грн. на соціальні проекти та сплатила 1,3 млн грн. податків (233)
10. За добу шахраї на Рівненщині «попрацювали» на 22 тисячі гривень (233)
11. «Теплі кредити» повернулися (232)
12. Як вижити в літню спеку (230)
13. Субсидія нараховується на людей, які фактично проживають у квартирі чи будинку (230)
14. Ароматна історія парфумерії (230)
15. Рівненщина отримала майже 6 мільйонів на відшкодування вартості ліків (229)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс