Поезія під гуркіт барабанів

Минулої суботи у кіноцентрі “Ера” презентували незвичний літературно­музичний проект під назвою “DrumТИатр”. Український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту “Четвер” Юрко Іздрик до списку власних доробків додав ще й музичний проект, в якому поєднав поезію, електронну музику та барабани. Музичний матеріал було створено спільно з поетом Григорієм Семенчуком та барабанщиком­мультиінструменталістом Олексієм Гмирею. І якщо в літературному середовищі Іздрика називають представником українського постмодерну, то музичний матеріал проекту “DrumТИатр” можна віднести до так званого “андеграунду”.

Для андеграунду характерні ігнорування стилістичних і мовних обмежень, відмова від загальноприйнятих цінностей, норм, від соціальних і художніх традицій. Андеграунд ­ це творче підпілля, в якому поєднується сукупність напрямів у сучасному мистецтві­музиці, літературі, кіно. Тому творчість постмодерніста Юрка Іздрика гармонійно вписується в рамки напрямку, який є противагою масовій культурі і офіційному мистецтву.

Захід було організовано молодіжними організаціями Література.RV та молодіжною платформою “Яскраво”. Щодо представленого музичного матеріалу, то виступ “DrumТИатр” відбувся в кращих традиціях музичного “неформату”. За своєю сутністю та стилем “DrumТИатр” можна порівняти з прогресивними німецькими гуртами “Neu” та “Can” ­ з тим же монотонним читанням текстів.

На початку 70­х років ці музичні колективи, які проповідували елементи напрямків арт­рок, психоделічний рок, краут­рок і авангард, кардинально вплинули на всіх сучасних виконавців, які працювали на перехресті некомерційних напрямків року. Можливо, й проект “DrumТИатр” дасть поштовх українським рок­гуртам, які масово копіюють певні стилі рок­музики і зрідка видають щось самобутнє. Суміш стилів музичного проекту досить незвична ­ тут і гострий соціальний реп і електронний веселий indie, басовий dub і індустріальний dubstep у супроводі губної гармошки, гітари і того, що по дорозі добрі люди подарували. Творчість “DrumТИатр” можна порівняти із російською хвилею “абстрактного” хіп­хопу, де лідерами є гурти “СБПЧ”, “Есть Есть Есть”. Учасники проекту “DrumТИатр” жартують, мовляв, щось подібне міг грати і “Tricky”, популярний нині альтернативний хіп­хопер, якби виріс десь під Івано­Франківськом і не сприймав би власну музику всерйоз.

Проект “DrumТИатр” було засновано у січні 2010 року. За цей час музичний матеріал було представлено на різнопланових мистецьких фестивалях та перформенсах. Приміром, “DrumТИатр” брав участь в ужгородському фестивалі еротичного мистецтва “Березневі Коти”, львівському фестивалі незалежного кіно “КіноЛев”, львівському міжнародному літературному фестивалі. До сценічних виступів “DrumТИатру” час від часу приєднуються відомі українські музиканти: басист Олег Джон Сук та барабанщик Олексій Слободян, які грають також у гуртах “Горгішеллі”та “Мертвий півень”, гітарист Максим Литвинчук та саксофоніст Олександр Фразе­Фразенко.

Письменник Юрко Іздрик добре знаний і як представник “станіславського феномену”. Станіславський феномен ­ своєрідне мистецьке угруповання літераторів Івано­Франківщини, творці якого найповніше втілили український варіант пост­модернізму у своїй творчості. За визначенням самого Іздрика, для “франківського феномена” притаманне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої ще недавно були зачинені та раптом широко відчинилися.

Ірена СЛУТА, коуч, тренер з особистісного розвитку, письменниця розповіла про враження від проекту:

­ Юрко Іздрик був відвертим, наскільки це взагалі доступно митцю. Приходячи на зустрічі з автором, навряд чи можна отримати більше, ніж ти уже взяв із його книги. Адже саме там найвибуховіша консистенція нервів, емоцій та почуттів. А тут звичайнісінька людина, яка може і не співпасти з еталонним очікуванням того, яким має бути письменник.

“DrumТиАтр” ­ це суцільний експеримент та імпровізація. Це гурт, який відмовився від будь­яких репетицій. Натомість він щоразу подає своєму слухачу нове та оригінальне звучання, запрошуючи до мандрівки закутками свідомості, розширюючи рамки сприйняття світу та себе, даючи віру на продов­ження.