Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №247 від 06.07.2006p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
Листопад 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30


#Невигадана історія

Не в грошах щастя...

Не в грошах щастя...

А хто полюбляє жартувати, додає: “А у їх кількості”. Життя ж часто доводить, що багатство не завжди є запорукою щастя.

Скільки Людмила себе пам’ятала, вона завжди кому-небудь заздрила. У дитсадочку - дітлахам, якщо у них було те, чого не мала вона.

- Мамо, а Наталя вчора принесла у садочок таку гарну ляльку - казала: дорога, і в руки нікому не давала. А у мене якась обшарпана, стара.

- Доню, заздрити негарно. Будуть гроші - я й тобі куплю нову.

- Авжеж. А коли ці гроші у тебе з’являться?

Що могла відповісти Софія Миколаївна на докір доньки? Сама її виховує, а зарплата у вчительки початкових класів - звісно ж, яка… Дочка не знала, що мама ще й підробляла, щоб якось звести кінці з кінцями. Умовила директора школи, де працювала, оформити її на півставки прибиральницею. Пізно ввечері, коли нікого у школі вже не було, ходила прибирати. І все заради неї - коханої доньки.

З роками почуття обділеності та заздрість росли в душі у Люди. У школі їй здавалося, що на неї дивляться з презирством через те, що вона не має золотих прикрас, таких, як у інших дівчат, модного одягу. Мати з останніх сил намагалася задовольнити забаганки дочки, а тій - все було мало.

Після закінчення дев’яти класів Люда заявила матері, що хоче навчатися у комерційному технікумі і швидше “перейти на свої хліба”. Доклавши неймовірних зусиль, необхідні кошти для навчання доньки Софія Миколаївна врешті-решт знайшла: допомогли родичі.

Роки навчання збігли швидко, і “новоспечений” менеджер Людмила почала шукати роботу. Вона прагнула працювати тільки у престижній фірмі. Занурившись у море оголошень, дівчина цілими днями обдзвонювала ті фірми, які, на її погляд, були достатньо престижними. Люда обійшла десятки організацій: то не влаштовувала зарплатня, то шеф здавався якимось занудою, то… Взагалі, тих “то” було багато: адже дівчина була дуже вимогливою. А головна вимога, хоча нікому у світі про це б не сказала, - “підчепити на гачок” шефа.

Хто шукає, той знаходить. В одній фірмі робота її влаштовувала “на всі сто”: немалі гроші, недалеко від дому. Керівник Людмилі також одразу сподобався: дівчину вразило, що обличчя у нього молоде, а волосся зовсім сиве. Це йому дуже пасувало. Директор приязно дивився на неї під час розмови, а очі у нього були добрі-добрі. Люда висока, струнка, з гарною фігурою, вочевидь, сподобалася чоловіку з першого погляду.

Так і розпочалася її робота на фірмі, але не за спеціальністю. Директор - Віктор Петрович - прийняв її секретарем-референтом. Щоправда, пообіцяв перевести на посаду менеджера, як тільки з’явиться така вакансія. Робота була неважка, кмітлива Людмила швидко освоїлася. З першої зарплати повністю “поновила” свій гардероб та купила дорогу косметику.

На робочому столі Віктора Петровича вона бачила дві фотографії: вродливої молодої жінки і маленького хлопчика. Та чомусь перша фотографія була у чорній рамці.

Одного разу, коли Люда ввечері збиралася додому, директор покликав її до кабінету. Дівчина помітила, що він чомусь дуже засмучений.

- Вікторе Петровичу, щось трапилося?

- Та ні, Людо, справи йдуть нормально.

- Але ви сьогодні не такий, як завжди.

- Ти це помітила? Так, сьогодні сумний день: три роки, як пішла з життя моя дружина.

- Я вам співчуваю.

- Ти не поспішаєш додому? Може, тебе чекає коханий?

- Ні, у мене нікого немає.

- Ну, тоді сідай, пом’янемо мою дружину. Мені зовсім не хочеться повертатися у свій самотній, порожній дім.

Він поставив на стіл пляшку дорогого коньяку, коробку цукерок. Випили мовчки. Згодом Віктор Петрович, сам не розуміючи чому, розповів Людмилі про своє життя:

- Сина виховує моя мама. Вона живе у сусідній області. Розумієш, дитині потрібна увага, догляд, а я цілими днями на роботі. Кожного вихідного буваю з сином. У мене є великий будинок з усіма вигодами. Та й, взагалі, у мене є все. Немає тільки щастя…

Він замовк. Люда уважно слухала.

- А чому б вам не одружитися? Будь-яка дівчина погодилася би вийти за вас заміж.

- І ти теж? - якось несміливо запитав Віктор Петрович.

- Не знаю. А сама подумала: “Це мій шанс”.

З того вечора Віктор Петрович часто проводжав Люду додому. Він віз її машиною подалі від гамірного центру міста. Вони здебільшого сиділи у якомусь затишному ресторані. Давно вже перейшли на “ти”, але Віктор ніби боявся зробити останній крок…

Але все, що мало відбутися, відбулося…

Гучного весілля не було. Вони розписалися у звичайний буденний день. Вдома мати Віктора накрила стіл. Була ще мама Люди. В душі вона раділа за доньку, але водночас якась тривога заповзла у серце. Син Віктора скоса поглядав на незнайому тьотю.

Люда не захотіла більше працювати, пояснивши чоловіку це так: чоловік і жінка не можуть працювати на одній фірмі. Віктор погодився. Нарешті Людмила отримала те, про що мріяла, - гроші, та ще й чималі… Але Людині “апетити” ставали все більшими: салони краси, модні бутики, солярій, перукарні. З’явилися друзі, з якими вона весело проводила час у ресторанах, поки чоловік був на роботі.

Одного разу після наради Віктор зненацька відчув, що втрачає свідомість. Секретарка викликала “швидку”. У лікарні поставили діагноз - цукровий діабет, причому у задавненій формі. Лікар сказав, що причиною недуги могли бути як нервове перевантаження, так і стреси.

Ін’єкції приходила робити медсестра, яку він запросив. Тиха, лагідна Лідія Іванівна постійно була біля хворого. Людмила вдома майже й не бувала. Частенько не приходила ночувати. А коли з’являлася, недбало кидала: “Ну, як ти?” А Лідія Іванівна доглядала за ним, як за маленькою дитиною. “Якби не вона, я пропав би”, - часто спадало на думку Віктору. Він не засуджував дружину: розумів, що їхньому шлюбу настав кінець. Тепер Люда, не соромлячись, приводила “друзів” додому. П’янки-гулянки тривали аж до ранку і майже кожного дня.

Грошей ставало все менше, хоча Віктор продав свою фірму. Не соромлячись, Люда вимагала у нього все більші і більші суми. В її поведінці і зовнішньому вигляді з’явилося щось неприємне, вульгарне. Одного разу, коли вона, розлючена, увірвалася до його спальні і почала знову вимагати гроші, Віктор випадково глянув на її оголені руки - вони були аж сині від численних ін’єкцій. Так, без сумніву, Люда - наркоманка…

- Більше грошей я тобі не дам.

- Ти, жалюгідний каліка, спробуй тільки не дати! - верещала Людмила. - Я тебе прикончу!

Все це почула Лідія Іванівна, яка саме принесла Віктору сніданок.

- Може, ти хочеш одружитися з цією злидаркою-медсестрою. Я бачу, як вона все крутиться біля тебе!

- Замовкни! - щосили крикнув Віктор. - Геть звідси, щоб я тебе не бачив більше в цьому домі!

Після розлучення чоловік залишив собі тільки будинок і деякі кошти. Все інше перейшло Людмилі. Віктор захотів, щоб мати і син жили з ним.

Одного разу з рубрики “Кримінал” у газеті Віктор дізнався, що його колишня дружина, перебуваючи у стані сильного наркотичного сп’яніння, викинулася з дев’ятого поверху будинку, де мешкала після розлучення. Це сталося напередодні її двадцятого дня народження…

06.07.2006Надія БІЛОУС


Переглядів: 1166

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 834 від 02.11.2017p.
¤ 
«Соло» рівненського візочника стало переможним у Бельгії

«Соло» рівненського візочника стало переможним у Бельгії

Рівненський візочник Іван Сівак виборов золоту медаль на Чемпіонаті світу зі спортивних танців у Бельгії....

¤ Особливий погляд
Ключова галузь економіки

Ключова галузь економіки

Іван ЯКИМЕНКО: «Основне завдання залізничників України – забезпечити стабільну роботу на кожному робочому місці»

4 листопада 1861 року, ще за часів Австро-Угорської імперії, до Львова прибув перший потяг під назвою «Ярослав». Він з’єднав Відень, Краків, Перемишль і Львів. З того часу минуло понад півтора столітт...

¤ 
Жителя Володимиреччини за подвійне вбивство

Жителя Володимиреччини за подвійне вбивство

засудили на 15 років позбавлення волі

Такий вирок винесла колегія суддів Кузнецовського міського суду 37-річному жителю Володимирецького району, який вчинив умисне вбивство двох осіб....

¤ 
Генеральний директор Агрохолдингу «Мрія»  Саймон Чернявський: «Хочу, щоб в Україні було так, як МРІЮТЬ українці»

Генеральний директор Агрохолдингу «Мрія» Саймон Чернявський: «Хочу, щоб в Україні було так, як МРІЮТЬ українці»

У розпал найважливішого для аграріїв і селян періоду – збору урожаю і видачі орендної плати – ми вирішили поспілкуватися з генеральним директором Агрохолдингу «Мрія» Саймоном Чернявським. Британець з ...

¤ 
Володимир Хомко: «Ми все в місті робимо планомірно»

Володимир Хомко: «Ми все в місті робимо планомірно»

Почався листопад, і саме час підвести підсумки за трьома кварталами роботи міської влади та спробувати передбачити, яким може бути для Рівного рік 2018. Для того, щоб все це зрозуміти, автор попросив ...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (21780)
2. Розклад руху автобусів [253] (19705)
3. Моє місто - найкраще [427] (16230)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (11252)
5. Догляньте мене до смерті [278] (11154)
6. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (11008)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (10634)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (9132)
9. Душ для всіх [432] (8258)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (8205)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7903)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7786)
13. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7759)
14. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7688)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7647)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Жителя Володимиреччини за подвійне вбивство (212)
2. Як прибрати сольові розводи зі взуття взимку (188)
3. «Верес» та «Олімпік» - знову грають унічию (184)
4. Поліцейські встановлюють особу чоловіка, який загинув у ДТП (182)
5. Виготовляємо засоби для миття скляних поверхонь та вікон власноруч (179)
6. Сварка через роги (174)
7. 10 маловідомих фактів про великого завойовника Чингісхана (171)
8. Салат з капусти з гірчичною заправкою (169)
9. “Славія” вп’яте поспіль Чемпіон області серед ветеранів (169)
10. Корецький район отримав спортивні нагороди (166)
11. Сергій Піддубний: (163)
12. Рівнянка на білій КІА травмувала велосипедиста (162)
13. Володимир Хомко: «Ми все в місті робимо планомірно» (160)
14. Наш шлях до Європи… (159)
15. «Соло» рівненського візочника стало переможним у Бельгії (157)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс