На перехрестях долі

З дитинства дівчинка мріяла бути артисткою. В шість років категорично заявила батькам: “Хочу танцювати. Віддайте мене до студії”. Її бажання для них - закон. Викладач студії казала батькам, що дівчина дуже здібна: від природи має гарний слух і відчуття ритму. Але потім танці Даринці набридли. Серйозно почала займатися художньою гімнастикою. Вона вважала, що цей вид спорту формує гарну фігуру, а артистці вона дуже необхідна. Дитяча мрія жила в її серці.

Коли закінчила школу, Дарина заявила: “Поїду до Москви, буду вчитися на артистку”. Знаючи її характер, батьки не заперечували. В душі вони мріяли про одне: “Дай Боже, щоб “провалилася”. Батько взяв відпустку - не пускати ж дитину одну так далеко - і вони поїхали. Сподівання на талант і природні дані не справдилися - Даринка після першого ж іспиту “зійшла з дистанції”. Були сльози і розпач. Повернувшись додому під тиском батьків, вона вступила до технікуму, щоб здобувати освіту бухгалтера. Батьки були задоволені, особливо мати, адже працювала головним бухгалтером на фірмі і була закохана в свою роботу.

Вчитися Даринці було нецікаво, і вона часто-густо під різними приводами пропускала заняття, віддаючи перевагу походенькам з друзями, яких у неї було багато, до барів, на дискотеки.

Після закінчення технікуму - не без допомоги мами - влаштувалася на завод помічником бухгалтера. З перших днів вона зненавиділа свою роботу. Це сидіння впродовж восьми годин за комп’ютером, ці остогидлі цифри, постійне побоювання, щоб не помилитися. А головний бухгалтер - немолода жінка - сварила її постійно за невеликі помилки. Ні, це не її! Краще вже “вискочити” заміж, кинути роботу і “сісти на шию” чоловікові.

Вона не раз помічала, як головний технолог заводу, молодий, приємної зовнішності, приходячи у справах до бухгалтерії, зупиняв на ній свій погляд. А чому б ні? Коли він запросив її на концерт зірки, вона одразу погодилася. Почали зустрічатися. “Артем сором’язливий, якийсь нерішучий, - думала Дарина. - Треба брати ініціативу до своїх рук”. Хлопець їй подобався. Через місяць дівчина привела його додому, познайомила з батьками. Невдовзі зіграли весілля. Молоді оселилися окремо від батьків.

Якось Даринка сказала чоловіку:

- Хочу кинути ту остогидлу роботу.

- Як знаєш. Але чому?

- Набридло мені це все.

- Люба, роби, як вважаєш за потрібне.

Тепер у неї вільного часу було багато. Знову з’явилися друзі, веселі, розкуті, з якими можна гарно провести час. В однієї з її нових подруг був день народження. Запросила Даринку з чоловіком до нічного клубу. Артем під якимсь приводом відмовився йти, а Даринка заявила, що не хоче відмовлятися від запрошення. І пішла сама.

Було весело і гамірно. А ось і “родзинка” - стриптиз-шоу. “Гарні дівчата, - про себе подумала Дарина, - але в мене фігура не гірша”. Від цих думок її відволік приємний чоловічий голос: “Така красуня і чогось невесела. Підемо танцювати?”. Познайомилися. Він простягнув візитку - менеджер цього клубу.

- А ти гарно танцюєш.

- Ще б пак - вчилася танцям шість років, а також гімнастикою займалася.

- Слухай, Даринко, хочу тобі дещо запропонувати.

Він розповів, що нещодавно звільнили одну стриптизерку, дізнавшись, що вона наркоманка.

- А може, ти її заміниш? Танцювати вмієш, фігура в тебе гарна. Ну, то як?

- Але я заміжня. Що скаже чоловік?

- А йому і не треба нічого казати. Знаєш, наші люди ще не дуже цивілізовані у деяких питаннях. Думають: якщо стриптизерка, то значить, повія. Стриптиз - це мистецтво. А чоловіку придумаємо що сказати.

- Гаразд. Але я ще подумаю.

Через тиждень Дарина зателефонувала менеджеру і сказала, що згідна. Артему сказала, що вдома сидіти набридло, і вона влаштувалася касиром у супермаркеті.

- Любий, ти не будеш проти, що я працюватиму переважно у третю зміну, тобто вночі.

- Тобі ж важко буде не спати по ночах.

- Не переживай. Це буде всього чотири рази на тиждень. Зате зарплата у нічний час подвійна.

Артем, як завжди, мовчки погодився.

І почалося для Даринки нове, цікаве життя. Вдень відсипалася, вночі - робота, яка їй подобалася. Багато хто з чоловіків, що приходили в нічний клуб з великими гаманцями, пропонували їй розважитися з ними... Але Даринка відразу давала зрозуміти, що вона не з “таких”.

Так пройшов рік. одного разу під час обідньої перерви товариш по роботі відвів Артема в кінець коридору.

- Друже, хочу тобі щось важливе сказати.

- Слухаю.

- Бачив твою жінку в нічному клубі. Вона там займається, - він помовчав, - стриптизом.

Артем зблід.

- Ти помиляєшся. Це не вона.

- Не помиляюся. Піди й сам переконайся.

Він назвав клуб. Ледь дочекавшись вечора, Артем пішов туди, аби побачити все на власні очі. Він раніше ніколи не бував у таких закладах. Все побачене викликало у нього шок. Почалося шоу. Коли побачив Даринку, серце ніби зупинилося. Ось вона поволі, під схвальні вигуки, знімає з себе той мінімум одягу, що був на ній. Зал гуде. Ще мить... Артем не пам’ятає, як вискочив з приміщення. Останнє, що чув, - бурхливі оплески. Прийшовши додому, він покидав у валізу деякі свої речі. Швидше геть! Записку залишив на столі: “Я все знаю”.

Батькам вдома пояснив: “Я з повією жити не хочу”.

Через місяць вони розлучилися. Даринка чекала дитину, але Артему про це нічого не сказала.