Вирощуємо інжир на Поліссі

Фікус карика (Ficus carica), або фігове дерево, - мешканець субтропіків. Це листопадний чагарник або дерево висотою до 12 м. В субтропіках його запилюють бластофаги - маленькі оси, які у нас не водяться. Тому в нашому регіоні в квартирах, зимових садах і теплицях вирощують самоплідні (партенокарпичні) сорти. Їх виведено багато.

Інструменти для догляду за рослинами - agrolavka.com.ua

Кращі сорти інжиру

Інжир Далматський - переносить зниження температури до -15 ° С. Добре плодоносить, коли наростить багаторічний запас деревини. Кращий урожай дають трьох- і чотирирічні пагони. Плоди цього сорту грушоподібні за формою, асиметричні, жовто-коричневого або зеленувато-жовтого кольору. Вага середнього плоду 150-200 г. За смаковими якостями найкращий.

Інжир Нікітський - ребристий інжир грушоподібної форми, світло-коричневого кольору, вагою до 120 г.

Інжир Кадота - плоди інжиру цього сорту грушоподібні, ребристі, зеленувато-жовтого або жовто-корічнового кольору. Важать близько 100 г.

Інжир Brown Turkey - Вважається одним з найбільш зимостійких сортів, витримує короткочасні пониження температури до -20 ° С. Дуже врожайний. Плоди Brown Turkey правильної грушоподібної форми, червоно-коричневого кольору, вагою до 100 г.

Інжир Кримський чорний (Мouissoune, Negron) - овальні ребристі плоди. Фіолетово-сині, майже чорні. Важать близько 100 г.

Інжир Подарунок 50-річчя Жовтня - зовні дуже схожий на сорт Кадота, але перевершує його по врожайності.

Інжир Сочинський №7 - грушоподібні плоди жовтого кольору c матовим нальотом, вагою до 60 м

Інжир Брунсвік (Чапла). Плоди грушоподібної форми, асиметричні, світло-зелені або світло-коричневі, з сонячної сторони фіолетово-червоні, вагою до 100 г.

У відкритому грунті більшості регіонів України або в тепличних умовах перераховані вище сорти можуть давати по 2 врожаї на рік, а вдома на підвіконні, з додатковим освітленням, деякі з них (наприклад, Сочинський №7) дають і більше. Як правило, перший урожай дозріває в липні, а другий - з серпня по жовтень. Плоди першого врожаю зазвичай крупніше плодів, знятих вдруге.

Досвід зимівлі інжиру в саду

На жаль, сортів інжиру, які без укриття витримували б тридцятиградусні морози, поки що немає. Тому в нашому регіоні його зазвичай вирощують в квартирі, в зимовому саду, в оранжереї, в теплиці або в траншейному укритті. Навесні рослину прикопують в саду прямо з горщиком, а восени, коли скине листя, викопують і заносять на зимівлю в прохолодний підвал. Інжир нормально зимує і в будинку, а після активно зав'язує плоди. Температура в підвалі не повинна опускатися нижче -5 °С: горщик промерзне, а коренева система у інжиру більш вразлива, ніж наземна частина.

Деякі садівники пригинають інжир в траншейку, зверху кладуть дерев'яний щит або лист шиферу і присипають землею. Але якщо зима сира, збільшується ризик випрівання деревини, для рослині це не корисно.

Для зимівлі роблять з пінополістиролу або пінопласту прямокутний короб довжиною 1 м, шириною і висотою близько 0,5 м. Товщина стінок повинна бути не менше 10 см (можна склеїти між собою 2 листи товщиною 5 см). Короб кілька разів обмотують скотчем. Зверху потрібно покласти що-небудь важке, наприклад, стару віконну раму, щоб короб не віднесло вітром і не розчавило снігом дах.

Взимку додатково засипають конструкцію снігом. У травні, коли мине загроза заморозків, можна повністю зняти укриття. Але розбирати його необов'язково, замість верхньої кришки в квітні можна покласти лист стільникового полікарбонату або просто натягнути поліетиленову плівку, спорудивши міні-тепличку.

Потрібно залишити невеликий зазор для вентиляції, щоб уникнути перегріву. Інжир починає вегетувати при середньодобовій температурі +7 ... + 9 ° С, оптимальна температура для дозрівання плодів +20 ... + 35 °С.

Умови вирощування інжиру

Інжир буде плодоносити, якщо його посадити в добре освітлене місце, закрите від північних і східних вітрів. Найкраще біля південної стіни будинку. Залежно від сорту він може переносити зниження температури до -10 ...- 20 ° С. Завдяки потужній кореневій системі навіть при повному обмерзання до самої землі він легко відновлюється від кореня.

Інжир посухостійкий, але при нестачі вологи урожай знижується. Втім, в умовах Підмосков'я йому вистачає і природної вологості. Віддає перевагу легким і середні суглинки, але більш багата органікою грунт благотворно позначиться на плодоносінні. Найкраще садити в невелику траншею глибиною 30-40 см під нахилом 45 °, щоб в жовтні, коли інжир скине листя, простіше було пригнути гілки до землі. При цьому небажано, щоб вони торкалися землі.

Частину загущаючих однорічних пагонів можна видалити. Зростає інжир швидко, тому потрібно своєчасно прищипувати пагони. На молодих рослинах залишають 3-4 розвинені гілки, інші видаляють. Краще не давати їм рости більше 40-50 см. Так інжир чи не переросте розміри укриття. У період вегетації рекомендується кожні три тижні до початку серпня рясно вносити рідкі підгодівлі на основі гною, в серпні підгодувати настоєм золи (1 л золи на 10 л води настояти 3-4 дні). Досвід посадки інжиру у відкритий грунт показує, що шкідників на рослині не буває.

Розмноження інжиру

Партенокарпічні сорти розмножуються живцями, які легко укоренити в піску або в легкому грунті, що складається на 50% з піску і на 50% з торфу (або дернової землі).