Не хочу сидіти вдома…

Коли ми одружувалися, я вже працювала про­давцем-консультантом парфумерії, а Сергій ще вчився на п’ятому курсі інституту. Тоді всі фінан­сові проблеми лягли на мої плечі. Адже у мене була хоч і невелика, але стабільна зарплата, та ще й можливість додаткового підробітку. Сергій же підробляв рідко, та й то за копійки.

- Добре ж твій чоловік влаштувався’. - говори­ли мені тоді подруги. - Живе у твоїй квартирі, ти його годуєш й одягаєш! Сидить на твоїй шиї...

Але я ніколи не докоряла чоловікові, вірячи, що після інституту сім’ю утримуватиме він.

Так і сталося. Отримавши диплом, Сергій влаш­тувався в торгову фірму. Робота йому подоба­лась, давалася легко, і невдовзі його призначили комерційним директором. Я ж далі працювала про­давцем. Із задоволенням спілкуюся з людьми, мені подобається добре виглядати, тому, збираючись на роботу, старанно одягаюсь, роблю макіяж.

- Це не робота, а розвага! Стоїш і теревениш зі своїми співробітницями і покупцями про “шмотки” та флакончики! За що вам тільки гроші платять? Сиділа б краще вдома, - роздратовано ки­дає чоловік.

Мене ж дратує, коли він, навіть жартома, гово­рить при гостях, що мріє мати дружину-домосідку, а не фотографію з обкладинки.

- Ірина про мене не думає! - сміється Сергій. -Для неї важливіший макіяж чи те, який аромат наймодніший цього сезону.

- Коли ти вчився і ні копійки додому не прино­сив, я слова тобі не казала! - крикнула я якось, не стримавши гніву. - Швидко ж ти про це забув!

Після цього чоловік на кілька днів заспокоївся. Я ж серйозно подумувала про те, щоб покинути роботу: спокій в сім’ї дорожчий. Але мої плани зруй­нувала хвороба - два тижні довелось просидіти вдома з грипом. От тоді я й зрозуміла, що нізащо не стану домогосподаркою. Я не створена для сидін­ня в чотирьох стінах. Усі домашні справи набрида­ють, телевізор дратує, в’язання чи шиття наганяють сон. Отже, покинути роботу я не зможу...

Іноді ловлю себе на думці: а що, як чоловікова фірма збанкрутує? Тоді нам стане в пригоді навіть моя маленька зарплата. А поки що Сергій прино­сить чималі гроші, міняє машини. Якось моя мама сказала, що гроші псують людей, разом з ними в дім приходить розлад. Схоже, вона мала рацію. Іноді здається, що, посміюючись над моєю робо­тою, Сергій сміється з мене...

Р.5. Психологи вважають, що можливих причин негативного ставлення чоловіків до роботи дружин кілька. Скажімо, страх програти в кар’єрному зрос­танні, бажання якомога зручніше влаштувати побу­товий бік сімейного життя або... почуття провини. Воно може виникнути, якщо з якихось причин (хво­роба, вимушене безробіття тощо) утримання сім’ї певний час лежало на плечах жінки.

Чоловік пам’ятає неприємний час, коли він був утриманцем, і намагається скорегувати нинішню си­туацію (в міру можливостей, звичайно),

Вихід з такого становища є: детально і доброзичливо поговоріть з чоловіком про минуле і допоможіть йому позбутися почуття провини. Тоді все стане на своє місце.