Улас Самчук у вимірі сьогодення

«Я радий вітати всіх вас у стінах академії, – говорить ректор Ігор Пасічник. – Щоб вручити стипендії і гранти, приїхали гості з Канади – почесний академік Острозького Академічного Братства, племінниця засновника Фонду імені Володимира Кузя Віра Маланчій у супроводі екс-депутата Лвівської міської ради, кандидата юридичних наук, доцента Львівського Національного університету імені І. Франка Роксолани Лемик та представник української діаспори в Торонто, учень і вихованець Володимира Кузя, розпорядник фонду його імені, член «Пласту» в Канаді Богдан Колос.

Сьогодні ми вручаємо грант імені Володимира Кузя за здоровий спосіб життя; грант імені Дарії Муцак-Ковальської та Михайла Ковальського; грант Українсько-Американської Громадської Фундації при Українській Федеральній Кредитовій Спілці у Рочестері та Українського Народного Союзу студентам і викладачам НаУОА – учасникам АТО та дітям з сімей учасників АТО.

Також ми вітаємо переможців Всеукраїнського конкурсу «Творчість Уласа Самчука у вимірі сьогодення» за сприяння Оксани та Ярослава Соколиків. Цього року свої роботи представили учні і студенти із Рівненщини, Хмельниччини, Вінниці, Херсона, Івано-Франківська та інших міст України».

Віра Маланчій розповіла про офіційниїх розпорядників спадщини Уласа Самчука подружжя Оксану та Ярослава Соколиків:

«Вони одні з тих, хто переживає за Україну. Пані Оксана бере активну участь у міжнародних жіночих конференціях. А пан Соколик відіграє важливу роль в українській громаді в Торонто: він був роками в «Пласті», був головою Комітету українців Канади, провадив громадську роботу, тим самим єднаючи українців.

Я вважаю, що трилогія Уласа Самчука «Волинь» – є обов’язковою літературою в Україні, її має прочитати кожен українець!».

Її думку про творчість видатного письменника продовжив Богдан Колос:

«Улас Самчук жив за чотири квартали від мене. Він дуже любив ходити на риболовлю. Якщо не помиляюся, то рибалив із паном Баб›яком і паном Ринником. А ще пам’ятаю, як ми в нього колядували – це були 50-60-ті роки.

Він був відомим українській громаді не тільки своїми творами. Улас Самчук любив виступати на засіданнях і дискусіях, розповідав про Україну і про українців!».

На завершення імпрези ректор Острозької академії нагадав присутнім:

«Нам потрібно вміти дякувати. Дякувати Богу, дякувати рідним, дякувати всім тим, хто нас підтримує. А найкраща вдячність – це пам›ять серця!».

Я була переможцем конкурсу в номінації «Найкраща публікація у ЗМІ». Тож хочу подякувати Острозькій академії та всім організаторам цього конкурсу. Адже, як кажуть, людина живе доти, поки живе пам’ять про неї. А Улас Самчук вартий, щоб про нього пам’ятали. Він творив культуру в ті важкі роки, ми ж – творимо її зараз.