Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №266 від 16.11.2006p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Сповідь на задану тему

"Якщо політики помиляються в аграрному питанні, в країні обов’язково буде революція!"

"Якщо політики помиляються в аграрному питанні, в країні обов’язково буде революція!"

Діалог про долю українського села з керівником СФГ імені Шевченка Віктором Атаманюком

Селянське фермерське господарство імені Шевченка - одне з кращих не тільки у Здолбунівському районі, а й на Рівненщині. Тут чи не найвищі надої молока - по 4800-5000 літрів на корову (а великої рогатої худоби в господарстві майже півтори тисячі голів плюс півтисячі свиней), найвагоміший збір зернових - 35-37 і більше центнерів з гектара. І, що не менш головне, - в господарстві не обділені увагою пайовики: за умовами оренди кожен на свій земельний пай отримає по 400 кілограмів пшениці і 50 кілограмів цукру. А ще пайовикам заплатять по два відсотки в оплату майнового паю - на це буде виділено 70 тисяч гривень. "У селі треба працювати 25 годин на добу"

Тоді починається старості мить,

Коли стаємо ми байдужими,

Коли боїмося дерзать і творить,

А просто - служимо.

Олександр БОГАЧУК

Постійний головний біль орендатора і керівника СФГ імені Шевченка Віктора Даниловича АТАМАНЮКА (на фото) - як раціонально розпорядитися землею і майном, довіреними йому пайовиками, організувати ефективну роботу людей, яких бракує (у списках працюючих лише третина пайовиків, решта - пенсіонери, чимало паїв навіть перейшло у спадок міським нащадкам селян), налагодити взаємовигідні відносини з партнерами. Для цього, жартує він, треба працювати 25 годин на добу.

- Вікторе Даниловичу, як правило, напередодні свого професійного свята - Дня працівників сільського господарства - трудівники села підбивають підсумки господарського року. Чим Вас порадував нинішній рік?

- 2006 рік - неординарний: прохолодна зима, пізня весна, сухе літо і чудова осінь. Тим не менше, не скажу, що види на врожай справдилися. Якраз на жнива полив дощ, тому зерна зібрали менше - 35-40 центнерів із гектара, а сподівалися на 45-50. Незважаючи на несприятливі погодні умови у жнивну пору, зерно має високу класність: майже вся пшениця третього класу. Однак, вся біда, що на зібране збіжжя немає класної ціни.

Можливо, 800 гривень за тонну зерна - і добра ціна, але на все зросли ціни, особливо - на дизпаливо й електроенергію. Цього року також виростили добрий урожай цукрових буряків - маємо по 350 центнерів з гектара в заліковій вазі. Цукристість -16,4-16,5 при базовій 16, такої в нас не було давно. Отже, ми задоволені здобутками року: можна сказати, що спрацювали непогано.

"Іде відкрите пограбування українського села!"

- А як справи у тваринництві?

- Маємо два племзаводи, що спеціалізуються на м’ясному і молочному тваринництві. Раніше добовий надій молока по господарству становив 4-5 тонн, з настанням стійлового періоду він зменшився до 2,5 тонни. На мою думку, молочним тваринництвом треба повсякчасно і предметно займатися: воно кожен день дає завжди потрібну в господарстві копійку. Шкода (і навіть - ганьба!), що на Рівненщині немає великих молокозаводів, через що ми змушені здавати молоко ковельським і львівським виробникам молочних продуктів. Похвально, що львів’яни, бачачи нашу скруту, трошки авансують нас наперед.

- Вікторе Даниловичу, в багатьох господарствах техніка вже настільки зносилася, що розвалюється на ходу, а купити нову селянину майже нереально. Як у Вас справи з оновленням машинно-тракторного парку?

- Звичайно, скрутно, як і скрізь. Тим не менше, ми кожного року купуємо як не один, то два трактори. Три роки тому придбали новий зернозбиральний комбайн “Дон”, торік - трактор МТЗ-12.21, цього року - бурякозбиральний комбайн, щоб не переплачувати за оренду в гарячу пору збиральних робіт. До кінця року плануємо купити важкий трактор для оранки. Та на все потрібні кошти - і де їх взяти, коли відбувається відкрите пограбування українського села! Ще не впроваджено всіх обіцяних ноу-хау з енергозбереження, а вартість однієї кіловат-години електроенергії вже становить більше 35 копійок. Різко зросли ціни на нафтопродукти, газ, міндобрива, в яких його ціна складає 80 відсотків їх собівартості.

"Нова влада

не виконує своїх обіцянок"

- У чому, на Ваш погляд, причини негараздів в аграрному секторі національної економіки?

- Нова влада - і Президент Віктор Ющенко, і уряд, і парламент - не виконує своїх передвиборних обіцянок. За високу вагу худоби сільгоспвиробник не отримує дотації, як це робиться в європейських країнах. Ціна на м’ясо впала до абсурдної межі - 4,80-5,00 гривні за кілограм, тоді як усі наші затрати сягають 6,50-7,00 гривні. На посів озимини держава не дала ні копійки, на розвиток селекції у тваринництві - теж ніякої підтримки.

Ще один промовистий приклад державного піклування про сільське господарство в цьому році, проголошеному “Роком українського села”. Держава виділила для села мільярди гривень на банківські кредити під 17 відсотків річних. Із них 10 відсотків банківської ставки держава повинна була повернути селу з бюджету. Сьогодні це відшкодування відсоткової ставки сільгоспвиробнику скасовано.

Однак, ми живемо і працюємо, рахуючи кожну копійку витрат. Нині вельми складно платити податки у бюджет, відрахування у Пенсійний фонд, заробітну плату - усе це дається дуже і дуже важко. Тим не менше, вже три роки наші люди отримують зарплату регулярно, щомісяця, а не як було в недавні скрутні часи - тільки один раз наприкінці року. Зарплата, як для села, досить пристойна - 500-600 і більше гривень.

Крім того, завжди надаємо працівникам матеріальну допомогу на весілля, обзаведення домашнім господарством, лікування. На поховання виділяємо продукти за 50 відсотків їх вартості, з усім іншим також полегшуємо клопоти. Завжди стараємося допомогти нашим пайовикам - працюючим і пенсіонерам: виорати ділянку, змолотити збіжжя тощо. Немає у нас проблем із путівками на оздоровлення. Щоправда, за ними в останні роки майже не звертаються - видно, людям не до відпочинку. А ще господарство не відмовляє у благодійній допомозі церквам, футбольній

команді “Вікторія”, середній школі, дитсадку.

"Держава повністю відмахнулася

від села"

- Але, все одно, Вікторе Даниловичу, якщо взяти до уваги, що в сільському господарстві в цілому середня зарплата значно менша, ніж у місті на промислових підприємствах, то можна уявити, як важко утримувати молодь у селі.

- Про “батьківське” піклування влади про село судити треба не за врожайністю з гектара і надоями молока, не за ліквідацією заборгованості із зарплати, не за кількістю газифікованих сільських садиб, а тільки за одним показником, вважає відомий рівненський аграрій, Герой Соціалістичної Праці Микола Пилипович Зінчук, - за демографічним станом села: скільки народилося і скільки померло! А в селі помирає у два-три рази більше, ніж народжується. Це і є оцінка економічного і соціального розвитку села. Кого ми залишимо у своїх селах через 20-30 років?

З великою надією селяни зустріли аграрну реформу. На жаль, наші надії не справдилися. Мені сміш-но слухати потік радіо- і телекоментарів про зниження цін на пальне. Яке зниження?!. Якщо в минулому році при всіх витратах, вартість солярки становила приблизно дві гривні, то сьогодні, при “падінні” ціни на 20 копійок, та ж сама солярка коштує 3,40-3,50 гривні за літр. Це не що інше, як подальше збереження руйнівного для села диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і нафтопродукти, ціна на які, до речі, знизилася в усьому світі. Але на український агроринок, на жаль, впливають не світові тенденції, а нестримний апетит вітчизняних олігархів, яких “кришує” влада. У післявоєнні роки не було такого геноциду стосовно села, як тепер.

Держава повністю відмахнулася від села. Хіба за останні 10-15 років хтось займався ремонтом доріг, будівництвом житла, давав молодим сім’ям пільгові кредити на квартири? Мені сьогодні конче потрібні механізатори й оператори машинного доїння - а де їх узяти? Ось і виходить, що основні зусилля селян спрямовані не на боротьбу за високий врожай, не на боротьбу з бур’янами, а на боротьбу з владою, яка дає зелену дорогу збагаченню олігархів, банківських і торговельних фірм, у тому числі й закордонних, іншої нечисті за рахунок пограбування села. Так думаю не один я, а всі сільгоспвиробники.

"2006-й - Рік села: добити чи підтримати його?"

- Вікторе Даниловичу, Ви намалювали дуже сумну і невтішну картину українського села, загнаного недолугою аграрною політикою держави у глухий кут. Чи бачите Ви світло в кінці тунелю?

- Я не знаю, що Президент України мав на увазі, проголосивши 2006-й Роком села: добити чи підтримати його? Але з великим нетерпінням чекаю змін на краще, вірю в те, що держава, нарешті, повернеться обличчям до села. Якщо політики помиляються в аграрному питанні, в країні обов’язково буде революція!

- Дякую за розмову. Разом із читачами “Рівне-Ракурсу” вітаю Вас, Вікторе Даниловичу, і весь колектив селянського фермерського господарства імені Шевченка з професійним святом - Днем працівників сільського господарства. А побажання усім шевченківцям я знайшов на Вашій книжковій полиці - у збірці поезій видатного українського поета Олександра Богачука:

Найбільше щастя,

як цвітуть жита

І мирний вітер бігає по полю.

Нехай зозуля Вам кує до ста

Щасливі весни і щасливу долю.

- Ці поетичні рядки, Олександре Львовичу, адресовані Володимиру Антоновичу Плютинському - двічі Герою Соціалістичної Праці, багаторічному керманичу відомої на всю Україну агрофірми “Зоря”. Але таких побажань заслуговують - і не тільки в день свого професійного свята - всі трудівники села: завдяки їх подвижницькій праці на полях і фермах маємо на нашому столі і хліб, і до хліба.

Спілкувався Олександр ОЛЬХОВИК

СФГ імені Шевченка: 35720, Рівненська область,

Здолбунівський район, с.Копиткове.

Тел./факс: (03652) 4-77-73.

Селянське фермерське господарство імені Шевченка розташоване на землях чотирьох сіл Здолбунівського району - Степанівки, Новомильська, Мар’янівки і Копиткова. Обробляє майже 1,5 тисячі гектарів землі. Сіє зернові, цукровий буряк, ріпакові. Займається м’ясним і молочним тваринництвом. Для продажу власної продукції та інших продуктів харчування господарство відкрило три фірмові магазини у Здолбунові.

16.11.2006



Рівне-Ракурс №10 від 16.11.2006p. 
На головну сторінку