Десять випадкових винаходів людства

Віагра

Засіб для боротьби з еректильною дисфункцією було отримано зовсім випадково британськими вченими. Вони розробляли ліки для людей , які страждали від серцевих захворювань. Новий препарат повинен був сприяти надходженню крові до верху людського організму, до серцевого м’яза. Однак після застосування ліків кров стала надходити зовсім у зворотний бік - вниз. Це і призвело до створення рятівного для ряду чоловіків засобу.

Пеніцилін

Біолог сер Олесандро Флемінг довгий час займався дослідженням бактерій стафілокока. Флемінг був розсіяний, і одного разу це йому допомогло. Повернувшись з відпустки, він зауважив, що цвіль покрила одну з скляних чашок для культивування. Через деякий час біолог побачив, що заражені пліснявою зразки перестали розвиватися. Не покладаючи на таке відкриття великих надій, Флемінг все ж провів дослідження і опублікував результати. Але помічені його роботи були тільки в 1945 році, коли інші вчені, взявши його дослідження за основу, провели нові досліди і добилися можливості виробництва пеніциліну в промислових масштабах.

Кока Кола

У 1886 році доктор і фармацевт Джон Пембертон намагався приготувати мікстуру на основі витяжки з листків південноамериканської рослини «кока» й африканських горіхів «кола», що володіють тонізуючими властивостями. Пембертон спробував готову мікстуру і зрозумів, що вона має гарний смак. Він вважав, що цей сироп міг допомогти людям, що страждають від втоми, стресу і зубного болю. Фармацевт відніс сироп у найбільшу аптеку міста Атланти. У той же день були продані перші порції сиропу, по п’ять центів за склянку.

Однак напій Coca-Cola з’явився в результаті недбалості. Випадково продавець, що розбавляв сироп, переплутав крани і налив газовану воду замість звичайної. Отримана суміш і стала «кока-колою». Спочатку цей напій не мав великого успіху. За перший рік виробництва газованої води Пембертон витратив 79,96 дол. на рекламу нового напою, але зміг продати Кока-коли тільки на 50 дол. Нині кока-колу роблять і п’ють в 200 країнах світу.

Застібка -липучка

Повернувшись додому після прогулянки з собакою, швейцарець Джорж де Местраль виявив, що його пальто і шерсть домашнього вихованця покриті реп’яхами. Швейцарець був винахідником, тому жваво зацікавився ситуацією, що склалася і став розглядати реп’ях під мікроскопом. Джорж де Местраль побачив, що рослина чіпляється за рахунок своїх малесеньких гачків. Підгледівши ідею у матінки природи, винахідник зробив дві стрічки, які при дотику чіплялися одна за одну.

Чайний пакетик

Американець Томас Салліван був постачальником чаю. У 1904 році він відправив партію чаю не в залізних банках, як це зазвичай робилося, а в шовкових мішечках. Покупці не зрозуміли, що мішечки були обрані Салліваном просто як предмет зберігання чаю, і стали заварювати напій прямо в них. Такий спосіб приготування чаю відразу ж був визнаний дуже зручним, і поступово модифікуючись, став набирати популярність.

Мікрохвильова піч

Апарат для швидкого розігріву їжі був придуманий в 1945 році американським інженером Персі Спенсером завдяки чистій випадковості. Персі працював над створенням приладів, які б генерували мікрохвильові радіосигнали. Одного разу, стоячи біля працюючого магнетрона, Спенсер виявив, що шоколадка, яка знаходилася в його кишені, розтанула. Інженер швидко зметикував, що подібний інцидент можна направити в потрібне русло, і провів досліди, які призвели до створення першої мікрохвильової печі.

Картопляні чіпси

Цікава випадковість допомогла народитися на світ картопляним чіпсам. У 1853 році в одному з містечок штату Нью - Йорк весь персонал ресторану стояв на вухах через одного особливо прискіпливого відвідувача. Залізничний магнат Корнеліус Вандербільт знову і знову відмовлявся від принесеної йому картоплі фрі, кажучи, що картопля в блюді надто волога і товсто нарізана. Коли чергова порція була відкинута, кухар Джордж Крам вийшов з себе і вирішив помститися клієнту. Крам навмисно тонко нарізав скибочки картоплі та обсмажив їх в олії до абсолютно сухого стану. Дивно, але примхливий Вандербільт захопився цією стравою. Картопляні чіпси тут же стали головними в меню, а потім завоювали світову популярність.

Скло яке не б’ється

У 1903 році французький учений Едуард Бенедиктус впустив собі на ногу порожню скляну колбу. На подив вченого, колба не розбилася, а тільки покрилася дрібними тріщинами. Бенедиктус вирішив з’ясувати, як таке могло статися, і прийшов до висновку, що причиною став розчин коллодію, який був у пробірці до того, як учений її впустив. Цей розчин випарувався, залишивши на стінках посудини тонкий шар, який і не дозволив осколкам скла розлетітися. Впровадження відкриття в автомобільну промисловість відбулося тільки після Першої світової війни.

Вулканізована гума

Прабатьком гуми можна вважати самого Колумба. Саме він в 1496 році привіз з Америки гумові кульки, яким довго не знаходили практичного застосування. Виною тому було те, що каучук швидко гнив, погано пахнув, а при підвищенні температури ставав липким. Застосування гумі знайшлося тільки в 1839 році завдяки необережності вченого Чарльза Гудіра. Проводячи досліди у своїй лабораторії, Чарльз змішував каучук із сіркою і випадково впустив цю суміш на гарячу піч. Результатом цієї необережності стала гума, яка оточує нас сьогодні у вигляді таких предметів, як автомобільні покришки, калоші, м’ячі.

Мішок для сміття

Дивно, але мішками для сміття стали користуватися тільки в 1950 році. До інженера українського походження Гаррі Василюка звернувся за допомогою муніципалітет з проханням вирішити проблему випадання сміття при завантаженні з контейнерів в машину. Спочатку Василюк розмірковував над приладом, який би працював як пилосос і засмоктував сміття в машину. Несподівано він згадав жартівливі слова свого приятеля про те, що добре б мати сумку для сміття. Тут Василюк загорівся ідеєю про одноразові сумки, які він запропонував робити з поліетилену. Пакети швидко увійшли в ужиток.