Війна з вітряками…

Існує чимало проблем, які є, були і будуть. Однією з таких є проблема домашнього насильства та булінгу. Саме про це і говорили 4 лютого на прес-конференції у Рівненському медіа-центрі.

За 2018 рік до поліції по Україні надійшло 115 тисяч звернень по домашньому насильстві. Зокрема в Рівненській області таких випадків зафіксовано 4043.

За словами заступника міністра юстиції України Іванни Смачило, лише до 10% потерпілих від домашнього насильства звертаються за допомогою до правоохоронних органів.

«Ці проблеми існують в Україні багато років і набули певних форм. Про них потрібно говорити. Дуже прикро, що десятки років, держава закривала очі на проблему домашнього насильства. На жаль, ми не маємо реальної статистики тих, хто потерпає від цього. Це не лише жінки, а й діти і всі, хто проживає однією сім’єю. Громадяни повинні знати, що з 2018 року держава гарантувала право, що кожний потерпілий від домашнього насильства може скористатися професійною правовою допомогою», - пояснила Іванна Смачило.

«Рівненська область активно долучилася до кампанії протидії домашньому насильству і булінгу. Щосереди у Рівному працюють сімейні радники. Вони допомагають тим, хто став жертвами домашнього насильства», - зауважила начальник Головного управління юстиції у Рівненській області Оксана Сальчук.

Також, Марія Бурдова – капрал патрульної поліції в Рівненській області – розповіла, що в Україні проходять навчання за тематикою ПОЛІНА, що означає поліція проти насильства. Проект здійснюється з метою протидії насильству безпосередньо тут і на місці. Будуть формуватися спеціальні екіпажі з працівників патрульної поліції і дільничого офіцера та вирушатимуть на місця виклику. Якщо поліцейськими буде зафіксовано три і більше звернень на особу, котра чинила насильство, то вона буде притягуватися до кримінальної відповідальності. Такі екіпажі невдовзі запрацюють і на Рівненщині.

Як зазначила заступник міністра юстиції, свідками проблеми домашнього насильства та булінгу є діти. Тому дуже важливо залучати усіх до вирішення цієї проблеми тих, хто своєю авторитетною думкою зможе вплинути на дітей. Чим більше ми їм будемо розповідати, тим більше вони будуть знати, як діяти в даній ситуації та як її вирішити.

Олеся Оленіч

P.S. Дійсно, проблема домашнього насильства відноситься до «вічних» проблем. Поки існуватимуть родини, будуть і конфлікти. Більша їх частина «не виходить за поріг». Напевно це правильно, бо на то воно і є особисте життя, щоб члени родин вирішували спірні питання між собою. Якщо в них це не виходить, то люди розлучаються і це теж нормально. До речі, в нас відсоток розлучень є доволі високим. Лише одна з трьох пар залишається в шлюбі. Багато родин руйнуються саме через насильство в сім?ї.

Однак ця тенденція не нова, і силами правоохоронних органів родини не скріпиш. Єдине, що може поліція - вберегти від крайніх проявів домашнього насилля. Чому ж тема боротьби з цим видом злочинів встала так гостро сьогодні? На жаль, ми пробуємо привити в себе ті норми життя країн Європи, в першу чергу скандинавських, які нам не дуже притаманні. Тобто, там держава в особі соціальних та правоохоронних органів досить жорстко контролює життя родин. Там це зрозуміло і працює. В нас - ні.

Річ у тім, що наше суспільство бідне і в цілому негативно ставиться до державного втручання в своє життя. Особливо це видно сьогодні, коли дуже багато сімей в нас роз?єднанні. Тобто, про яке нормальне життя можна говорити, коли чоловік чи жінка півроку за кордоном на заробітках, а їх діти залишаються в Україні з одним з батьків (а то й бабусями та дідусями). Звісно, це ненормальна ситуація, яка впливає і впливає дуже негативно на психіку, як дорослих так і дітей.

Агресія, ненависть до близьких та чужих, немотивоване насилля - все це результати соціального стресу. Якщо до цього «коктейлю» додати бідність більшості людей, неможливість утримувати дітей, то ми будемо мати картину дуже невеселу.

Чи зможуть її покращити нові ініціативи урядовців? Звісно ні, адже потрібно докорінно змінити соціально – економічну ситуацію для українських родин. Нормальні зарплати та соціальні виплати на дітей, наявність на батьківщині добре оплачуваних робочих місць і доступна іпотека покращать ситуацію з домашнім насильством і збережуть сотні тисяч сімей. Але на жаль, поки, що з проблемою в нас борються «по - Дон Кіхотськи».